РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ІНСТРУМЕНТІВ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
2.1. Інструменти фінансового ринку, як важливий елемент його функціонування
Об'єктивною умовою виникнення та обігу найрізноманітніших фінансових інструментів є процес грошового заощадження. В сучасній ринковій економіці грошове нагромадження здійснюється в основному у формі позичкового капіталу. Власне заощадження грошового капіталу важливе не як відокремлений процес, а як процес впливу на увесь хід економічного відтворення. В цьому відношенні заощадження грошового капіталу тісно взаємодіє з реальним заощадження.
Способом реалізації даного процесу нагромадження, руху, розподілу та перерозподілу грошового капіталу в межах та за допомогою фінансового ринку є найрізноманітніші фінансові інструменти. В залежності від способів, цілей, методів та форм нагромадження вони поділяються на різні види, проте у своїй сукупності відіграють одну з визначальних ролей в організації фінансового ринку, як об'єкт його дії.
Специфіка сучасної ринкової економіки полягає у кредитному характері її відтворювального процесу. Одним з яскравих прикладів цього є широке розповсюдження та обіг фінансових інструментів. Існує багато визначень фінансових інструментів, кожне з яких характеризує ті чи інші його сторони. Наведемо найважливіші з них:
під фінансовим інструментом розуміють джерело залучення капіталу, що надає права власності на нього і означає зобов'язання емітента сплатити фонди, які були надані йому в борг [1, с.112];
фінансовий інструмент є узаконений сертифікат, що належить його власнику та засвідчує вкладення коштів або майна з метою отримання прибутку виключно за рахунок господарської діяльності інших [127, с.26];
в якості фінансового інструменту приймається будь-який документ, який пов'язаний з виникненням права на грошові або інші цінності, які не можуть бути реалізованими або переданими іншій особі без наявності подібного документу [130, с.86].
За своєю економічною природою фінансові інструменти пов'язані з майновим станом агента ринкових відносин (фізичної або юридичної особи), а не з його юридичним статусом.
Необхідність виникнення фінансових інструментів визначається фінансовою позицією суб'єкта ринкових відносин. Під фінансовою позицією слід розуміти стан балансу суб'єкта ринкових відносин, тобто співвідношення його доходів та витрат у кожний визначений відрізок часу [196, с.240]. Існує три різновиди фінансової позиції: рівноважна, надлишкова та дефіцитна.
У кожний певний момент часу існують господарські суб'єкти як з надлишковою, так і з дефіцитною фінансовими позиціями. Взаємодія суб'єктів з надлишковою та дефіцитною фінансовими позиціями здійснюється в рамках фінансового ринку за допомогою найрізноманітніших фінансових інструментів, що за своєю економічною природою є борговими зобов'язаннями. Фінансовий ринок є тією структурою, яка дозволяє двом господарюючим суб'єктам з різними фінансовими позиціями (надлишковою та дефіцитною) здійснювати трансформацію грошового прибутку у боргові зобов'язання, або навпаки, боргових зобов'язань у грошову готівку. Боргове зобов'язання виставляється боржником і належить кредитору. Володіння даним зобов'язанням є передумовою правомірності грошових або майнових претензій.
Головним результатом вільного переливання фінансових інструментів у готівку і навпаки, став розподіл фінансового ринку на первинні та вторинні сегменти. На первинному ринку розміщуються вперше емітовані фінансові інструменти, на вторинному ринку знаходяться в обігу вже випущені. На первинному вони розміщуються, а на вторинному - перепродаються.
Будь-який фінансовий інструмент має свій життєвий цикл, або термін дії, який визначається періодом часу між датою випуску і датою погашення фінансового інструменту. Життєвий цикл фінансового інструменту складається з трьох етапів:
емітування фінансового інструменту, та продаж його на первинному ринку;
обіг фінансового інструменту, тобто період від дати його емітування до дати його погашення. У цей період часу він зберігається у власника, або може перепродаватись на вторинному ринку;
погашення фінансового інструменту, або обмін його на готівку, майно чи інші фінансові інструменти.
Фінансові інструменти, як правило, повинні приносити власникам певний прибуток. Це відбувається протягом другої стадії життєвого циклу, або протягом другого і третього етапів. Прибуток за фінансовими інструментами може бути нарахований у трьох основних формах:
у вигляді нарахування відсотку на номінал у відповідності з вказаною на сертифікаті величиною відсотку;
за рахунок різниці між ціною придбання та ціною погашення (фінансові інструменти з дисконтом);
нарахування прибутку у вигляді дивіденду [15, с. 64]. За складом усі фінансові інструменти можна поділити на три основні групи:
1) До першої групи відносяться так звані необігові інструменти, емісія яких здійснюється у кожному конкретному випадку на індивідуальних засадах з чітким зазначенням умов дії фінансового інструменту, що індивідуалізуються кожним кредитором та, як правило, не передбачають вторинного обігу. До таких фінансових інструментів, у першу чергу, належать кредитні угоди, контракти лізингу та факторингу, депозитні угоди і вклади, та інші до них подібні;
2) Другу групу складають фінансові інструменти, особливою характеристикою яких є можливість здійснення активного вторинного обігу, тобто перевідні фінансові інструменти, а саме цінні папери найрізноманітніших видів. Характерною ознакою таких фінансових інструментів також слід вважати встановлення емітентом єдиних умов їх обігу для великої кількості кредиторів;
3) До третьої класифікаційної групи фінансових інструментів слід, на нашу думку, віднести так звані гібридні інструменти, що характеризуються як індивідуальними умовами емісії з боку кредитора, так і можливістю їх вторинного обігу: опціони, ф'ючерси, акредитиви, закладні, кон