РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальні клініко-лабораторні дослідження
Дослідження усіх хворих проводилось комплексно: клінічними методами: збирались скарги, аналізувались дані анамнезу життя та хвороби; оглядались шкіра, слизові оболонки, волосяний покрив шкіри, нігтьові пластинки; проводилась пальпація лімфатичних вузлів; досліджувався стан внутрішніх органів та систем організму; лабораторними методами: загальний аналіз крові, сечі; копрограма; серологічне обстеження на сифіліс; біохімічні аналізи крові; мікроскопічні та культуральні дослідження матеріалу з ушкоджених нігтьових пластинок та лусок на патогенні гриби.
При оцінці загального аналізу крові за норму приймали такі значення: кількість еритроцитів - 4,0-5,0?1012/л, лейкоцитів - 5,8-8,0?109/л, рівень гемоглобіну - 120-160 г/л, ШОЕ - 5-10 мм/год - для чоловіків, 6-12 мм/год - для жінок; лейкоцитарна формула: гранулоцити базофільні - 0,5-1%, гранулоцити еозинофільні - 2-4%, гранулоцити нейтрофільні паличкоядерні - 2-4%, гранулоцити нейтрофільні сегментоядерні - 53-62%, лімфоцити - 21-35%, моноцити - 5-8%.
Вивчався стан гепатобіліарної системи: участь у білковому обміні шляхом визначення загального білка сироватки крові біуретовим методом (за норму приймали 65-85 г/л); дослідження властивостей сироваткових білків крові із застосуванням реакції Таката-Ара, проб тимолової ( норма - 0,5-6,5 од. Маклагана) та Вельтмана (норма - 0,4-0,5 мг); вміст білірубіну: загального, прямого, непрямого в сироватці крові (загальний, норма - 8,55-20,52 мкмоль/л).
Рівень цукру в периферійній крові натщесерце визначали за ортотолуідиновим методом Гультмана.
Для мікроскопічного дослідження: з периферійних осередків ураження у хворих на мікози ступнів шляхом скарифікації скальпелем забирали луски, нігтьові пластинки та бахромки відшарованого епітелію; зібраний мікроскопічний матеріал дрібнили на предметному склі підігрітим скальпелем та наносили на 2-3 краплі 20% розчину NaОН; для просвітлення препарат підігрівали на вогнищі спиртівки, не доводячи до кипіння, поки не з'являвся білий ободок по периферії, а потім, віддавлюючи, накривали покривним склом; при дослідженні вказували, чи знайдено міцелій гриба.
Після цього проводили культурально дослідження: для вирощування грибів використовували середовище Сабуро; зібраний для дослідження матеріал перед посівом дрібнили у чашці Петрі; посів проводили в боксі над вогнищем спиртівки за допомогою мікробіологічної петлі; інкубацію культури проводили у звичайному термостаті при температурі 22-28оС - для нитчастих грибів та 37оС - для дріжджоподібних на протязі 2-3 тижнів.
Для описання результатів мікологічного дослідження враховували вид і діаметр колонії, поверхневу структуру, консистенцію та забарвлення. На підставі цього вказували назву гриба.
Після візуального огляду колоній їх вивчали безпосередньо в чашці Петрі під малим збільшенням мікроскопа. При цьому відмічали наявність або відсутність міцелію, розташування конідієносіїв, будову спороносного апарату, характер і розташування спор та інші ознаки.
За показаннями пацієнтів було проконсультовано суміжними спеціалістами: терапевтом, ендокринологом, стоматологом, судинним хірургом, гастроентерологом, інфекціоністом.
Оцінка показників загальних лабораторних обстежень проводилась за загальноприйнятими в Україні даними та з урахуванням міжнародної системи одиниць.
При оцінці клінічних наслідків лікування (найближчих та віддалених) ми використовували методику, рекомендовану Інститутом дерматології та венерології АМН України (м. Харків); при цьому за п'ятибальною шкалою в умовних балах (у.б.) зазначали як 0 у.б. - відсутність проявів захворювання (як у найближчих, так і у віддалених періодах спостереження), як 1 у.б. - ледь виражену симптоматику захворювання (як у найближчих, так і у віддалених періодах спостереження), як 2 у.б. - виражену симптоматику захворювання (як у найближчих, так і у віддалених періодах спостереження), як 3 у.б. - середній ступінь виразності симптоматики захворювання (в найближчих періодах - відсутність динаміки від проведеного лікування, у віддалених періодах - наявність такої ж, як і до лікування, частоти та ступеня виразності рецидивів), як 4 у.б. - сильно виражену симптоматику захворювання (у найближчих періодах - загострення процесу під час лікування, у віддалених - більш часті та більш виразні рецидиви дерматозу).
2.2. Радіоімунні дослідження крові
Для радіоімунних досліджень кров із ліктьової вени забирали вранці о 8-9 годині (натщесерце) у центрифужну скляну пробірку (5 мл). Із взятих 5 мл крові 2,5 мл забирали у скляну центрифужні пробірку місткістю 10 мл, до якої попередньо заздалегідь добавляли ЕДТА-натрову сіль з розрахунку 50 мг на 1 мл крові (для дослідження плазми). Цю пробірку розміщували на льодяну баню для припинення ферментативних реакцій, потім центрифугували на рефрижераторній роторній центрифузі К-23 при температурі ?2-3оС та прискоренні 3000 об/хв. на протязі 30 хвилин і в подальшому зберігали до моменту проведення аналізу при температурі -10о С. Для одержання сироватки крові з іншими 2,5 мл крові (що залишались) проводили ті ж маніпуляції, але ЕДТА-натрову сіль не добавляли. Сироватку досліджували для визначення вмісту у ній кортизолу і гормонів щитоподібної залози; плазму використовували для визначення вмісту в ній АКТГ, простагландинів та лейкотриєну В4.
Підрахунок даних обстеження проводилось за допомогою рахівника "Гамма" (Угорщина) в центральній науково-дослідній лабораторії Донецького державного медичного університету.
Показники радіоімунних досліджень крові здорових осіб (контрольна група - 20: чоловіків - 10, жінок - 10 у віці від 16 до 25 років) та дані про реактиви, використані в цій роботі, наведені в табл. 2.2.1.
Таблиця 2.2.1.
Показники радіоімунного обстеження крові у здорових осіб
Речовина
Кількісні показники
Одиниці вимірювання
Фірма-виробникТрийодтир