РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови західного Лісостепу
Лісостеп займає третину плоші сільськогосподарських угідь України з підвищеними елементами рельєфу. Зона західного Лісостепу охоплює Тер-нопільську, південні райони Рівненської і Волинської, південно-східну частину Івано-Франківської, північну частину Чернівецької областей і центральну частину Львівської області.
Клімат - помірно-континентальний. Вітри з Атлантичного океану при-носять сюди велику кількість опадів. Середньорічна температура повітря ко-ливається в межах 7-80С. Зима відносно м'яка (середня температура най-холоднішого місяця - січня - 40С), тривала, волога, весна прохолодна, нежар-ке літо (середня температура липня - 18-190С) і тепла досить суха осінь. Абсолютний максимум температури відзначений у липні, +370С, абсолютний мінімум у січні - 390С.
Середня тривалість вегетаційного періоду (час з температурою понад +50С) становить 205-215 днів, період з температурою понад +100С - 155-160 днів і з температурою понад 150С - 90-104 дні. Безморозний період тут триває 248-268 днів. Максимум безморозних днів - 229, мінімум - 152. Перші приморозки бувають в останній декаді жовтня, останні - на початку травня. За зимовий період земля промерзає на глибину до 30-50см.
У західному Лісостепу бувають роки сухі і жаркі, що характерно для континентального клімату, а іноді навпаки, досить вологі, що характерно для морського клімату. В районах Львівської області клімат більш м'який і во-логий, ніж у Тернопільській і Чернівецькій областях. Посухи рослини майже ніколи не відчувають. Річна сума опадів в зоні складає понад 640-660 мм. Розподіл опадів протягом року нерівномірний. Найбільше їх припадає на літні місяці - 2/3 загальної кількості [160].
Територія західного Лісостепу характеризується підвищеними ділянками рельєфу, значною дренованістю з достатньою забезпеченістю вологою.
Геологічна будова і рельєф території сприяли утворенню досить різноманітних ґрунтотвірних порід, які спричинили строкатість ґрунтового покриву і його агровиробничі особливості [25].
Найбільш цінні і найбільш поширені в західному Лісостепу мате-ринські породи - лесовидні суглинки і леси крупножилкуваті та пилуваті- пе-реважно легкосуглинкового гранулометричного складу. Їх потужність коли-вається від 5-6м до 20-30м. Вони палевого кольору, мають вертикальну по-ристість, переважно творять вертикальну стінку і легко розмиваються на схилах.
Ці породи містять в собі до 10-15% карбонатів кальцію, що прояв-ляється у вигляді цвілі, прожилків. До відмін лесовидних суглинків належать балочний делювій. Це шаруваті крихкі породи, що залягають на нижніх частинах схилів та в днищах балок.
На лесовидних суглинках і лесах утворилися сірі, ясно-сірі та темно-сірі опідзолені грунти і чорноземи опідзолені. Ці грунти поділяються на дві генетичні, отже і агровиробничі групи:
а) сильно опідзолені - ясно-сірі та сірі опідзолені грунти;
б) слабоопідзолені - темно-сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені.
Cвітло-сірі та сірі лісові грунти характеризуються такою будовою профілю гумусо-елювіальний (НЕ) горизонт їх залягає до 20-35см ясно-сірого кольору з неміцною грудкувато-порохуватою структурою, містить багато кремнезему (SіO2), виразно переходить у елювіальний горизонт (Е) завтовшки 10-15см, білястого кольору, пластинчастої структури, містить багато SіO2. Ілювіальний горизонт ( І ) сягає глибини 100-120см червоно-бурого кольору, дуже щільний, горіхувато- призматичної структури, помітні затьоки півтори оксидів заліза, марганцю, алюмінію. Материнською породою таких грунтів є карбонатний лесовидний суглинок, палевого кольору, крих-кий. Орний шар цих грунтів досить бідний на органічну речовину (вміст гумусу не перевищує 1,3-2,3%), має кислу або слабо кислу реакцію ґрун-тового розчину (рН 4,6-5,5), досить високу гідролітичну кислотність (1,9-4,2 мекв. на 100г грунту) і низький вміст ввібраних основ (5,5-11,9 мекв. на 100г грунту). Він середньо забезпечений рухомим фосфором і обмінним калієм.
Вищу родючість мають темно-сірі грунти і чорноземи опідзолені. Для темно-сірих опідзолених грунтів характерний добре гумусований гумосово-елювіальний горизонт (НЕ) глибиною до 35-40 см, який переходить відразу у верхню гумусовану частину ілювіального горизонту (НІ) - 55-70см. Нижня частина ілювіального горизонту ( І ) до глибини 90-105 см найбільш щільна, червоно-бурого забарвлення, призматичної структури. З глибини 130-150 см залягає карбонатна материнська порода - лесовидний суглинок.
Чорноземи опідзолені серед грунтів даної групи найбільше гумусовані - на значну глибину і при найменших ознаках опідзолення.
Гумусо-елювіальний горизонт (Не) сягає глибини 37-45 см, під ним залягає добре гумусований верхній перехідний (Нрі) горизонт глибиною 70-80см.
Грунти даної групи успадкували від материнської породи суглинковий гранулометричний склад. Найбільш поширеними є крупнопилувато та пилувато-легкосуглинкові відміни цих грунтів, менше - крупнопилувато та середньосуглинкових і зовсім мало супіщаних відмін. Вони мають вищий вміст гумусу (2,8-4,2%), слабо кислу або близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину (рН сольове 5,6-6,1), відносно невисоку гідролітичну кислотність (Нr - 2,1-2,4 мекв. на 100г грунту) і суму ввібраних основ (10,9-21,8 мекв. на 100г грунту) і ступінь насичених основами становить (84-91%).
Темно-сірі опідзолені грунти і чорноземи опідзолені завдяки кращій гумусованості більш структуровані, а тому і менш схильні до запливання. Забезпеченість лужногідролізованим азотом коливається від низької до середньої, рухомим фосфором - від середньої до вище середньої, обмінним калієм - до середньої. Ці грунти також потребують вапнування невеликими дозами для нейтралізації кислотності.
Темно-сірі опідзолені грунти і чорноземи опідзолені мають універсальне використання і високу родючість. Їх доцільно використовувати в сівозмінах з високим насиченням
- Київ+380960830922