РОЗДІЛ 2.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
В основу роботи покладений аналіз результатів обстеження та лікування 232
хворих з ТЖ, які знаходились на стаціонарному лікуванні у 8-ій клінічній
лікарні м. Львова з 1997 по 2004 рік.
Твердження про наявність травми живота базувалось на даних анамнестичного,
клінічного, лабораторного, інструментального обстеження. При формуванні
діагнозу використовували міжнародну шкалу пошкоджень органів (OIS)
запропоновану Американською Асоціацією хірургів травми (AAST) в модифікації
Moor (1995).
Серед обстежених чоловіків було 198 (85,34%), жінок – 34 (14,66%). Вік хворих
становив від 18 до 86 років.
Віковий склад обстежених хворих і розподіл їх за статтю представлений в
таблицях 2.1. і 2.2.
Таблиця 2.1.
Вікова характеристика чоловіків, з травмою живота.
Вікові періоди для чоловіків
в роках
Кількість хворих
абс.
Від 17 до 21 (юнацький)
10
5,0
Від 22 до 35 (зрілий 1-й період)
55
27,8
Від 36 до 60 (зрілий 2-й період)
89
45,0
Від 61 до 74 (похилий)
35
17,7
Від 75 до 95 (старечий)
4,5
Всього:
198
100
Таблиця 2.2.
Вікова характеристика жінок, з травмою живота.
Вікові періоди для жінок
в роках
Кількість хворих
абс.
Від 16 до 20 (юнацький)
14,7
Від 21 до 35 (зрілий 1-й період)
26,5
Від 36 до 60 (зрілий 2-й період)
14
41,2
Від 61 до 74 (похилий)
11, 8
Від 75 до 95 (старечий)
5,9
Всього:
34
100
Як видно з наведених таблиць 2.1. і 2.2, пошкодження живота зустрічається
частіше у чоловіків 198 (85,34 %) у найбільш працездатному віці (зрілий 2-й
період) від 36 до 60 років (45,0 %). Важливого значення надавали виявленню
причини травми живота, яка має значення у встановленні своєчасного і
правильного діагнозу (табл. 2.3).
Таблиця 2.3.
Основні причини травми живота
Причина травми
Чоловіки
Жінки
Всього
Абс.
Побутова
78
19
97
41,8
Автошляхова
57
63
27,1
Залізнична
10
12
5,2
Виробнича
40
45
19,4
Сільськогосподарська
2,6
Інші причини
3,9
Всього
198
34
232
100
Як видно з таблиці 2.3 найбільш частою причиною травми живота у 232 потерпілих
була побутова травма (41,8 %) та автошляхова пригода (27,1 %). Із них у 92
(39,7 %) постраждалих мала місце відкрита травма живота, і у 140 (60,3 %)
виявлено закриту травму ОЧП.
При аналізі часу з моменту травми до операції обстеженні хворі з ТЖ
розприділенні наступним чином (табл. 2.4).
Таблиця 2.4.
Час від госпіталізації потерпілих до операції (в год.)
К-сть
хворих
До
1-3
3-6
6 – 12
12- 24
Більше
24 год
232
16
74
63
49
19
11
100%
6,9
31,9
27,1
21,1
8,2
4,8
При обстеженні потерпілих ізольовану травму живота діагностовано у 112 (48,3
%), у 120 (51,7 %) мала місце поєднана травма. У 81 (34,9 %) зустрічались
множинні пошкодження ОЧП. Слід відмітити, що у 144 (62,0 %) потерпілих мав
місце різного ступеня травматичний шок, у 37 (15,9 %) шок поєднувався з
алкогольним сп'янінням, 44 (18,9 %) хворих знаходились в стані алкогольного
сп’яніння, що затрудняло достовірну діагностику травми живота, приводило до
запізнілого оперативного втручання й негативно впливало на результати
лікування.
При обстеженні потерпілих основними ознаками клінічного перебігу травми живота
був біль різної інтенсивності та диспепсичні розлади. В усіх випадках
локалізація болю була більш вираженою в ділянці пошкодженого органу, що давало
можливість сконцентровувати увагу на пошкодженій ділянці і швидко вирішувати
всі діагностичні і лікувальні питання.
У зв’язку з незадовільними результатами екстреної діагностики ТЖ, ми останніми
роками поряд із загальноклінічним, лабораторним, рентгенологічним дослідженням
важливого значення надаємо ультразвуковому дослідженню (УЗД). Його ми практично
проводимо усім хворим у перші години при поступленні. Цей метод виявився досить
ефективним при діагностиці внутрішньоочеревинних та заочеревинних гематом.
Проте, у 12,5 % потерпілих з пошкодженням ОЧП та при наявності гемоперітонеуму
більше 500 мл ультразвукова сонографія була не інформативною. Наявність вільної
рідини товщиною > 2 мм у черевній порожнині пацієнта з нестабільними життєвими
показниками (пульс > 100 ударів на хвилину, систолічний кров’яний тиск < 100
мм.рт.ст.), вважаємо показанням до виконання екстреної лапаротомії. У пацієнтів
зі стабільними життєвими показниками (пульс до 100 ударів на хвилину,
систолічний артеріальний тиск > 100 мм.рт.ст.) та при наявністі вільної рідини
у черевній порожнині < 2 мм, продовжували подальше обстеження та
спостереження.
З 1998 року, ми у своїй практиці широко використовуємо – лапароцентез та
лапароскопію, які дають можливість своєчасно, повноцінно та наглядно
діагностувати пошкодження, особливо при травмах, ускладнених шоком або
алкогольним сп’янінням й своєчасно виконувати адекватне оперативне втручання.
2.2. Методи обстеження хворих.
Методика лапароцентезу і ревізії черевної порожнини
Для експрес-діагностики пошкоджень органів черевної порожнини, особливого
значення надавали лапароцентезу. Його виконували при:
1. Наявністі нечіткої клінічної картини пошкодження того чи іншого органа
черевної порожнини.
2. Тяжкій поєднаній черепно-мозковій травмі з втратою притомності і
підозрою на пошкодження ОЧП.
3. Поєднаній травмі грудної клітки, хребта, кісток тазу з підозрою на
пошкодження ОЧП.
4. Алкогольному сп’янінні та підозрою на пошкодження органів
черевної порожнини.
Протипоказаннями до лапароцентезу вважаємо – наявність рубців
- Київ+380960830922