РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-ТЕМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ В ТЕКСТІ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОЇ РЕЦЕНЗІЇ
2.1. До питання про структурність тексту
Проблема структурності тексту в сучасній лінгвістиці ще відкрита, оскільки
багато питань, пов’язаних зі структурою тексту, перебувають у стадії
розроблення. Свідченням багатогранності цієї проблеми є різноманітні підходи до
її вирішення. Представники граматичного підходу вивчають синтаксичні ознаки
фрагментів тексту, більших за речення [128, 154, 156, 157, 182, 192, 193, 194,
195, 199]; у межах стилістичного підходу лінгвісти виявляють стилістичні
особливості зв’язності [101, 130, 137]; лінгвістичний підхід вивчає
композиційно-мовленнєву будову тексту [16, 17, 19]; комунікативно-смисловий
підхід об’єднує дослідження інформативної структури тексту [53, 90, 91, 164,
176, 179, 206]. Виправданим, на наш погляд, є паралельний аналіз структури
тексту, який охоплює структурну і семантичну організацію тексту, тобто
зовнішній та внутрішній рівень організації. Результати подібного аналізу
викладено у розділі 1.
Ми розглядаємо текст як нерозривну єдність комунікації і мови, як
опосередкований фрагмент комунікації [90, c.3], як її основну одиницю, оскільки
лише в тексті спілкування набуває вигляду завершеного інформаційного акту; як
фрагмент мовлення, який об’єднує за змістом молекулярні одиниці комунікації у
складніший мовний комплекс [91, c.11]. Поєднання комунікативного підходу до
тексту, якому в нашому дослідженні надається перевага, з граматичним і
лінгвістичним дає змогу глибше розкрити та адекватно інтерпретувати важливі
закономірності структурно-змістовної організації тексту.
Будь-яка структура, структура тексту також, під якою розуміють склад та
внутрішню організацію єдиного цілого, передбачає наявність зв’язку між
частинами цього цілого. Термін “структура” у цьому розділі вживається для
визначення характеру та схеми зв’язків між елементами тексту. Характер цих
зв’язків може бути різноплановим, що дає підставу говорити про їхні типи в
межах тої чи іншої структури [43, c. 353].
Принциповим для дослідження структури тексту, на думку Т. П. Іванової, є
розмежування головних організуючих принципів тексту, до яких належать
цілісність тексту, яка обумовлена єдиною спільною темою та підтримується
виокремленням засобів зв’язку між реченнями; зв’язність тексту, що ґрунтується
на взаємозумовленості та взаємозалежності речень та яку слід розглядати на
різних рівнях (синтаксичному, морфологічному, лексичному); безперервність
тексту, функція якої зводиться до диференціації смислових блоків за ступенем
важливості інформації [53, c.3].
Категорію зв’язності лінгвісти завжди розглядали як найважливішу
текстово-дискурсивну категорію, яка опосередковує розвиток теми і забезпечує
цілісність, інтеграцію тексту [127, c.215]. Ознаки зв’язності не задаються
комунікативною інтенцією мовця, а виникають вже у процесі текстотворення як
наслідок цілісності тексту. Остання характеризує текст як змістовну єдність і
має психолінгвістичну природу. Її суть полягає в ієрархічній організації планів
мовленнєвих висловлювань, яку використовує реципієнт у сприйнятті конкретного
тексту [82, c.136].
Залежно від мети дослідження багатозначний термін “зв’язність” представлений
різними аспектами. Лінгвісти розрізняють когезію як структурно-граматичну
зв’язність і когерентність як зв’язність змістову [182, 158]. Семантичний
аспект цієї категорії відображений у термінах рекурентності, лексичної
солідарності, ізотопії [127, c.215].
Ми погоджуємося з твердженням, що зв’язність газетного тексту забезпечується і
його змістом, тобто смисловими зв’язками (тематична і комунікативно-смислова
структура), і гамою різних мовних засобів (структурна зв’язність) [53, c.3]. Ми
також приєднуємося до думки О.І. Москальської, яка вважає структурну зв’язність
тексту зовнішнім виявом його смислової (тематичної) і комунікативної цілісності
[95, c.27]. Ці твердження обумовлюють доцільність розглядати зв’язність тексту
МР на двох взаємопов’язаних рівнях: структурному та тематичному.
Об’єктом дослідження на структурному рівні, структурно-композиційному, у нашому
розумінні, ми обрали зв’язність в межах макроконтексту на рівні горизонтальної
структури тексту між композиційними ланками МР.
Досліджуючи структуру тексту, треба визначитися щодо його одиниць як
безпосередніх елементів, з яких він формується. У 1980-их роках у межах
лінгвістики тексту проводилося активне дослідження структур складніших за
речення, що, власне, і було спрямоване на пошук одиниці тексту, яка одержала
різноманітні назви: понадфразова єдність, складне синтаксичне ціле, абзац,
прозаїчна строфа, мікротекст, логічна єдність, логема, суперфраза,
предикативно-релятивний комплекс. Здійснювалися також спроби виокремити
проміжну ланку між цими одиницями і цілим текстом. Такою структурою вважають
фрагмент [137], тематичну єдність абзаців [156], субтекст [23], понадабзацну
єдність [104], композиційно-семантичний блок [120], текстовий блок [91].
Більшість з наведених понять визначають проміжну одиницю як
семантико-синтасичну, що складається з двох і більше прозаїчних строф,
об’єднаних розвитком однієї теми і пов’язаних між собою за допомогою
спеціальних синтаксичних засобів [137, c.153]. Дослідник А. А. Мецлер
наголошує, проте, на комунікативній орієнтації цієї одиниці як відносно
самостійної смислової ланки, яка є конкретним етапом повідомлення.
У визначенні меж понадфразової єдності (ПФЄ) як основної структурної одиниці
тексту, яку розглядають або як понадфразову синтаксичну одини
- Київ+380960830922