РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКА ТВІРНИХ ОСНОВ МІКРОТОПОНІМІВ
Західне Поділля охоплює десятки тисяч географічних об'єктів, кожний із яких зберігає свою власну назву. Більшість таких назв - це традиційні загальноукраїнські лексеми, відомі широкому загалу українців на всіх українських землях. Якась їх частина - це оригінальні, часом навіть неповторні місцеві витвори, в основі яких лежать локальні лексеми (діалектизми), глибокі архаїзми та різні варваризми, а іноді й давні лексеми невстановленого походження чи первісного значення.
Мікротопоніми Західного Поділля щедро репрезентують географічне розмаїття краю, відображають специфічні ознаки місцевих денотатів. Адже мікротопоніми проектовано через призму суб'єктивного сприймання людей-називачів, через оцінку господарської значущості кожного денотата, через відношення до інших об'єктів та до людей. Усі ці аспекти життя географічного мікрооб'єкта, а передусім його господарська вагомість, відклалися в принципах і способах номінації.
Нині мікротопоніми, як і переважна більшість інших власних назв Західного Поділля, є звичайними асемантичними мовними знаками. Однак на етапі їх становлення кожний із них мав свою неповторну індивідуалізуючу семантику, апелятивну або онімну. Апелятивні основи мікротопонімів тоді виконували не тільки номінативну, але й характеризуючу функцію. Основи пропріальні виконували тільки першу функцію, а їх семантика зводилася до словотвірного значення відповідної похідної лексеми.
Зібрані мікротопоніми Західного Поділля розглядаємо за тою семантикою, яку виражали їхні твірні основи до того, як відповідні утворення стали справжніми мікротопонімами. Під терміном твірна основа в цій праці розуміємо ту базову назву, на якій постав відповідний мікротопонім (для зручності тут кожну з основ наводимо у вигляді лексеми, у формі називного відмінка). Під терміном семантика розуміємо те лексичне значення (пряме чи метафоричне), з яким уживалася та чи інша базова назва доти, поки вона не стала асемантичним словом.
2.1. Апелятивні основи
На відміну від основ пропріальних (вони лексичного значення не виражають, а в похідних онімних утвореннях воно дорівнює словотвірному значенню), апелятивні основи мікротопонімів, як відомо, акумулювали в собі (а фактично й дотепер зберігають) колишні актуальні значення основ, які ще вдається встановити за допомогою порівняльно-історичного методу. Завдання ономаста - розкрити цю семантику.
Незалежно від походження географічного об'єкта (натурогенного чи антропогенного) мікротопонімні назви Західного Поділля могли з'являтися як на базі апелятивної лексики, так і на базі лексики пропріальної. Оскільки нерукотворні, тобто природні, географічні об'єкти, зазвичай, давніші ніж об'єкти штучні, то розгляд відповідних основ почнемо з них.
2.1.1. Основи, що вказують на об'єкти натурогенного походження
Основи мікротопонімів обстежуваного реґіону, які вказують на об'єкти натурогенного походження, за мотивами номінації становлять чотири тематичні розряди. Одні з них характеризують рельєф узагалі, другі - структуру чи якусь іншу специфічну властивість ґрунту, треті пов'язані з особливостями флори цієї місцевості, а четверті - з колишньою фауною відповідного денотата. Нижче розглянемо кожну з цих груп окремо:
2.1.1.1. Основи, що характеризують рельєф
Пересічений рельєф і масове нищення лісових масивів, яке тривало на Поділлі донедавна, спричинило на території досліджуваного краю в багатьох місцях ерозію ґрунту, яка з часом призвела до утворення багатьох ярів. Мальовничі ландшафти західної частини досліджуваної території, порізаної густою мережею ярів, річкових долин, нині суттєво відрізняють її від ландшафтів східної частини області. Характер рельєфу позначився на іменуваннях географічних об'єктів, локалізованих на Західному Поділлі.
Та найменування географічних мікрооб'єктів обумовлені не лише характером самих об'єктів, але й місцевими народними говірками. Значна кількість подільських назв, передусім їх варіантність, зобов'язана здиференційованості місцевої діалектної лексики та фонетики.
Розряд мікротопонімів, дотопонімне значення яких пов'язане з рельєфом, охоплює такі семантичні групи:
1) основи, які відображають додатній рельєф;
2) основи, які відображають від'ємний рельєф;
3) основи, які відображають рівнинну місцевість.
Розглянемо кожну з цих груп окремо.
1) Основи, які відображають додатній рельєф
Ця група назв є найчисельнішою на Західному Поділлі. Вони становлять близько 45% від загальної кількості всіх назв рельєфу досліджуваної території. Групу назв, основи яких відображають додатній рельєф, складають деривати з такими лексемами, як бaба, бабa, бердо, берег, бурта, вал, верх, вивіз, вила, відногa, гoвда, ґoвда, горa, горб, града, гріб, жбир, збіч, кeмпа, копa, копичка, круча, кургaн, лаз, лоб, могила, oбіч, скалa, скeля, стінка, стос, тoвтри, шкарп, шпиль, шпіц, щовб та ін.
Найбільшу кількість найменувань об'єктів додатнього рельєфу репрезентують деривати з лексемами гора та горб. Нижче розглянемо дотопонімну семантику цих лексем та способи утворення відповідних мікротопонімів:
Гора. Українські лексикографи та географи виокремлюють два значення лексеми гора, а саме: 1. ?підвищене місце? ?Грінченко, 1, 309?; 2. ?підвищення, що помітно виділяється на земній поверхні серед рівнин, а також серед плоскогір'їв чи в гірській місцевості? ?Марусенко, 151?. На обстежуваній території цей географічний номен виступає твірною основою найменувань таких географічних об'єктів, як вулиця, гора, куток села, пасовище, поле та деякі інші.
Апелятив гора доволі часто виступає у сполученні з атрибутивами, які характеризують особливості відповідного підвищення (гори) або ж указують на особу, що має якийсь стосунок до найменованого об'єкта. Спершу наводимо мікротопоніми, ускладнені атрибутивами на означення характерних рис іменованих об'єктів, а потім - мікротопоніми-атрибутиви, що виражають відношення або й ставлення окрем