РОЗДІЛ II СИСТЕМА ПОЗААУДИТОРНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
2.1. Основні положення Концепції системи організації
позааудиторної виховної роботи у ВНЗ недержавної
форми власності 92
2.2. Особливості організації позааудиторної виховної роботи
у ВНЗ 109
2.3. Модель системи позааудиторної виховної роботи і модель управління нею 137
2.4. Результати експериментальної роботи 156
Висновки до другого розділу 176
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 205
ВСТУП
Становлення української державності, інтеграція в європейське та світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою визначають орієнтацію сучасного суспільства на виховання людини, якій притаманні соціально ціннісні якості особистості та духовна культура.
Нові пріоритети розвитку держави висувають нові завдання перед системою освіти і, зокрема, перед вищою школою. Професійна підготовка спеціалістів у ВНЗ показує, що увага тільки до освітнього компоненту призвела до зниження ролі виховної роботи зі студентами. На жаль, на певному етапі становлення вищої школи в Україні зменшилась і увага викладачів до системи організації позааудиторної виховної роботи зі студентами (в деяких недержавний вищих навчальних закладах її практично було "згорнуто").
Необхідно відмітити, що в традиційних державних вузах склалася певна система виховної роботи, але нові типи навчальних закладів (в тому числі і недержавної форми власності) ще не мають достатнього досвіду в організації позааудиторної роботи.
Реформування вищої школи викликало появу навчальних закладів нового типу: вищі професійні училища (навчальні заклади І рівня акредитації), коледжі (ІІ рівень акредитації), приватні інститути, академії, університети тощо. Виникла гостра необхідність удосконалення форм, змісту, методів і засобів позааудиторної виховної роботи та створення нової системи виховної роботи зі студентами. Це зумовлено багатьма причинами:
- демократизація суспільства, перехід до ринкових відносин призвели до значних змін в суспільній свідомості;
- вагомого значення набуває погляд на особистість з позиції культурно-історичного розвитку суспільства;
- посилюється тенденція переходу різних країн світу, в тому числі України, до інтегрованого світового простору, що вимагає інтенсивного діалогу культур різних народів;
- стає актуальною необхідністю виховання особистості творчого типу, здатної до сприйняття загальнолюдських цінностей;
- в сучасних умовах культурно-просвітницькі, інформаційні, розважальні послуги користуються все більшим попитом у студентської молоді тощо.
В "Державній національній програмі "Освіта (Україна ХХІ століття)" і "Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти" обґрунтовані: об'єктивна необхідність формування національної самосвідомості та людської гідності, бажання працювати для своєї країни; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до культури та історії свого народу; виховання духовної культури особистості та створення умов для розвитку вільної самосвідомості, власної позиції світосприйняття; затвердження принципів загальнолюдської моралі; культивування кращих рис української ментальності; формування у студентів почуття господаря, діловитості та ініціативи, підготовка молоді до життя в умовах ринкових відносин; формування соціальної активності і відповідальності особистості за результати особистої діяльності; забезпечення умов для всебічного розвитку особистості; формування у молоді активного неприйняття проявів аморальності, правопорушень, бездуховності, антисуспільної діяльності [45; 73].
Поставлені в документах завдання передбачають необхідність обґрунтування нової системи виховання студентів у вищих навчальних закладах недержавної форми власності. Така система повинна створюватися як з урахуванням традиційних напрямів виховної роботи (естетичне, фізичне, розумове, трудове, моральне, громадянське виховання), в основі яких закладені загальнолюдські морально-естетичні норми і цінності, так і нетрадиційних. Мова йде про посилення уваги до індивідуальних форм роботи зі студентами, посилення зв'язку виховного впливу на студентів з боку сім'ї (використання сімейних форм виховання) і з боку вищої школи, відродження національної культури засобами позааудиторної виховної роботи, розвиток неформальних відносин між педагогами і студентами (педагогіка партнерства і співтворчості) і т.п.
Перед професійною вищою школою поставлено багато нових завдань, але найважливішим з них, з нашої точки зору, є виховання нового покоління фахівців, здатних сприяти демократичному розвитку держави. Необхідність рішення цієї проблеми визначено завданнями, що поставлені в Законі України "Про освіту". Безумовно, що названі процеси обумовлюють необхідність створення нової стратегії управління позааудиторною виховною роботою у вузах і, зокрема, у вузах недержавної форми власності.
На всіх рівнях безперервної вищої освіти в навчальних закладах державної і недержавної форм власності повинна здійснюватися підготовка інтелігенції народу України. В той же час організація виховної роботи на кожному етапі освіти має свої особливості, обумовлені різними факторами (віковими, професійними, соціальними та ін.).
Складність становлення виховного процесу у навчальних закладах на сучасному етапі складається в тому, що в законодавчих і нормативних документах ще не чітко сформульовані морально-ціннісні орієнтири, якими повинна керуватися сучасна виховна система, що здійснюється в позааудиторний час у вищих навчальних закладах.
Педагогічна громадськість України з перших днів незалежності активно включилась в процес розробки концептуальних положень, на основі яких повинно здійснюватися створення національної системи виховання молоді. Ці положення знайшли відображення в таких документах: "Концепція національного виховання" (1994) і " Концепція виховання дітей і молоді в націонал
- Київ+380960830922