РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ
ВИХОВАТЕЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ .........................................94
2.1. Критеріальні характеристики готовності майбутніх педагогів
до роботи вихователем у загальноосвітніх навчальних закладах
для дітей-сиріт ..........................................................................................94
2.2. Методика реалізації змісту підготовки вихователя загальноосвітніх
навчальних закладів для дітей-сиріт ..................................................114
2.3. Ефективність дослідно-експериментальної роботи з підготовки
майбутнього педагога до роботи вихователем у загальноосвітніх
навчальних закладах для дітей-сиріт .............................................149
Висновки до другого розділу.............................................................174
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.....................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................. ..180
ДОДАТКИ........................................................................................204
ВСТУП
Актуальність дослідження. Інтеграція українського суспільства до Європейського та міжнародного соціально-економічного, культурного, інформаційного простору, ринку праці вимагає розв'язання цілої низки проблем у вихованні підростаючого покоління, які виявляються на духовному, моральному, демографічному рівнях.
Складність завдань, що постають сьогодні перед суспільством у зв'язку із різким збільшенням захворюваності дітей, соціальним сирітством, безпритульністю, зростанням дитячої злочинності, вимагають від державних органів управління освітою, педагогічної науки нових, нестандартних підходів у розв'язанні проблем навчання, виховання, соціального захисту і матеріального забезпечення дітей. Суспільне виховання та повне державне утримання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, є проявом турботливого ставлення суспільства до найболючішого явища сучасності - сирітства.
Міжнародний досвід роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування (Канада, Великобританія) свідчить про утримання дітей у спеціальних закладах, орієнтацію на формування системи прийомних сімей. На державному рівні підтримується усиновлення покинутих дітей. Іноземних громадян цікавлять українські сироти, навіть хворі на невиліковні хвороби, зокрема, Дауна.
Актуальною для України стає проблема збереження покинутих батьками дітей та дітей-сиріт і створення умов для їх адаптації, розвитку. Практикується відкриття освітньо-виховних комплексів шляхом реорганізації діючих шкіл-інтернатів з єдиною наскрізною програмою медико-соціального обслуговування, виховання і навчання, що реалізує свої завдання в тісній взаємодії з державними органами управління освітою і вимагає цілеспрямованої, ґрунтовної підготовки педагога-вихователя.
У період оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства і реалізації Національної доктрини розвитку освіти (2002 р.) та законів "Про освіту" (1996 р.), "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2001 р.), державної програми "Вчитель" (2002 р.) все більшого значення набуває професійна підготовка, сформованість професійних і особистісних якостей майбутнього педагога. Особливо це стосується вихователя загальноосвітнього навчального закладу для дітей-сиріт, головною метою діяльності якого є створення умов для саморозвитку, самоствердження особистості дитини, підтримка і стимулювання її до активної життєвої позиції в майбутньому.
До проблем, пов'язаних із розбудовою державності України, стосується поява нового соціального замовлення на сучасного педагога, особистісно зорієнтованого, з високою педагогічною культурою, що передбачає сформовані вміння використовувати різноманітні засоби та методи впливу на учня, позбавленого батьківської опіки. Проблему підготовки сучасного вчителя, підвищення його педагогічної майстерності висвітлено в працях І.Д. Беха [15, 16, 17], Н.М. Бібік [23], А.М. Богуш [21], В.І. Бондаря [29-30], І.А. Бондаря [29-30], Н.М. Туринської [33], М.І. Бурди [34], М.С. Вакуленка [38], І.А. Зязюна [175], В.М. Галузинського [46, 47], С.У. Гончаренко [54, 55], М.В. Гриньової [18, 57, 58], М.Б. Євнуха [46, 47], В.Р. Ільченко [82], В.І. Лозової [142], О.І. Ляшенка [144], В.Ф. Моргуна [153], В.А. Семіченко [223], В.Г. Слюсаренка [227-228], Л.О. Хомич [247] та ін.
В історичному плані проблеми виникнення, становлення та розвитку інтернатних закладів висвітлювались у наукових дослідженнях А.Д. Бондаря [27, 28], Б.С. Кобзаря [28, 92-97], А.С. Макаренка, В.М. Сороки-Росинського [229], В.П. Покася [192].
Розробці організаційно-педагогічних принципів діяльності окремих типів інтернатних установ присвятили свої праці Ю.П. Азаров [1], В.П. Вугрич [169], В.М. Галузинський [46], Я.Б. Гнутель [52], І.Г. Жирицька [75], Б.С. Кобзар [92, 93, 96, 97], Є.П. Пустовойтов [95], В.Г. Слюсаренко [227, 228], Л.В. Кані-шевська [85, 86].
Різним аспектам діяльності навчально-виховного процесу в школі-інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, присвячені дослідження Л.В. Канішевської [85, 86], Б.С. Кобзаря [92, 93, 94, 95, 96, 97], Є.П. Пустовойтова [95], В.Г. Слюсаренка [227, 228], Н.М. Огренич [162, 163], Л.С. Дробот [71], В.В. Семенюк [221, 222], Т.В. Шатохіна [250], В.С. Яковенка [254, 255].
У працях І.Д. Беха [15, 16, 17], Ю.О.Грицая [59, 60], В.М. Оржеховської [167] розглядаються суперечності соціальної дійсності, які характеризують негативні явища серед молоді, нестабільність її соціального статусу, прагнення адаптуватися до нових умов у соціумі.
Аналіз опублікованих психолого-педагогічних праць, інших літературних джерел свідчить, що проблеми установ інтернатного типу доволі широко відображені в численних дослідженнях. Проте діяльність шкіл-інтернатів для дітей-сиріт у комплексі їх соціально-педагогічних функцій висвітлено вкрай недостатньо. Науково-мето