РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРИРОДООХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ОБЛІКУ
2.1. Природоохоронні витрати в обліковій системі підприємства
Динаміка соціальних та природних процесів нашого часу спонукає до переосмислення феномена людської цивілізації та культури, "наукової картини світу" та місця в ній самої людини. Причому процес переосмислення відбувається настільки радикально, що висловлюються серйозні претензії до сучасного наукового пізнання, його організаційних та світоглядних установок [270, с. 32, 110, с. 55].
Складність і гострота сучасних екологічних проблем в Україні диктують необхідність нової економічної моделі розвитку суспільства, створення ефективного механізму здійснення природоохоронної діяльності підприємствами-забруднювачами довкілля. Можливості бухгалтерського обліку в умовах екологічно орієнтованого виробництва потребують додаткового вивчення, потрібна аргументація якісно нового підходу до отримання бухгалтерської інформації, яка використовується для управління природоохоронною діяльністю. Саме тому важливим є комплексний розгляд господарських проблем крізь призму вимог еколого-економічного розвитку суспільства. Вітчизняні та зарубіжні дослідники пропонують економічні та соціальні важелі й запобіжні заходи для оздоровлення існуючої екологічної ситуації, з якими важко не погодитися [232, 197, 188, 216, 222, 258]. Впроваджуються в практику такі економічні інструменти як екологічне страхування, екологічне інвестування [104, 41], екологічний аудит [226, 284, 220, 140, 61], екологічна експертиза [224]. В Україні, як і у всьому світі, формується ринок екологобезпечних товарів, технологій та послуг [198, 69, 191], розробляється нова політика у сфері фінансування заходів щодо охорони довкілля [194, 109, 283], пропонується нова амортизаційна політика природоохоронних засобів у зв'язку з ризиком екологічних катастроф [22], застосовуються такі елементи екологічного регулювання як екологічні ревізії [213] та екологічна реклама [229], екологічний моніторинг [77] та екологічне нормування [122]. В лексикон сучасних економістів входять і широко використовуються такі поняття й терміни як "екологічний ринок", "екологічний бізнес", "екологічні послуги", "екомаркетинг", "екоменеджмент" та "екоаудит", "екологічний консалтинг" та екологічна сертифікація, екоіндустрія і, врешті, екологічне підприємництво. Змінюється філософія господарювання, економісти усвідомлюють, що здорове навколишнє середовище - це соціальне надбання, за яке варто платити [70, с. 48, 288, 167]. Екологічний підхід до науки визначається як "методологічний напрямок у науці і соціальній практиці, пов'язаний з гармонізацією взаємодії суспільства й природи під час розв'язання проблем суспільного розвитку. Проникнення екологічного підходу до багатьох галузей знань - одна з особливостей сучасної інтеграції природничих, технічних і суспільних наук" [173, с. 26]. У спробах синтезу екологічного знання з діяльністю, спрямованою на практичне запобігання екологічній загрозі, маємо справу із специфічною діяльністю, йдеться про синтез екологічного знання з практичною діяльністю людини у світі, із формами безпечного природокористування й способу виробництва, які забезпечували б тривалий і неухильний, сталий і безпечний подальший розвиток людства [111, с. 83].
У світлі таких ідей, нової філософії потребує і підхід до бухгалтерського обліку, як до системи інформаційного забезпечення будь-якого процесу управління, в тому числі й управління природоохоронною діяльністю.
В Україні прийнято низку законів і постанов, указів, галузевих і відомчих нормативних актів, що стосуються природокористування [232, 96, 227, 112, 114, 113, 67, 71, 63, 204, 102, 68], проте частіше всього вони носять декларативний характер і не підтверджені програмами та фінансуванням. До того ж, при встановленні відповідальності, підприємства у кращому випадку дотримуються діючих природоохоронних норм, але не зацікавлені в активних діях, не відшукують найбільш ефективних і в той же час економічних способів охорони навколишнього середовища. Зараз працюють лише фіскальні механізми впливу на підприємства, які з відомих причин не приносять істотних позитивних результатів, а господарський механізм державного регулювання не передбачає екологічної зацікавленості підприємств у збільшенні витрат на природоохоронну діяльність.
Таким чином, проблема удосконалення економічного механізму, який забезпечує ефективне використання й охорону природних ресурсів, є особливо гострою. Однак навіть досконалий економічний механізм, що стимулює природоохоронну діяльність, не зможе ефективно діяти без достатньо розвинутої системи обліку й економічного аналізу витрат на природоохоронну діяльність. Відповідно до Плану рахунків, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, облік витрат і доходів промислові підприємства повинні вести у розрізі видів діяльності, що дає змогу прямо пов'язати отримані фінансові результати від різних видів діяльності з відповідними витратами на неї. Виходячи з принципів відповідності та доцільності, варто було б організувати в системі фінансового та управлінського обліку відокремлений облік природоохоронної діяльності. Проте, нажаль, в Україні ведення обліку все ще зводиться до задоволення потреб фіскальних органів, а спроби звернення вітчизняних підприємств до використання ринкових механізмів управління, зокрема, управління природоохороною діяльністю, залишаються поза увагою бухгалтерів. Загальновизнаним нині є той факт, що вітчизняний економічний механізм природокористування спрацьовує з негативним екологічним результатом: національному виробнику вигідніше здійснювати різні фіскальні екологічні платежі, ніж витрачатися на природоохоронні заходи чи ініціювати впровадження екологобезпечних методів господарювання [38, с. 38]. Недосконалість існуючих економічних механізмів разом із нерозвиненою системою обліку та статистичної звітності щодо природоохоронної діяльності на підприємствах, сковує природозберігаючу діяльність господарю