РОЗДІЛ 2
ФОНЕТИЧНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ НА ВОЛИНІ У XVIII СТ.
У XVIII ст. фонетична система української мови була майже повністю сформована.
Вона зберігала риси попередніх періодів своєї історії, в ній закріплювалися
нові зміни, що відбувалися в звуковій системі [173]. Книжна мова вбирала в себе
деякі діалектні явища [98, c.24; 111, c. 128].
Народно-розмовні засоби, які поряд із книжними відповідниками відігравали роль
основних варіантів, з певними обмеженнями засвоювалися староукраїнською
літературною мовою XVIII ст. далеко не однаковою мірою. Найбільш поширені риси
засвідчені в текстах усіх досліджених стародруків незалежно від їх
мовно-структурного типу, жанрово-стилістичних особливостей, тематики, особи
автора тощо.
2.1. Риси вокалізму в друках Почаївської лаври XVIII ст.
Артикуляція ?. Як відомо, однією з диференційних ознак української національної
мови є [і] на місці праслов’янського [м], що традиційно позначався буквою ?
[58, c. 246]. У переважній більшості слів в українськомовних пам’ятках
Почаївської друкарні ? виступає згідно з етимологією і позначає голосний [і] в
коренях слів: не им?лъ (ГП 1741, 8), гр?ха (10), къ м?сцу (12), по ...т?л?
(18), в?ра (Нар. 1765, 99), гн?вомъ (248), изобр?тени (253), в?рити (С?мя І
1781, 2), жел?зо (7), од?вали (13), безм?рна (ІІ, 68), не стр?ляти (72),
под?єшся (190), сл?піи (203), на... св?т? (216), от челов?къ (220), нед?ли,
бол?лъ (Б 1790, 67), л?сний (НП 1794, 125) та ін., у флексіях: Пан? Гойской (ГП
1741, 8), на брат? (9), въ мрац? (10), на син? (17), по всемъ т?л? (18), м?ст?
(111), въ науц? (132), дв? сел? (155), въ (на) св?т? (177, 196; ІІ, 216), на
боц? (ІІ, 93), ко пресвятой Д?в? (202), въ неб? (202), на оум? (221), соб? (79;
НП 1794, 233), горчиц? (Кн. 1788, 15), до вол? (Б 1790, 166) тощо.
Варто зауважити, що цей звук нерідко трапляється в складі афіксів наказового
способу дієслів обох дієвідмін [140, c.149]: разсуд?мъ (С?мя І 1781, 45),
разсмотр?те, и суд?те (75), возврат?мся (97), воспомян?мъ (98), смотр?мъ же
(138), а також ступенів порівняння: безпечн?й (Нар. 1765, 147), якъ найхутч?й
(172), ясн?є (С?мя І 1781, 9), скор?є (11), мил?йшо (79) і т.д.
Про те, що на місці ? вимовляли [і], найпереконливіше свідчать тексти
“Книжиці...”, надруковані латинськими літерами (в коренях слів: shih, kaminiem,
orich, lit piat (98), sinom (100), widro, (101), smiliy, swiїyi, w wodi, z
werbyny prostoi, z piskom (102), przymiszay (103), sirki (104), litom (105),
dilaty, w Marci misiaci (106), w lisi, ne zbihіу sia (107), skurku ciіuiu
odrizaty (108), do chliba, na siczku, posikty, Kto…chotiw (109) та ін., і в
флексіях: w wodi (102), na tertci (104), w brazi (106), w lisi (106), po wersi
(108), kartofli (110) тощо).
Про артикуляцію ? як [і] свідчить і той факт, що нерідко в словах іншомовного
походження і позначається буквою ?: не пол?тика, противъ пол?тики (ПС 1770,
90), пол?тика (96), камфору и сал?тру (Кн. 1788, 32), споришъ по лац?н?
пол?ґонумъ (59), вон?товати (71), туркетумъ м?нерале (72), въ шп?хл?рахъ (87),
л?л?ю (НП 1794, 33), парал?жомъ (41), м?л?оновъ (57), публ?чне (141),
м?н?стровъ (180) та ін. Цією ж літерою позначається йотований ї на початку
слів: ?си (ПС 1770, 91), ?хати (С?мя І 1781, 179), зривали овощи и ?ли (ІІ,
231), по?дь (Кн. 1788, 19), до ?дла, передъ ?дломъ (43, 32), ?хати (34, 37),
?сти (36), аби зъ?въ (41, 51), ?сти (43, 44, 45, 55), з?сти (54), нехай ?дятъ
(68), з?ла (68) (роздільна вимова лише зрідка передається через ъ перед ?). Про
це також промовляють тексти, написані латинськими літерами, хоч йотація в них
не відбита: kapustu isti (Кн. 1788, 100), іyst i cvit obidaiut (104), zboћa ne
zidaw (105), isty (110).
Усі перелічені особливості вживання букви ? в кириличних текстах почаївських
друків та літери і на місці ?в латинськоалфавітних говорять про те, що в
літературній мові на Волині в досліджуваний період уже кінцево утвердилася
вимова ? як [і].
Літера ? вживалася також на позначення секундарного [і] з колишніх [о] та [е]
[141, c. 148]: к?сточкою (Кн. 1788, 23), н?здръ (25), до кол?съ (27) тощо.
Перехід етимологічних [е], [о], в [і]. У теперішньому волинському діалекті на
місці етимологічних [е] та [о] в новозакритих складах маємо і [5, № 28-31]. Це
явище задокументували досліджувані пам’ятки, головно – світські: въ гор?лц?
(Кн. 1788, 11), з?лля (13), з(ъ) храп?въ (14), с?л(ь)лю (23), наскр?сь оуха
(24), з мукою ячм?нною (27), подошовъ ... з(ъ) чоб?тъ (28), н?здрами (31),
п?дковою (32), оцту м?цного, на сп?дъ (33), зливати обр?къ (35, 39), вибрати
р?гъ (36), р?жнимъ (39), пч?лъ ... в оул?и (42), в?с?мъ (43, 45, 80), б?бкового
листя (52), листя зъ бодяк?въ (53), на в?всиску (63), яг?дъ (67), др?бненко
(81), na spid (100), iak samciw mnoho, to kusaiutsia (100), na loktiw piat
(101), zila Polynu (103), день и н?чь (НП 1794, 34), в?лними (55), н?чъ (77),
розб?йниковъ (98) та ін.
Проте найчастіше вживаються старі, книжні форми без переходу е, о в і, при чому
вони використовуються не тільки в богословській літературі, але й у світських
друках, в тому числі в писаних латиницею: рокъ (С?мя ІІ 1781, 19), сегорочнїи
(73), въ ... року (74), локтями, на столц?, носъ (ПС 1770, 90), конь, з ноздрей
(Кн. 1788, 10), ноздры (12), горчиц? (15), на ночъ (85), lokti (98), loktiw,
bok (101), sok (103), rownesenko (107), konca (108), оу ногъ (НП 1794, 37),
словъ (62), домъ (66), съ ...горкостїю (69), до ногъ (96) і т.д.
Досліджувані друки широко фіксують зміну голосного [е] в [і] у суфіксі
-енн- відповідних іменників, в якому [і] позначається літерою ?, і в деяких
книжних словах, які в сучасній українській мові вживаються з голосним [е]:
нат
- Київ+380960830922