РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Методи дослідження
Для розв'язання сформованих завдань застосовувалися такі методи досліджень:
1) теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел;
2) анкетування;
3) психофізичні тестування;
4) педагогічне тестування;
5) педагогічні спостереження;
6) педагогічний експеримент;
7) методи математичної статистики.
Теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел
Вивчення науково-методичної літератури з теорії та методики фізичного виховання, психофізіології, психології, педагогіки, психодіагностики, психомоторики дало змогу визначити психофізичні особливості студенток, виділити нерозв'язані питання, наукову задачу для власних досліджень. Аналіз наукових джерел дав можливість розкрити зміст основних понять: психофізіологія, психофізичні особливості студенток, виділення критеріїв розподілу студентської молоді на однорідні групи. Також вивчалися фізичний розвиток, фізична підготовленість, добова рухова активність, психофізичні особливості студенток та їх ставлення до фізичного виховання і спорту. На основі аналізу й узагальнення літературних джерел були визначені об'єкт, предмет, гіпотеза, сформовані мета й завдання дослідження.
Анкетування проводилося з метою визначення ставлення студенток вищих закладів освіти до фізичного виховання і спорту, мотивів виконання фізичних вправ, соціальної вартості фізичної культури, самооцінки стану здоров'я. Залежно від способу спілкування з респондентами анкетування було особистісним. Дівчата заповнювали анкету в присутності дослідника. Це дало змогу контролювати правильне заповнення анкети і їх повернення. За характером процедури анкетування було групове, що дозволило зібрати значний матеріал за мінімальний час.
Анкета для виявлення ставлення студенток до фізичного виховання і спорту складалась із 29 запитань. Їх зміст передбачав отримання інформації про інтерес студенток до фізичної культури, самопочуття під час виконання вправ, мотиви відвідування занять, організаційно-педагогічні фактори, які впливають на якість навчального процесу з фізичного виховання, причини пропуску занять.
Для оцінювання психофізичних особливостей студенток проводилося таке тестування: теппінг-тест, опитування за методикою Я.Стреляу, динамометрія кисті, диференціація часу, точність вимірювання просторових параметрів, швидкість простої та складної реакції, статичний та динамічний тремор, стійкість уваги за таблицею Анфімова та вимірювання ЧСС.
Психофізичне тестування. За методикою теппінг-тесту вимірювали максимальний темп руху кисті. Досліджувані протягом 30 с намагалися утримати максимальний для себе темп. Для цього на листах паперу малювали чотири квадрати, які розміщувалися у два ряди. Дівчата повинні були ручкою поставити в кожному квадраті за певний час (30 с) як можна більше крапок. Перехід з одного квадрата на інші виконувався за часовою стрілкою, не перериваючи роботи. Оцінювалась загальна кількість рухів за 2 хв часу та їх динаміка від першого відрізку в 30 с до наступного відрізку часу.
Для підтвердження результатів теннінг-тесту було проведено опитування студенток 1 - 4 курсів за методикою психолога Я. Стреляу щодо оцінювання сили процесів збудження, гальмування та їх рухливості, модифікованої Б.Я. Вяткіним. Опитувальник темпераменту складався з 134 запитань щодо особливостей поведінки дівчат у різних умовах і ситуаціях. На запитання необхідно було відповідати швидко та почергово, не повертаючись до попередніх відповідей. Оцінювання ступеня вираженості кожної властивості й сили процесів збудження й гальмування виконувалося шляхом сумування балів, отриманих за відповідями на запитання. Діагноз, при якому сума дорівнювала 42 і більше білів за кожною властивістю, розглядався як високий ступінь його вираженості.
Точність вимірювання силових параметрів визначалась за результатами динамометрії правої та лівої кисті. Сила м'язів правої та лівої кисті вимірювалася за допомогою ручного динамометра ДРП-90. Динамометр захоплювався кистю так, щоб пальці розташовувались на опорі, а циферблат був зовні. Спочатку стискання динамометра проводилось плавно і з максимальним зусиллям. Не дозволялося при цьому виконувати різні махи рукою. Другим завданням для студенток було відтворити половину від максимального зусилля правої та лівої кисті. Результат фіксувався за шкалою в кг.
Вимірювання точності часових параметрів здійснювалося за допомогою секундоміра. Спочатку досліджувані, дивлячися на секундомір, фіксували проміжки часу 5 с і 30 с. Після фіксації цих параметрів (5 с, 30 с) у пам'яті студенткам необхідно було відтворити, не дивлячись на циферблат, зазначені проміжки часу. Фіксувалось положення стрілки, на якому її зупинили, та відхилення від цих часових інтервалів.
Точність вимірювання просторових параметрів здійснювалася таким чином. Вимірювалася відстань 7 м. Спочатку студентки повинні були пройти цю відстань звичайним кроком. Завдання полягало в тому, щоб при зоровому контролі рухів звичайної ходьби запам'ятати цю відстань, тобто потрібно було запам'ятати при ходьбі відчуття кожного кроку. Після цього необхідно було, заплющивши очі, повторити те ж саме. Дозволялося рахувати (вголос чи про себе) кроки. Виконувалося 5 спроб. Фіксувались відхилення + або - у см. Тест на точність відображення рухів проходив також на відстані 7 м, але при цьому дівчата намагалися пройти зазначену відстань вже не рахуючи кроків, тобто необхідно було пройти цей відрізок рівно, без відхилень вправо чи вліво. Отримані дані (відхилення вправо чи вліво) фіксувались у сантиметрах.
Визначення сенсомоторних реакцій здійснювалося за декількома варіантами простих і складних реакцій.
Проста реакція на світловий подразник оцінювалась за допомогою електросекундоміра. З передачею сигналу одночасно вмикався електросекундомір. Студентки вмикали його відповідною дією. Інтервал між сигналом і початком відповіді - це час реакції.
Складні реакції
- Київ+380960830922