розділ 2.1).
Поточні позареалізаційні фінансові потреби за певний період можна визначити за
такою формулою:
ППФП = ПФІ + В + ІОА – КК, (3.6)
де ППФП – поточні позареалізаційні фінансові потреби, грн.;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції, грн.;
В – сума за векселями, грн.;
ІОА – інші оборотні активи, грн.;
КК – короткострокові кредити,
Отже, ЗПФП = ПФП + ППФП, (3.7)
де ЗПФП – загальна сума виробничих та позареалізаційних поточних фінансових
потреб, грн.
Відомо, що знаючи величину поточних фінансових потреб (виробничих), можна
визначити оцінку виробничого потенціалу підприємств за певний період [184]:
ВПП = ЗПФП + ЗВО + НБ, (3.8)
де ВПП – грошова оцінка виробничого потенціалу підприємств, грн.;
ЗВО – залишкова вартість основних засобів, грн.;
НБ – вартість незавершеного будівництва, грн.
Цикл грошових операцій зв’язаний з визначенням розміру грошових коштів. Цей
показник з’єднує інвестиційний і поточний цикли діяльності підприємств,
зіставляючи власні оборотні кошти та потребу в поточному фінансуванні (поточні
фінансові потреби).
Отже, грошові кошти можна трактувати як змінну величину, що залежить від
розміру власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб. Беручи це до
уваги, визначимо такі залежності [130, 131, 144]:
ГК = ВОК – ПФП, (3.9)
ВОК = ГК + ПФП, (3.10)
ПФП = ВОК – ГК, (3.11)
Якщо ВОК < ПФП, то ГК < 0 – має місце дефіцит грошових коштів (потреба в
короткострокових кредитах); якщо ВОК > ПФП, то ГК > 0 – дефіцит грошових коштів
відсутній (вільний залишок грошових коштів).
Прийняття рішень фінансово-економічного регулювання на галузевому рівні
економіки і на рівні окремих підприємств може проходити через з’ясування
направленості головних змін між власними оборотними коштами, поточними
фінансовими потребами і грошовими коштами.
У даному випадку наше зацікавлення викликало вивчення можливостей застосування
моделей фінансово-економічної рівноваги [144, 145].
Залежно від надлишку або дефіциту розглянутих вище взаємозалежних показників
можна визначити фінансово-економічну рівновагу. Остання зумовлена необхідністю
господарського суб’єкту підтримувати функціональну рівновагу між джерелами
надходження коштів і їх використанням за циклами господарської діяльності
підприємств (рис. 3.1).
Використання ресурсів
Джерела надходження коштів
Цикли господарської діяльності підприємств
інвестицій-ний
поточної діяльності
грошовий
інвестицій-ний
поточної діяльності
грошовий
дефіцит власних оборотних коштів (ВОК (-))
перевищен-ня запасів і дебіторсь-кої заборго-ваності над кредитор-ською
заборгова-ністю
(ПФП (+))
надлишок грошових коштів
(ГК (+))
перевищен-ня постій-них ресур-сів над потребою у фінансуван-ні необоро-тних
активів (ВОК (+))
перевищен-ня креди-торської за боргова-ності над запасами і дебітор-ською за
боргова-ністю
(ПФП (-))
дефіцит грошових коштів
(ГК (-))
Рис. 3.1 Загальний вигляд функціональної рівноваги між джерелами надходження
коштів і їх використанням
Зазначимо, що до постійних джерел фінансування господарської діяльності
підприємств відносять власний капітал, довгострокові зобов’язання і
забезпечення наступних витрат і платежів; іммобілізовані активи – це активи
операційного циклу: запаси, дебіторська заборгованість.
Визначені залежності між власними оборотними коштами, поточними фінансовими
потребами і грошовими коштами (формули 3.9 – 3.11) становлять основу
фінансового діагностування.
1. Постійні ресурси покривають необоротні активи (ВОК(+) = 100% у джерелах
надходження коштів); має місце надлишок грошових коштів (ГК(+)):
ВОК(+) = ПФП(+) + ГК(+); (3.12)
2. Нестача постійних ресурсів для покриття іммобілізованих активів – частково
вони покриті завдяки від’ємній величині поточних фінансових потреб, а залишок
покривається короткостроковими кредитами; ВОК(-) = 100% у потребі коштів:
ВОК(-) = ПФП(-) + ГК(-); (3.13)
3. Постійні ресурси покривають більшу частку іммобілізованих активів, але не
повністю фінансують поточну діяльність, що викликає незначний дефіцит грошових
коштів; ПФП(+) = 100% у потребі коштів:
ПФП(+) = ВОК(+) – ГК(-); (3.14)
4. Нестача постійних ресурсів для покриття необоротних активів; приходиться
звертатися до іншого джерела фінансування – надлишку залучених коштів; ПФП(-) =
100% у джерелах надходження коштів:
ПФП(-) = ВОК(-) – ГК(+); (3.15)
5. Підприємства генерують надлишок ресурсів оборотних коштів, що породжує
значний розмір грошових коштів; ГК(+) = 100% у потребі коштів:
ГК(+) = ВОК(+) – ПФП(-); (3.16)
6. Нестача постійних ресурсів для покриття необоротних активів породжує значний
дефіцит власних оборотних коштів; ГК(-) = 100% у джерелах надходження коштів:
ГК(-) = ВОК(-) – ПФП(+). (3.17)
Отже, фінансово-економічна рівновага між джерелами надходження коштів і їх
використанням залежить від дефіциту чи надлишку власних оборотних коштів,
поточних фінансових потреб і грошових коштів.
Визначення і конкретизація фінансово-економічної рівноваги повинно базуватися
на динамічному розвитку підприємств за таких обставин: а) масштабні інвестиції
в основні засоби не можуть окупитися за один рік; б) якщо нестача власних
оборотних коштів спостерігається рік за роком, то фінансово-економічна
рівновага забезпечується за рахунок залучених коштів.
Вихідні дані для визначення фінансово-економічної рівноваги у
- Київ+380960830922