РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕТОДИК ОПТИМАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ
ОБСЛУГОВУВАННЯ І РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
ПІДПРИЄМСТВА ГАЗОПОСТАЧАННЯ
2.1. Економічне обґрунтування кількості засобів захисту газопроводів від
корозії
Задача обґрунтування кількості засобів захисту газопроводів від корозії пов'язана з установленням доцільності введення додаткових станцій захисту або виведення зайвих станцій захисту і їх кількості. При цьому ефект від зміни кількості станцій захисту виникає не одразу, а впродовж терміну корисного використання газопроводу. Тому витрати на будівництво і утримання газопроводу в працездатному стані Р(N) і на захисні заходи З(N) необхідно розглядати за весь термін корисного використання газопроводу.
Витрати Р(N) і З(N) складаються з поточних і капітальних. Для забезпечення можливості сумування різних за часом виникнення витрат їх необхідно представити в одному часовому розрізі. В економічній літературі існують різні думки з цього приводу. Так, одні вчені вважають за доцільне перераховувати капітальні витрати до поточних використовуючи норматив приведення різночасних витрат або коефіцієнт нарощування [42, 43], а інші, навпаки, рекомендують перераховувати поточні витрати до капітальних за допомогою коефіцієнту дисконтування [15, 68, 95, 113]. В зв'язку з тим, що перший підхід може використовуватись у випадку коли капітальні витрати здійснюються одноразово і поточні витрати по роках однакові, у цій роботі для забезпечення можливості сумування різних за часом виникнення витрат використовувався другий з указаних підходів.
При дисконтуванні поточних витрат до капітальних необхідно базуватися на концепції вартості грошей у часі. При цьому процентну ставку для дисконтування витрат необхідно визначати по джерелу фінансування. Так, у випадку самостійного фінансування вона визначається по внутрішній нормі рентабельності чи депозитним процентам, а у випадку залучення позикових коштів - по кредитним.
Істотним питанням при визначенні сумарних витрат на підтримку газопроводу в працездатному стані при оптимізації кількості станцій захисту незалежно від підходу, який використовується, є встановлення необхідності врахування амортизації станцій захисту в поточних витратах на захист. Згідно з [89] до складу собівартості товарів, робіт, послуг слід включати амортизацію основних засобів підприємства. При цьому в [64] указується, що амортизаційні відрахування не слід включати до складу валових витрат підприємства, тому що ці витрати для суб'єкта господарювання не є дійсними. Також і в [68, с. 381-382] указується, що "при підрахунку усіх видів витрат не слід в поточні витрати включати амортизаційні відрахування, тому що це означало б подвійний рахунок капітальних витрат" (переклад мій. - Ю.Т.). В працях українських і закордонних економістів [15, 19, 95] також вказується на необхідність вилучення амортизації з поточних витрат підприємства. Вважаємо, що суму амортизаційних відрахувань не слід включати в поточні витрати.
При включенні в модель капітальних витрат варто врахувати розходження для діючих і нових газопроводів. Очевидно, що до капітальних витрат діючого газопроводу не відносяться витрати на його будівництво, і становить інтерес облік у моделі витрат на його капітальний ремонт. Через те, що діючий газопровід, як правило, складається з ділянок, які відслужили різні терміни служби, капітальний ремонт газопроводу і, відповідно, витрати на його проведення розподілені в часі і можуть розглядатися як поточні. Витрати на капітальний ремонт кожної конкретної ділянки газопроводу повторюються через рівні проміжки часу (міжремонтний період). При цьому витрати в різні міжремонтні періоди з деякою погрішністю можна визнати однаковими. Крім того, необхідно враховувати, що витрати на ремонт газопроводу в розмірі суми, яка перевищує норму (10% від сукупної балансової вартості основних фондів), що встановлена в [64], відносяться на збільшення балансової вартості об'єктів основних засобів, які підлягають амортизації. Це приводить до збільшення амортизаційних відрахувань і, як наслідок, до зменшення податку на прибуток. Труби, які замінюються в процесі капітального ремонту газопроводу, можуть бути реалізовані як брухт. Вартість реалізованого брухту з урахуванням витрат, пов'язаних з його демонтажем і реалізацією, утворюють додатковий доход (збиток) підприємства газопостачання. З урахуванням цього витрати на капітальний ремонт діючого газопроводу (РР(N)), приведені до сучасного моменту часу, при кількості станцій захисту N визначаються по формулі:
,(2.1)
де цГ - номер міжремонтного циклу газопроводу після доведення кількості станцій захисту до N, цГ= 1,Ц(N)Г, цикл;
Ц(N)Г - кількість циклів можливого використання газопроводу після доведення кількості станцій захисту до N, циклів;
tГ - номер періоду в міжремонтному циклі газопроводу, tГ = 1,Т(N)Г, рік;
Т(N)Г - тривалість міжремонтного періоду газопроводу при кількості станцій захисту N, років;
(цг-1).Т(N)г - додаток ступеня дисконтування поточних витрат, який забезпечує його збільшення на тривалість міжремонтного періоду при збільшені номеру циклу на одиницю, років;
(цг-1).Т(N)г +tГ - ступень дисконтування поточних витрат, змінюється від 1 до Ц(N)г.Т(N)г, років;
r - процентна ставка, частки од.;
РР(N)tг - витрати на капітальний ремонт діючого газопроводу в tг-ий рік, при кількості станцій захисту N, грн.;
?НГ,tг - зменшення податку на прибуток підприємства в tг-ий рік за раху-нок збільшення балансової вартості газопроводу в ході його капітального ремонту, грн.;
ЛГ,tг - додатковий доход (збиток) підприємства в tг-ий рік в результаті демонтажу газопроводу і реалізації сталевого брухту діючого газопроводу, грн.;
- значення відповідних показників у нульовий період, грн.
Під нульовим періодом розуміємо рік, в якому планується змінити кількість станцій захисту до N.
Капітальні витрати для нового газопроводу (РК) включають витрати на його бу