РОЗДІЛ 2.
УМОВИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови району проведення досліджень.
Географічне положення, клімат та ґрунтовий покрив. Південь України, де розміщена зона рисосіяння, в грунтово-гідрогеологічному і природно-економічному відношеннях є в основному відособленим регіоном і відноситься до меліоративно- несприятливого району. Рисосійні райони Херсонської області розташовані в приморській частині на одній із древніх надзаплавних терас дельти Дніпра Краснознам'янського масиву, магістральний канал якого бере початок на 61-му кілометрі Північно-Кримського каналу, проходить із півночі на південь у напрямку до м. Скадовськ, а потім повертає на захід і тягнеться уздовж узбережжя Чорного моря. Поверхня тераси представлена слабопохилою до півдня рівниною з перевищенням поверхні землі від 0 до 20 м над рівнем моря та великою кількістю безсточних та слабосточних понижень - подів. Понад 100 тис. га площі цих понижень складають малопродуктивні землі, що займають ділянки від декількох гектарів до декількох сотень гектарів і більше, глибина яких у переважній більшості не переважає 6-8 м, але є зниження з абсолютними відмітками, близькими до рівня моря або нижче його ?31, 32?.
Дослідні поля, де проводилися дослідження, розміщені на території Інституту рису УААН. Їх північна границя розташована в 3,5 км від центральної садиби господарства Антонівка, південна - у 4,5 км від узбережжя Джарилгацької затоки Чорного моря і знаходяться в межах І-шої рисової сівозміни.
Клімат Херсонської області помірно-континентальний, посушливий з великою кількістю тепла та сонячного світла, характеризується незначною середньорічною кількістю опадів (330мм) і їх несприятливим розподілом по сезонах року.
Упродовж вегетаційного періоду, як правило переважає висока температура і низька відносна вологість повітря. Тривалість безморозного періоду коливається в межах 184 - 205 діб. Кількість днів з температурою вище 100 С - 187, вище 150 С - 137 днів. Сума середньодобових температур повітря вище 100 С складає 34110 С, вище 150 С - 27480 С [ 32].
В липні та на початку серпня середня температура повітря тримається на рівні 23 - 24 0 С, максимальна - 38 - 390 С, а на поверхні грунту - 60 - 610 С.
Середньорічна кількість опадів складає 330 мм, хоча в окремі роки кількість опадів коливається від 161 до 517 мм за період з температурою вище 100 С випадає в середньому 200 мм опадів. Максимальна місячна сума опадів протягом вегетаційного періоду знаходится в межах від 70 до 150 мм. Періоди злив чергуються з тривалими періодами бездощів'я, що нерідко перевищують 50 - 60 днів. Випаровуваність для зони рисосіяння Херсонської області складає 900 - 1000 мм на рік. Умовний показник зволоження (ГТК) району дорівнює 0,42 - 0,60, средньорічна відносна вологість повітря - 70-75%, влітку вона знижується до 60-65%.
Значним чином на клімат даної зони впливає Чорне море. Вузька 15 - кілометрова прибрежна смуга систематично підпадає під дію берегових вітрів (бризів), направлених вдень з моря на сушу, уночі з суші на море, що в значній мірі послаблює шкідливу дію суховіїв на культурні рослини. Пануючими вітрами є вітри східного і північно-східного напрямку. Середньорічна швидкість вітру складає 4 м/сек. В середньому за вегетаційний період тут буває більше 15-25 днів із суховіями.
Зима коротка, м'яка із частими відлигами і значними підвищеннями температури до 11 - 150 С. Найбільш холодним місяцем є січень, середня температура якого коливається від -4 до -20 С. Найнижчі зимові температури досягають -300 С.
Ґрунтовий покрив зони рисосіяння представлений темно-каштановими та каштановими солонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями, а у самій прибрежній частині Чорного моря та його заливів переходять в солончаки.
У зоні каштанових солонцюватих ґрунтів зустрічаються мілкі, середні, глибокі солончакуваті та осолоділі солонці, які рясно розкидані невеликими плямами серед основного ґрунтового фону. Плями солонців складають від 10 до 35%, а в прибрежній зоні - до 50% загальної площі.
За механічним складом ґрунти середньосуглинисті і характеризуються сильно ущільненою будовою, слабою пористістю, низькою вологоємкістю, внаслідок чого схильні до запливання, а при висиханні - до утворення кірки. Реакція ґрунтового розчину звичайно коливаєтьтся від слабколужної (рН 7,0-7,5) і лужної (рН 7,7-8,5) у верхніх шарах ґрунту до лужної і сильнолужної (рН 7,6-9,0) у ґрунтовій породі. Хімічний склад ґрунтових вод відповідає сульфатно-гідрокарбонатному і гідрокарбонатно-сульфатному типам із мінералізацією 1-3 г/л, глибина їх залягання в прибрежній зоні коливається від 1 до 5 м від поверхні землі. [31, 32, 110].
Вказані вище ґрунти характеризуються 40-60см шаром гумусового горизонту і мають невисоку родючість. Зокрема вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3,4%, кількість рухомих форм азоту біля 3,0-3,7 мг на 100 г ґрунту.
Результати агрохімічних показників дослідних полів з 1997 по 2003 р.р. показали, що у шарі ґрунту 0-20см вміст гумусу коливався від 2,1 до 2,5%, рН сткладала 6,7 - 6,9, а вміст рухомих форм у розрахунку на 100 г ґрунту становив: азоту - 3,20 - 4,31мг, фосфору - 8,30 - 9,40 мг, калію - 28,40 - 36,70 мг.
Аналіз метеорологічних умов за роки досліджень. 1997-й рік харктеризувався значною кількістю опадів протягом вегетаційного періоду - 332,1 мм, та низькими температурами повітря у період дозрівання рису. Середньодобова температура вересня становила 14,60 С. Більша частина опадів випала за період червень - серпень (91,5, 109,4, 99,5 мм відповідно). Такі погодні умови сприяли значному розвитку та поширенню пірикуляріозу. Розвиток захворювання на сортах Мутант 428, Перекат, Прибой та Краснодарський-424 коливався в межах від 5 до 93%. Сума активних температур ? 100 С становила 2975,50, а ? 150С - 2880,40.
Погодні умови 1998 року були в цілому сприятливі для росту і розвитку рису. Кількість опадів протягом вегетаційн