РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася протягом 2000-2004 років на базі Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (ДонГМУ) - ректор академік АМНУ, проф. В.М.Казаков; Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї та Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства (ДРЦОМіД) - генеральний директор член-кореспондент АМНУ, проф. В.К.Чайка, паталогоанатомічного відділення міської лікарні № 1 м. Донецька - зав. відділенням Г.Г.Багрій.
Дослідження включало 2 етапи. На 1 етапі було проведено когортне проспективне обстеження 120 жінок зі СПКЯ, які послідовно звернулися до ДРЦОМіД для ендохірургічного лікування у першу фазу МЦ, з метою вивчення особливостей клініко-анамнестичних, морфологічних і гормональних даних у цих пацієнток. Морфологічні дослідження проводилися також на кафедрі патологічної анатомії ДонГМУ - зав. кафедрою д.мед.н., проф. І.В.Василенко. Частина лабораторних досліджень виконувалася в Центральній науково-дослідній лабораторії ДонГМУ: у відділі імунологічних досліджень - зав. відділом д.мед.н., проф. О.С.Прилуцький, у відділі гормонних досліджень - зав. відділом к.мед.н. С.В.Зяблицев. Інша частина гормональних досліджень і вивчення факторів росту проведена в лабораторіях Департаменту здоров'я жінок і дітей університету м. Уппсала (Швеція) у рамках програми наукового співробітництва "Оцінка блокування энзиму ароматази в гранульозних клітинах фолікулярної рідини при синдромі полікістозних яєчників" - зав. відділом акушерства і гінекології проф. Торд Нейсен.
Діагноз установлювався на підставі порушення менструальної і/чи овуляторної функції, клінічних і/чи біохімічних проявів гіперандрогенії, полікістозних змін яєчників. З дослідження виключено осіб з імунологічною, чоловічою неплідністю та трубноперитоніальною причиною безпліддя.
Усіх пацієнток зі СПКЯ для проведення ретроспективного аналізу в залежності від ефективності реабілітації генеративної функції ми розділили на дві групи: група А (74 жінки, що завагітніли) і група Б (46 жінок, у яких вагітність не наступила). Контрольну групу склали 32 пацієнтки з двофазними овуляторними циклами без ендокринних порушень, прооперованих із приводу трубноперитонеальної безплідності. Після проведення статистичного аналізу ретроспективного матеріалу нами виділений ряд клінічних, морфологічних і гормональних факторів ризику персистенції безплідності при СПКЯ, що надалі використовувались для виділення факторів ризику неефективного ендохірургічного відновлення фертильності в жінок зі СПКЯ, побудови моделі прогнозу ефективності відновлення фертильності в пацієнток зі СПКЯ і розробки диференційованого підходу до лікування таких пацієнток.
На 2 етапі роботи, застосувавши розроблену прогностичну модель, ми вибрали 105 пацієнток з високим ризиком неефективного лікування безплідності при СПКЯ і розробили схему реабілітації репродуктивної функції.
Розроблену реабілітаційну схему ми застосували для відновлення фертильності в 65 пацієнток зі СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції (група I). Групу порівняння (група II) склали 40 пацієнток зі СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції, до яких була застосована загальноприйнята реабілітаційна схема (глюкокортикоїди, дуфастон).
У своїй роботі ми застосовували клінічні, інструментальні (ехографічні), гормональні, морфологічні та статистичні методи дослідження.
Клінічні методи. Нами вивчений гінекологічний (становлення менструальної функції, регулярність і тривалість МЦ, тривалість та інтенсивність менструальної кровотечі, наявність больового синдрому, диспареунія), акушерський (кількість медичних і мимовільних абортів, пологів, позаматочних вагітностей), соматичний, алергологічний та інфекційний анамнез, а також соціальний і біологічний статус жінок клінічних груп і груп ретроспективного дослідження.
Проведено оцінку масо-ростових даних із визначенням маси тіла (m), росту (h) та індексу маси тіла (ІМТ) за формулою:
(2.1)
У залежності від значення ІМТ усі жінки були розподілені за конституційним морфотипом: астенічний (ІМТ ? 18 кг/м2); нормостенічний (18 кг/м2 < ІМТ < 25 кг/м2); гіперстенічний (ІМТ ? 25 кг/м2).
Виразність гірсутизму оцінювали по шкалі Галвея-Ферримана за чотирибальною системою, відповідно до локалізації та площини в дев'ятьох зонах, на яких звичайно в жінок волосся відсутнє або має пушковий характер: область верхньої губи, підборіддя, грудей, нижньої і верхньої частин живота, стегон, передпліччя, попереку, спини.
Усім жінкам проведено консультацію терапевтом, ендокринологом, невропатологом для виявлення екстрагенітальної патології. Пацієнтки були повністю лабораторно обстежені: проведені загальні аналізи крові, сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограма, визначення групи і резусу крові.
Проведено обстеження на наявність урогенітальних інфекцій: хламідіоз, гарднерельоз, уреаплазмоз, герпетична інфекція, цитомегаловірусна інфекція, трихомоніаз, гонорея.
Інструментальні методи. При обстеженні жінок ми застосовували такі інструментальні методи як ультразвукове дослідження (УЗД) і лапароскопія. УЗД проводилося за допомогою ультразвукового апарата "Kranzbuhler" (Німеччина) із застосуванням трансабдомінального і трансвагінального конвексних датчиків частотою 3,5 і 5 Мгц за стандартною методикою. При проведенні УЗД визначали положення матки, оцінювали характер її контурів і внутрішню структуру, вимірювали розміри матки. Довжину (Д1) і товщину матки (Д2) вимірювали при подовжньому, а ширину (Д3) - при поперечному скануванні. Звертали увагу на наявність серединного ехо (М-ехо). При виявленні М-ехо визначали його величину, локалізацію, ехогенність, звукопровідність, стан контурів, наявність включень.
При дослідженні яєчників вимірювали їх розміри й об'єм за формулою:
(2.2)
де Д1 - довжина яєчника, Д2 - товщина яєчника, Д3 - ширина яєчника.
Для вивчення співвідношень розмірів матки і яєчників обчислювали маточно-яєчниковий індек
- Київ+380960830922