РОЗДІЛ II. РЕАКЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН НА НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ( 1928 - 1929 рр.)
2.1. Специфіка політичних настроїв під час примусових хлібозаготівель
і фінансових кампаній.
Рішення XV з'їзду ВКП(б) (1927 р.) передбачали повільний, поступовий, добровільний процес кооперації селянських господарств в усіх формах: виробничій, житловій, кредитній, споживчій тощо. Втім на практиці, одразу ж після з'їзду, відбулася різка зміна пріоритетів у внутрішній політиці сталінського керівництва. Свідоме заниження цін на сільськогосподарську продукцію при одночасному використанні державою монопольно високих цін на промислові товари викликало протест сільських товаровиробників, які не повезли свій хліб на ринок. Наслідки цього стали відчутними вже взимку 1927/1928 рр.: країну охопила хлібозаготівельна криза. Проте влада не поступилася перед вимогами селянства. Фактично з непом було покінчено. Запроваджені на початку 1928 р. силові заходи проти селян, які відмовлялися продавати хліб державі за невигідними для них цінами, були названі "надзвичайними", а отже тимчасовими. Проте Й.Сталін твердив: "Розмови про те, що ми нібито скасовуємо неп, запроваджуємо продрозверстку, розкуркулювання і т.п., є контрреволюційним базіканням" [319, с.15].
Початок застосування надзвичайних заходів під час заготівлі хліба в радянській історіографії традиційно пов'язувався з поїздкою Й.Сталіна до Сибіру. Однак насправді Україна зіткнулася з цією проблемою раніше. Ще 15 грудня 1927 р. до ЦК КП(б)У надійшла телеграма від А.Мікояна про необхідність прискорення хлібозаготівель у республіці. А 28 грудня в Україну прибув В.Молотов, місія якого мала на меті забезпечення докорінного перелому в хлібозаготівлях. Під тиском В.Молотова 30 грудня 1927 р. Політбюро ЦК КП(б)У була ухвалена постанова, в якій планувалися такі заходи стосовно посилення хлібозаготівель: термінове визискування з селян усіх належних платежів (сільськогосподарського податку, державного страхування, недоїмок), термінове проведення самооподаткування на місцеві потреби села, активне розповсюдження "позики зміцнення селянського господарства", підвищення розміру паїв в кооперації до 10 крб. з їх терміновим визискуванням, посилений збір авансів з селян під закупівлю промислових товарів та сільськогосподарських машин [185,с.177].
У доповіді до ЦК ВКП(б) та до Ради праці й оборони від 25 січня 1928 р. В.Молотов, звітуючи про поїздку в Україну, Урал та Башрикію, підкреслював, що здійснення хлібозаготівельних завдань вимагало широкого застосування "показових" репресивних заходів по партійній та радянській лініях. "Зрозуміло, - відзначав він, - що для досягнення перелому в хлібозаготівлях необхідно було сукупністю заходів міцно натиснути саме на куркульську верхівку" [185,с.184-185]. Саме тоді для України був визначений хлібозаготівельний план в обсязі 265 млн. пудів, прокоментований В.Молотовим так: "Україна в плані хлібозаготівель СРСР у цьому році займає виключно важливе місце, виконуючи 37% загального плану" [185,с.172].
Для форсування темпів хлібозаготівель секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович запропонував відрядити на село відповідальних комуністів. У райони заготівель зернових культур виїхали всі члени політбюро ЦК КП(б)У. Між тим до Харкова надходили телеграми з Москви, в яких містилися вимоги посилити тиск на селян. Зокрема, 3 січня 1928 р. було прийнято телеграму, текст якої написав А.Мікоян за дорученням самого Сталіна. У ній пропонувалося за одну добу "розверстати" мінімальні січневі завдання для кожної округи та кожного села. 7 січня політбюро ЦК КП(б)У обговорило відразу три телеграми: від Й. Сталіна, В. Молотова й А. Мікояна, в яких вимагалося збільшення плану заготівель зерна для України на 30 млн. пудів. Офіційно продрозверстку називали хлібозаготівельним планом, хоча у документах з грифом "таємно" вживався термін "розверстка" [208,с.84]. В округи та райони були направлені директиви щодо їх виконання. Так, у Циркулярному листі Харківського окружкому КП(б)У до районних парткомів говорилося: "Центральним Комітетом партії були нам надані невблаганно жорсткі директиви - заготувати за будь-яку ціну певну кількість хліба, стягти всі податкові платежі, прострочені позики і т.п." [25,арк.1]. Далі рекомендувалося вживати адміністративних заходів проти "куркуля та спекулянта", - заарештовувати їх, висилати, а також у судовому порядку конфісковувати їхнє майно [25,арк.1].
Досліджуючи цю добу, відомий історик С.В.Кульчицький зазначає: "Атака на селян є ключовою у сталінській політиці, що ґрунтувалася не на економічних інтересах, а на примусі та залякуванні. Щоб досягти поставленої мети, Сталін обрав тактику гри на об'єктивно існуючій у суспільстві соціальній напруженості. Наполягаючи відразу після ХV з'їзду ВКП(б) на непопулярних надзвичайних заходах, він звинуватив у провалі хлібозаготівель не все селянство, а тільки "куркулів"... Сталін не випадково підмінив поняття "селянин-хлібовиробник" словом "куркуль", що означало в даному разі селянина, який ухилявся від здачі хліба" [273,с.54-55].
Уряд УСРР запевняв центральну владу в невичерпних можливостях республіки. Зокрема, 28 квітня 1928 р. голова Раднаркому України В.Чубар доповідав В.Молотову про те, що Україна, "згідно з нашою розверсткою по округах", спроможна дати навіть 272 млн. пудів [208,с.84-85].
Засоби хлібозаготівлі базувалися переважно на системі жорсткого адміністративного тиску. Селяни були збентежені таким різким поворотом у політиці держави. Вже в перші місяці 1928 р. до державних і партійних установ, редакцій селянських газет суцільним потоком стали надходити скарги та нарікання на те, що "неп ліквідується", "викачують весь хліб", "забирають весь хліб, будемо голодувати".
Газети у той період друкували неправдиві, сповнені райдужних тонів листи селян, тоді як дописи з критичною оцінкою газетної інформації та такі, що містили негативні висловлювання та зауваження, не потрапляли на шпальти газет. Та це й не дивно, адже преса УСРР переб