Ви є тут

Економічні відносини власності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами

Автор: 
Савченко Ірина Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004433
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ І ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Етапи становлення і розвитку ринкових відносин в аграрному секторі економіки
Характерною рисою розвитку аграрного сектора економіки є динамізм організаційно-правових структур, що формують окремі уклади економічної діяльності в агропромисловому виробництві. нові підприємства перетворюються з об'єктів переважно державної аграрної політики, діяльність яких регламентувалася "зверху", у самодостатні суб'єкти ринкових відносин. держава змушена відмовитися від безпосередньо адміністративного втручання в господарську практику окремих агроформувань, що зобов'язує керівників приймати оптимальні управлінські рішення в умовах конкурентного середовища і дефіциту ресурсів.
Процес розвитку багатоукладної економіки в АПК України взагалі і донецькій області, зокрема, відбувався поетапно. в основу пропонованих для аналізу етапів покладені якісні відмінності у відносинах власності в конкретний період, зафіксовані відповідними нормативними актами.
Перший етап (1991-1993 рр.) був переломним, оскільки ще зберігалися елементи адміністративного регулювання земельних відносин, успадковані від радянських часів, з одночасним формуванням національної законодавчої бази для проведення земельної реформи. Крапкою відліку земельної реформи в Україні варто вважати Постанову Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу", згідно з якою всі землі, що були винятково державною власністю, з 15 березня 1991 р. проголошені об'єктом земельної реформи [28]. Для виконання цієї постанови Президія Донецької обласної ради народних депутатів прийняла 11 лютого 1991 р. рішення "Про земельну реформу", що послужило початком проведення земельної реформи в Донецькій області [48].
В ці роки відроджується фермерський рух, проводиться курс на лібералізацію ринків, у тому числі продовольчих, при надмірному втручанні державних органів (як у центрі, так і в регіонах) у виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств. Перше фермерське господарство було створено в Ясинуватському районі на землях колгоспу "Василівський" і колгоспу "Правда". Його площа складала 300 га, але при розширенні це господарство було ліквідовано з ініціативи фермера, тому що "без колгоспу фермер практично в той час не міг існувати" [48]. Фермерські господарства створювалися, але частина з них відразу ж припиняли своє існування за різними причинами. Так, на цьому етапі їх спочатку було більше 2,4 тис., а потім скоротилося до 2 тис. господарств [48].
Другий етап (кінець 1993-1996 рр.) обумовлений указами Президента України по активізації земельної реформи, паюванню земель, переданих у колективну власність КСП. Перший Державний акт на право колективної власності на землю був виданий 21 грудня 1993 р. агрофірмі "Нива" Марьїнського району [48]. Прискореними темпами проводиться роздержавлення і паювання сільськогосподарських угідь. Працівники і пенсіонери всіх КСП одержували сертифікати на право приватної власності на земельну частку (пай). У 1994 р. сертифікати на право на земельну частку одержали 220 тис. селян Донецької області. Новою Конституцією України гарантовано право власності на землю, що здобувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою, причому всі суб'єкти власності одержали рівні права. Уведено грошову оцінку сільськогосподарських угідь. Однак колективна власність на землю в цей час функціонувала як власність самих КСП, а більшість їхніх членів фактично залишилися відчуженими від землі, результатів господарювання і управління господарствами. По міждержавних угодах в Україні починають діяти кілька технічних проектів приватизації землі і майна, а також структурної реорганізації КСП. Одночасно йде активний пошук ринкових початків державної регуляторної аграрної політики. Зменшуються номенклатура й обсяги продукції КСП, що зазвичай закуповувалися за державним замовленням.
Третій етап (1997-1999 рр.) відзначений врегулюванням принципів оренди земельних ділянок, визначенням суб'єктів договорів оренди, наданням можливості здавати в оренду спільну земельну ділянку декількох осіб, що мають відповідні сертифікати. Були реалізовані заходи, спрямовані на посилення захисту прав власників земельних часток (паїв) і гарантування дотримання економічних інтересів і поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, що були членами КСП. Однак ці заходи були паліативними в плані здійснення селянами своїх правомочий по земельних і майнових паях. Спостерігався перехід сільського господарства зі стану системної кризи в депресивний стан.
Четвертий етап (грудень 1999 р.- теперішній час) обумовлений прийняттям указу президента україни від 3 грудня 1999 р. "про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", який фактично визнав моделі реструктуризації ксп відпрацьованими за останні роки, у тому числі при участі технічних проектів. реалізація заходів для його втілення в життя виявила недосконалість правового поля, пов'язаного з масовою трансформацією колективних господарств у формування ринкового типу. протягом цього періоду були розроблені земельний кодекс (нова редакція), законопроекти про угоди по земельній частці (паю), іпотеці, про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств, про формування і функціонування аграрного ринку.
механізм реорганізації ксп і приватизації землі в донецькій області проводився за, так названою, донецькою моделлю, яка розпочалася у період осінь 1995 р. - весна 1996 р. в той час пройшов пілотний етап проекту приватизації трьох ксп. на другому етапі проекту (осінь 1996 р. - весна 1997 р.) 15 ксп області здійснили реорганізацію.
протягом двох перших етапів на базі 18 ксп, розташованих у восьми регіонах, утворилося 45 господарських товариств та понад 110 фермерських господарств. понад 9000 членів ксп,