РОЗДІЛ II. Шляхи удосконалення формування культури
здоров'я старшокласників................................................................................. 82
2.1. Удосконалення змісту, форм і методів формування
культури здоров'я старшокласників.................................................................... .83
2.2. Розвиток педагогічних технологій формування культури
здоров'я старшокласників................................................................................... 111
2.3. Організація педагогічного керівництва процесом
формування культури здоров'я старшокласників............................................. 135
2.4. Результати експерименту і впровадження його у практику......... 150
Висновки до другого розділу.................................................................... 169
ВИСНОВКИ ............................................................................................. 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................... 181
ДОДАТКИ ................................................................................................ 206
ВСТУП
Конституція України визнає життя і здоров'я людини одними з найвищих соціальних цінностей. Тому держава зобов'язана забезпечити якнайповнішу реалізацію цих цінностей і за цих умов вирішити завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить інтелектуальний і духовний розвиток суспільства.
Цілеспрямованих дій Української держави, всього суспільства у створенні сприятливих умов для розвитку дітей, зокрема, у частині забезпечення їх права на здоров'я, вимагають Конвенція ООН про права дитини, положення Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей [140].
За роки незалежності в Україні зроблено значні кроки щодо розвитку соціогуманітарної сфери, забезпечення законодавчої бази збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління. Закон України "Про загальну середню освіту" одним із головних визначає завдання виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров'я та здоров'я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення їх фізичного, психічного здоров'я [96, 8]. Ці ж завдання визначені і Державним стандартом базової і повної середньої освіти.
Логічним продовженням поставлених завдань стала Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України 17 квітня 2002 року № 347\2002, в якій одним із пріоритетних завдань системи освіти визначено "виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності" [189,4].
Однак, статистичні дані останніх років засвідчують суттєве зростання захворюваності серед молоді. Чисельність молодих людей з уперше в житті встановленим діагнозом туберкульоз зросла за 10 років удвічі. Триває погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ/СНІДу: за експертними оцінками, нині в країні налічується більше 400 тисяч ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Зареєстровано понад 90 тисяч споживачів наркотиків, з яких молодь віком до 28 років становить 80% [191, 3].
Низький рівень здоров'я молоді має ряд конкретних причин: падіння моральних устоїв, соціальне розшарування населення, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, ранній початок статевого життя. Заклади освіти, служби медико-санітарної допомоги суттєво відстали від змін у поведінці підростаючого покоління, а школа, сім'я недостатньо використовують свої можливості через брак досвіду та відповідних належно забезпечених технологій.
Таке становище усвідомлюється і суспільством. Як зазначено у матеріалах парламентських слухань з проблеми "Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи" (2003), погіршення харчування, поширення стресогенних ситуацій, забруднення навколишнього середовища, обмеження доступності кваліфікованої медичної допомоги негативно впливають на фізичне й психічне здоров'я дітей та молоді. А поглиблення цих явищ викликає загрозу внутрішньої безпеки країни.
Проблемі збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління присвячено чимало досліджень. Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовано у працях Е.А.Бабаяна, Е.К.Бахтеля, М.С.Гончаренко, Г.В.Морозова, В.М.Оржеховської, І.А.Сєрової, І.В.Стрельчука, Н.І.Фелінської [101; 102; 71; 72; 35]. Психологічні аспекти формування здорового способу життя розробляються у дослідженнях В.С.Бітенського, В.С.Братуся, М.Е.Бурно, М.І.Буянова, А.Е.Личко, Н.Ю.Максимової, Т.А.Немчина, інших учених [34; 38; 39; 40; 170].
Проблему формування здорового способу життя досліджують соціологи Я.Й.Гданський, С.П.Дідковська, В.Е.Козак, Г.Я.Лукачек, В.Т.Маляренко, А.Н.Міллер, Н.А.Мірошніченко, С.Н.Таратухін [102; 103]; медики М.М.Амосов, Г.Л.Апанасенко, Н.В.Артамонов, Т.Є.Бойченко, В.О.Мовчанюк, І.В.Муравов, Л.О.Попова, В.А.Шаповалова та інші [4; 7; 8; 29; 102; 183; 36; 136].
Розробку педагогічних шляхів вирішення згаданої проблеми здійснювали Л.Н.Анісімова, С.М.Бондаренко, Л.В.Волков, М.С.Гончаренко, К.Е.Ігошев, Д.В.Колєсов, О.Р.Костенко, В.М.Оржеховська, Н.Ф.Панченко, О.І.Пилипенко, П.І.Сидоров, Е.С.Скворцова, А.В.Сухарєв, Л.А.Флегонтов та багато інших [59; 71; 72; 134; 157; 196; 197; 198; 295; 206].
Проведений нами аналіз наукових досліджень підтвердив, що в сучасних умовах здійснюється цілеспрямований процес орієнтації дітей та молоді на здоровий спосіб життя, культуру здоров'я. Однак, невирішеність цієї проблеми на сучасному етапі пов'язана, насамперед, з недостатнім вивченням і впровадженням перспективного педагогічного досвіду, розробкою інноваційних виховних технологій, підготовкою та перепідготовкою педагогічних кадрів до здійснення завдання з формування культури здоров'я. Світовий досвід підтверджує, що з моральної та матеріальної точок зору найбільш доцільним є використання таких засобів і форм профілактично