РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЧИННИКИ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЧЕХІВ
НА ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ
2.1. Особливості соціально-економічного становища в Австрійській імперії в
середині XIX століття
Чеська еміграція в другій половині XIX століття стала наслідком складних
соціально-економічних і національно-політичних відносин, що склалися в
Австрійській імперії. Передусім, цей рух був пов’язаний з поразкою революції
1848–1849 рр. і встановленням в країні на початку 50?х рр. режиму абсолютизму,
а також періодом конституційних реформ, що настав наприкінці 50-х рр. XIX ст.
[379].
Чеські землі Богемія (давня назва Чехії) та Моравія з другої половини XVIII ст.
стали одними з головних промислових районів монархії Габсбургів. На початку
40?х рр. XIX ст. на них припадало близько третини (34%) виробництва найбільших
промислових підприємств австрійської частини монархії. У 50–60-х рр. XIX ст.
Австрійська імперія і слов’янські країни, що входили до її складу, в тому числі
Чехія, переживали небачений раніше економічний підйом. У 50-х рр. XIX ст. тут у
завершальну стадію вступив промисловий переворот. Сільськогосподарське
виробництво швидко набувало капіталістичного характеру. Чеські землі
перетворилися з аграрно-промислових в індустріально-аграрні [380]. Після
поразки революції
1848–1849 рр., що стала своєрідним рубежем між феодалізмом і капіталістичними
відносинами на фоні становлення нових виробничих відносин у країні, залишилися
численні феодальні пережитки, серед яких великі маєтки, що залишилися в руках
колишніх землевласників. Таким чином, був збережений високий рівень
концентрації поміщицького землеволодіння. До 60-х років XIX ст. в Чехії більше
62% селянських господарств мали менше 5 моргів (2,9 га) землі на господарство
(4,11% землі, що оброблялася ), до того ж вони були обтяжені викупом феодальних
повинностей, а майже тисяча маєтків (0,16% від загальної кількості власників)
володіли 34% землі, що оброблялася [381; 382]. Це визначило поступову
трансформацію колишньої феодальної вотчини в капіталістичні маєтки, розвиток
капіталізму в сільському господарстві за так званим прусським шляхом [383;
384]. Поступово завершувалася класова диференціація в чеському селі.
Господарства середніх і дрібних селян були не в силах протистояти конкуренції
поміщиків і сільської буржуазії. Зростала заборгованість селянських
господарств, що поступово вела їх до розорення. Вільні селяни перетворювалися в
батраків і поденників. Процес витиснення дрібного виробництва в сільському
господарстві йшов не так швидко, як в промисловості. Він виявлявся в
позбавленні селян землі і погіршенні умов їх життя і господарювання [385;
386].
Більшість селян згідно із законом 1849 року не могла викупити свою ділянку. До
60-х років XIX століття в чеських землях повсюдно спостерігалося зубожіння
дрібного селянства [387-389]. У цілому, малоземельні селяни становили 68,6%
усього сільського населення. Їм належало тільки 4% всієї земельної власності
Чехії. Чеське селянство активно протестувало проти експлуатації, вимагало
розподілу поміщицьких земель. Селяни також відмовлялися платити викупні
платежі. На цьому ґрунті в богемських і моравських селах спостерігалися хвилі
селянських заворушень [390; 391].
На думку члена Комітету чеських емігрантів у Росії князя Олександра Михайловича
Дондукова-Корсакова, автора доповідної записки «Про доцільність заснування в
південно-західному краї чеської колонії», серед причин переселення богемців і
моравців основною було обезземелювання населення. У документі зазначалося:
«Богемія не здатна задовольнити вимогу своїх громадян, висока орендна плата за
землю і ряд інших податків остаточно розоряють чеське сільське господарство,
тисячі робітників залишаються без землі і хліба» [392]. Інформативними
джерелами, підтверджуючими факти обезземелювання селян в Чехії, є «клопотання»
від мешканців Богемії та Моравії до Тимчасового відділу по земельному устрою
державних селян Таврійської губернії з проханнями про наділення землею і
зарахування їх до колоній. У цих документах вони заявляли про своє тяжке
становище в Австрійській імперії й так формулювали основну причину переселення:
«Чехи – люди переважно бідні, що не мають засобів займатися хліборобством,
приналежні до розряду безземельних, просять про оселення на казенних землях»
[393]. На початок 1860 року третина населення Чехії являла собою батраків, які
мали найменший наділ, або ж безземельних. Переважну частину населення чеських
земель складали малоземельні або безземельні селяни [394-398]. У документах
«Про прийняття присяги австрійсько-підданими чехами на вірність підданства
Російській імперії», що відносяться до 1864 р., містяться різноманітні
відомості про осіб, які прийняли присягу, і причинах їх еміграції з Чехії. Так,
присяжні листи свідчать, що «всі чехи на батьківщині, за кордоном, стверджують,
що займалися хліборобством, але нестача землі примусила шукати нові місця»
[399]. Таким чином, перша, найбільш значуща причина еміграції частини населення
з Богемії та Моравії в 60-і роки XIX століття – обезземелювання більшості
чеських селян [400-402].
Унаслідок світової економічної кризи 1857–1858 рр. у чеських землях також
почався занепад в усіх сферах промисловості. Кризові явища посилювали соціальні
і політичні протиріччя [403-406]. Наприклад, сільськогосподарські робітники
працювали, особливо в період сезонних робіт, по 13–15 годин на добу. В особливо
скрутному становищі опинялися робітники – недавні вихідці з села, що не мали
кваліфікації. Вони становили значну частину населення. Робочий день на
виробництві тривав від 12 до 16 годин. Все більшого поширення набувала жіноча
- Київ+380960830922