РОЗДІЛ 2
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ
ТРАСТОВИХ КОМПАНІЙ
2.1. Правові аспекти діяльності трастових компаній в окремих країнах світу
Сьогодні, в епоху глобалізації світової економіки, посилення впливу корпоративного елементу на економічні процеси все більше бізнесменів змушені звертатися до вивчення зарубіжного досвіду ведення бізнесу в пошуках нових напрямків роботи й одержання прибутку. У зв'язку з цим багато великих підприємців і фірм, що мають широкі ділові контакти в зарубіжних країнах, нерідко стали використовувати послуги трастових компаній.
Використовуючи їхній досвід роботи на фондових і фінансових ринках багатьох країн світу, вони забезпечують собі зниження ризику можливої втрати капіталів, які є у них у розпорядженні, а також довіряють ведення своїх фінансових і юридичних справ професійним управителям, які гарантують їм високий доход, збереження власності і виконання всіх узятих на себе зобов'язань.
Проблема, однак, полягає в тому, що мало хто з них насправді має повне уявлення про те, яким чином регламентується діяльність трастових компаній в окремо взятих юрисдикціях і які вимоги, врешті-решт, пред'являють до них законодавці в процесі здійснення ними на користь своїх клієнтів довірчих операцій.
Порівняльно-правовий аналіз трастового і корпоративного законодавств дозволяє сьогодні говорити про концептуальну схожість багатьох правових положень законодавств країн світу, що регулюють діяльність трастових компаній. Особливо це стосується країн англосаксонського права, де багато держав розвивали своє корпоративне і трастове законодавства відповідно до аналогічного законодавства Великобританії або ж відчували сильний вплив з його боку. До них, зокрема, можна віднести Кіпр, Британські Віргінські острови, Австралію.
У даний час діяльність трастових компаній у світі підпадає під правове регулювання як норм корпоративного права, так і норм трастового законодавства, що безпосередньо регулює відносини довірчої власності. Причому в ряді випадків законодавець окремих держав вважав за потрібне прийняти спеціальні правові акти, які б детально зупинялися на деяких аспектах діяльності цих компаній. Такі закони, зокрема, були прийняті на Бермудських островах, острові Мен, у Самоа, у Малайзії. На відміну від країн континентального права, в країнах англосаксонської правової системи трастова діяльність, крім правових норм законодавчих актів, регулюється і судовими прецедентами, виробленими судами в процесі здійснення правосуддя за цивільними справами.
За загальним правилом трастова компанія може бути заснована у будь-якій організаційно-правовій формі, головне, щоб вона відповідала всім вимогам, які чинне законодавство окремих зарубіжних країн вимагає від тих юридичних осіб, що прагнуть здійснювати на ринку довірчу діяльність (ліцензування діяльності трастових компаній, наявність обумовленого законодавством розміру статутного фонду таких компаній тощо).
Однак, незважаючи на концептуальну схожість багатьох положень трастового і корпоративного законодавств різних країн світу, все-таки певні особливості правового регулювання діяльності трастових компаній можна вже знайти хоча б на стадії реєстрації останніх як юридичних осіб. У США, наприклад, корпоративне законодавство практично всіх штатів передбачає можливість створення і функціонування корпорацій однієї особи, у той час як в інших країнах, таких, скажімо, як Швеція, Данія, Великобританія заснування компанії однією особою в принципі заборонено законом. Але, однак, це аж ніяк не означає, що у випадку, якщо за якимись причинами в компанії залишається один учасник, то компанія автоматично припиняє своє існування. У цьому випадку вона продовжує законно функціонувати або протягом певного періоду, або під умовою поширення на єдиного члена необмеженої відповідальності за борги корпорації.
При заснуванні трастової компанії необхідно подати статут і в деяких країнах також регламент, що затверджується зборами засновників, а іноді й радою директорів. Ці документи разом із заявкою (заявою) подаються до державного органу, відповідального за реєстрацію компаній (у США - секретарю штату, у Великобританії, на Кіпрі - реєстратору компаній), найменування компанії вноситься до реєстру і видається відповідне свідоцтво [58, с. 134].
У Великобританії згідно з Законом про компанії 1985 року [59] компанія не буде зареєстрована, якщо наприкінці її найменування не будуть зазначені слова і вислови "limited", "unlimited" чи "public limited company". У США ж Модельний закон про підприємницькі корпорації [60] передбачає, що в назві корпорації обов'язково необхідно використовувати слова "corporation", "incorporated", "company" чи "limited" або ж їхні відповідні абревіатури.
Вибір назви корпорації має важливе значення, оскільки воно повинно задовольняти вимогам законодавства країни реєстрації і не перешкоджати здійсненню прав інших осіб. У ряді випадків законодавець встановлює прямі обмеження у використанні тих чи інших слів у найменуванні компанії. Скажімо, в штатах Делавер і Флорида в назві компанії забороняється використовувати слово "траст", якщо воно не відповідає заявленим у статуті цілям створення компанії. У Великобританії, у свою чергу, використання слів "довірча власність" повинно виправдуватися відповідними обставинами [61, с. 33].
Специфіка законодавства США в тому і полягає, що воно має дворівневу структуру. Одні питання відповідно до положень Конституції США [62] віднесені тут до ведення федеральних органів, інші - до компетенції штатів.
Порядок створення й основні принципи функціонування корпорацій у США визначаються на рівні законодавства штатів. У більшості випадків в основі корпоративного законодавства штатів лежать принципи прийнятого в 1946 році на федеральному рівні Модельного закону про підприємницькі корпорації /Model Business Corporation Act/. Він прийнятий цілком у 20-ти штатах і з незначними змінами - у 10-ти штатах. Згодом до нього були внесені поправки, внаслідок чого з'явився Переглянутий модельн