РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК НОВИХ ФОРМ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЇ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Особливості сучасного стану розвитку дистанційної освіти
Протягом останніх років у системі вищої освіти відбуваються суттєві перетворення, пов'язані із реформуванням освіти та широким упровадженням у навчальний процес інтерактивних методів, нових форм і методів навчання з використанням сучасних інформаційних технологій. Це дозволяє досить ефективно вирішувати завдання навчання студентів перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців установ, організацій, банків та промислових підприємств, які суттєво віддалені від основних навчальних, технічних, наукових центрів або не мають можливості, у силу своєї виробничої специфіки, направляти на навчання з відривом від виробництва.
Незаперечним є те, що ХХІ століття стане століттям комп'ютерних технологій у всіх галузях економіки. Комп'ютери запроваджуються в усі сфери виробничих, управлінських, навчальних процесів, і все частіше це приводить не просто до незначних змін в організації процесу чи технології, а до корінної зміни самих принципів цієї організації як виробництва, так і управління, а це передусім стосується системи освіти [61-66].
Зміна економічного середовища в Україні, яке характеризується новими параметрами технологічного способу виробництва, його комп'ютеризацією та автоматизацією, ставить нові вимоги до фахівців, а саме - знання технології управління, розуміння економічних процесів, здатність приймати оптимальні рішення і вирішувати складні проблеми соціально-економічного розвитку у специфічних ринкових умовах. Для вирішення цих завдань необхідно посилити якість викладання економічних дисциплін, особливо базових - економічної теорії, макро- і мікроекономіки. Вивчення економічних дисциплін студентами неекономічних спеціальностей дасть можливість їм орієнтуватись у складних економічних реаліях [67]. Розширення можливостей здобуття додаткових знань включає запровадження нових форм навчання, а саме - дистанційної системи навчання.
Вказана система суттєво зменшує педагогічне навантаження викладачів і дає можливість їм більше уваги приділяти підвищенню своєї професійної майстерності. На міжнародному рівні відомі і досить потужно діють дві асоціації дистанційного навчання - це Євразійська асоціація дистанційного навчання (ЄАДН), що міститься в Росії та об'єднує вищі навчальні заклади країн СНД, і European Association of Distance Teaching Universities (EADTU) - для ВНЗ Європи з центром у Нідерландах.
Як згадувалось вище, перший навчальний заклад дистанційного навчання було створено у Великобританії 1969 року. Відтоді ця перспективна форма освіти отримала поширення і, починаючи із 80-х років минулого століття, запроваджується в Україні. За даними експертів Міжнародного інституту менеджменту ЛІНК - а зараз це один із найсучасніших центрів запровадження інформаційних технологій, - в Україні потребу в дистанційній освіті щороку відчувають близько одного мільйона чоловік [68].
В останні роки, які характеризуються значними процесами щодо розширення ринку освітніх послуг та їх істотною модернізацією, в Україні відбувається трансформування системи освіти та інтенсивний і системний перехід від класичного університету до віртуального, тобто від традиційних методів навчання до інтерактивних, до комп'ютерних освітніх програм та інформаційних технологій, від навчальної аудиторії до віртуальної аудиторії будь-якого масштабу, місцезнаходження та аудиторії студентів, різних за віком та фахом [69; 70]. Інтенсивному розвиткові надання віртуальних освітніх послуг сприяв розвиток програмованого навчання із використанням комп'ютерної техніки. Переваги комп'ютера полягали, головним чином, у розширенні можливостей індивідуального навчання. Нове інформаційне середовище, яке будувалось на розвитку комп'ютерних мереж, стало основою розвитку сучасної дистанційної освіти. Хоча деякі елементи дистанційної освіти використовувались і раніше в інших формах навчання (мається на увазі заочного) із застосуванням більш простих, ніж комп'ютер, технічних засобів навчання: аудіо- та відеокасет, телебачення тощо. Надання ж освітніх послуг у повному обсязі за дистанційною формою можливе лише із використанням новітніх інтерактивних технологій (комп'ютерних освітніх систем у звичайному та мультимедійному варіантах, електронних бібліотек і баз даних із віддаленим доступом, комп'ютерних мереж, супутникових телевізійних антен тощо [71].
Вітчизняні та зарубіжні вчені дають багатоаспектне визначення дистанційної освіти. Вони розглядають дистанційну освіту як освітню систему, метод, форму або процес, індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, віддаленість від навчального закладу, самостійна форма освіти (поряд з очною, заочною та вечірньою формами); сукупність інформаційних та комунікаційних технологій тощо [70].
У наукових статях, як зарубіжних, так і вітчизняних учених, трапляються такі терміни щодо освітніх послуг, які надаються дистанційно, - це: "дистанційна освіта", "дистанційне навчання", "дистанційна форма навчання", дистанційні технології навчання", "дистанційний метод навчання".
Вважаємо, що кожен з цих термінів характеризує дію, процес або форму надання та отримання знань, умінь, досвіду.
Дистанційна освіта - це така форма, що використовує глобальні комп'ютерні комунікації типу Інтернет і базується на індивідуальній роботі студентів з добре структурованими навчальним матеріалом та активному спілкуванні з викладачами та іншими студентами. Таке визначення дають фахівці Українського центру дистанційної освіти, що створений на базі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" та Міжнародного університету фінансів [72].
Дистанційна освіта (ДО), вважають фахівці Тернопільської академії народного господарства Г. П. Журавель та М. І. Чирка, - це комплекс освітніх послуг, які надають за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища (ІОС) на будь-як
- Київ+380960830922