РОЗДІЛ 2
ПОРІВНЯЛЬНО-ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ
НІМЕЦЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З ЕТНОКУЛЬТУРНИМ КОМПОНЕНТОМ
2.1. Варіативність німецьких та українських фразеологічних одиниць з етнокультурним компонентом
Однією з найактуальніших проблем дослідження фразеології в плані перекладу є проблема усталеності. Фразеологічна одиниця визначається як усталений комплекс, що відтворюється в готовому вигляді, а не продукується в процесі мовлення [164, с. 37; 47, с. 28; 79, с. 42]. Аналіз же ФО свідчить про те, що одна й та сама ФО може виступати в різних формах, а варіативність є однією з найхарактерніших рис фразеологізмів. Це пояснюється комунікативно-прагматичними особливостями мовних одиниць взагалі, та фразеологізмів зокрема. Ці особливості реалізуються у єдності "інваріантність - варіативність". Інваріантність зберігає тотожність фразеологізмів, варіативність окреслює їх межі [185, с. 3]. Причому варіюватись можуть всі мовні характеристики звороту: фонетична, словотворча, лексична, структурно-синтаксична. Така широка амплітуда варіювання призводить до того, що інколи варіанти однієї ФО розглядають як окремі ФО, синоніми.
Більшість фразеологів пов'язують поняття фразеологічного варіанта з тотожністю цілісного значення ФО і погоджуються з таким визначенням варіанта фразеологізму: "варіант фразеологічного звороту ? це його лексико-граматичні різновиди, тотожні йому за значенням та ступенем семантичної стягненості" [250, с. 50]. З цим визначенням в цілому можна погодитися. Але воно все ж залишає небезпеку сприйняття окремих ФО як варіантів однієї ФО (напр.: j-n in die Falle locken ? j-n ins Garn locken ? j-n auf den Leim locken - заманювати в пастку; in die Binsen gehen ? in die Wicken gehen - загинути, пропасти, зникнути; j-m aufs Dach steigen ? j-m eins aufs Dach (auf die Birne, auf den Hut, auf den Kopf, auf den Sch(del) geben - дати кому-н. по шиї, дати прочухана; відпустити гайку ( відпустити гальма). Така небезпека залишається, оскільки варіюватися можуть і головні компоненти фразеологізмів. І.І. Чернишова зауважує, що ФО, які мають різне походження, не можна вважати варіантами, вони є синонімічними ФО [310, с. 199-201]. Що ж до варіювання, вона обмежується лише граматичним його проявом (варіювання числа іменника, варіювання прийменників, перестановка компонентів в парних словосполученнях і т.ін.), залишаючи поза увагою численні прояви лексичного варіювання.
Деякі мовознавці [18, с. 84-85; 238, с. 20] вважають, що для фразеологічних варіантів характерне лише фонетичне та граматичне варіювання, лексичне ж призводить до утворення нової ФО, оскільки змінюється образ, що лежить в основі ФО. Але лексичні заміни далеко не завжди змінюють образ ФО. Замінятися можуть слова-синоніми, або слова, що належать до однієї тематичної групи і, таким чином, забезпечують відносну тотожність образу. Полемізуючи з О. Бабкіним та О. Федоровим, В. Мокієнко пропонує розрізняти формальні та лексичні варіанти фразеологізмів. До формального варіювання він відносить фонетичне та граматичне варіювання компонентів ФО, а лексичне варіювання вважає власне фразеологічним [152, с. 32]. Такої самої думки дотримується В.Бояркін [31, с. 26]. В той же час В.Мокієнко наголошує на відносній тотожності синтаксичної конструкції, в рамках якої відбуваються лексичні заміни. Аналіз же матеріалу, особливо німецького, свідчить про те, що синтаксична конструкція ФО також може варіюватися (напр.: seine Rechnung bei etw. finden ( auf seine Rechnung kommen -отримати свою частку, отримати очікуване у спільному підприємстві, unter den Hammer kommen ( dem Hammer verfallen - піти з молотка). Варіювання синтаксичної конструкції можливе переважно завдяки варіюванню дієслів, що вимагають різного керування. Поділяючи думку Н.М.Амосової [11, с. 97], С.Н.Денисенко розглядає варіативність матеріального складу усталених словесних комплексів, тобто варіативність словоформ компонентів, їх перестановку тощо [64, с. 67-80]. Н.Алефіренко пропонує розрізняти такі типи в системі формально-змістових змін фразем: "а) модифікативні трансформації, суть яких полягає у збереженні структурного інваріанта фраземи, вихідної граматичної моделі та фразотворчих значимостей її компонентів; б) трансверсивні зміни, що не порушують внутрішньомодельну архітектоніку фразем, але утворюють реляційні варіанти її компонентів; в) трансгресивні зміни, що перетворюють внутрішньомодельні відношення між лексичними компонентами фразем на шляху утворення нового структурного інваріанта, який генетично співвідноситься з вихідною моделлю, але не є елементом її парадигми. В результаті змін першого типу утворюються варіанти фразем, другі є парадигматичними відношеннями фразем, а треті служать основою фразеологічної деривації" [7, с. 19]. Є. Ермакова та О.Тихонов також розрізняють варіанти та деривати [76, с. 135; 219]. Г.Краморенко та А.Назарян відзначають наявність стилістичних варіантів [122, с. 4; 164, с. 226]. Інші фразеологи [напр., Чернишова [310, с. 200] беззаперечно наголошують на тому, що приналежність до різних стилів свідчить про фразеологічну синонімію. Крім того, І.Чернишова пропонує розрізняти узуальні та оказіональні варіанти фразеологізмів [310, с. 218-220]. На наявності оказіонального авторського варіювання фразеологізмів наголошує і Л.Байрамова [19, с. 13]. Здійснюючи наші дослідження, ми не торкалися оказіональних варіантів та дериваційних процесів, а аналізували лише узуальні фразеологічні варіанти.
Враховуючи все сказане вище, пропонуємо виділити такі критерії фразеологічної варіативності:
1. Семантичний критерій - фразеологічні варіанти повинні повністю збігатися за значенням.
2. Фонетичний критерій - допускається варіювання написання (вимови) компонентів ФО, якщо це варіювання притаманне лексемі, як мовній одиниці.
3. Граматичний критерій - фразеологічні варіанти можуть мати різні граматичні відмінності при збереженні абсолютної тотожності лексичного складу та семантичного значення. Фразеологічні вар