Розділ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ І УЧАСТІ В НИХ УКРАЇНИ
2.1 Аналіз міжнародних інвестиційних процесів
У сучасному світі практично не залишилося країн, не залучених в міжнародні
інвестиційні процеси. Дослідження, проведені автором у попередньому розділі
роботи, свідчать, що стійкий економічний розвиток неможливий без участі в
світогосподарських процесах, зокрема без активного використання переваг від
залучення прямих інвестицій з-за кордону. Міжнародні інвестиційні процеси
полегшуються і тим, що за останні десятиліття набули широке поширення
уніфіковані норми регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться як у
двосторонніх міждержавних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, так
і в багатосторонніх домовленостях, діючих в рамках міжнародних економічних
організацій, зокрема Всесвітньої торгової організації.
Проте, говорити про формування в світовому господарстві глобального
інвестиційного простору, що функціонує за однаковими для всіх правилами гри,
було б одночасне і перебільшенням, і спрощенням. Інтернаціоналізація
господарського життя не усуває якісних відмінностей між окремими складовими
частинами світового господарства (розвиненими економіками, економіками що
розвиваються і перехідними економіками). Національні економіки дійсно стають
все більш взаємозалежними, і багато в чому це відбувається якраз завдяки
міжнародним потокам капіталу. Але при цьому в країнах з різним рівнем
економічного розвитку ПІІ виконують не однакову роль. Це торкається і мотивації
іноземних інвесторів, і тих цілей, які ставить перед собою приймаюча країна, і
тієї політики по відношенню до іноземних інвестицій, яку вона проводить.
Розглянемо динаміку міжнародних інвестиційних процесів. Протягом ХХ століття
процес прямого іноземного інвестування випробовував підйоми і спади, хоча
домінувала тенденція до його зростання. Пожвавлення міжнародних інвестиційних
процесів особливо помітним стало наприкінці 90-х років. Як свідчать дані табл.
2.1, у 1997-2000 рр. темпи приросту залучених ПІІ у світі в цілому значно
прискорились.
Таблиця 2.1
Географічний розподіл притоку ПІІ, млн. дол. США [168, 205]
Країни-імпортери капіталу
Роки
1991-1996
(середньо-
річний
показник)
1997
1998
1999
2000
2001
2002
Розвинуті
країни
у тому числі
154641
269654
472265
824642
1120528
589379
460334
ЄС
87584
127888
249934
475542
683893
389432
374380
США
46834
103398
174434
283376
314007
143978
30030
Японія
890
3225
3192
12742
8323
6243
9326
Країни що розвиваються
у тому числі
91502
193224
191284
229295
246057
209431
162145
КНР
25476
44237
43751
40319
40772
46846
52700
Бразилія
3633
18993
28856
28578
32779
22457
16566
Гонконг (КНР)
6057
11368
14766
24580
61939
23775
13718
Мексика
7351
14160
12170
12856
15484
25334
13627
Сінгапур
6856
13533
7594
13245
12464
10949
7655
Індія
1085
3619
2633
2168
2319
3403
3449
Малайзія
5436
6323
2714
3895
3788
554
3203
Південна Корея
1234
2844
5412
9333
9283
3528
1972
Тайвань
1311
2248
222
2926
4928
4109
1445
Таїланд
1964
3882
7491
6091
3350
3813
1068
Філіппіни
1226
1261
1718
1725
1345
982
1111
Аргентина
4309
9160
7291
23988
11657
3206
1003
Індонезія
2985
4678
-356
-2745
-4550
-3279
-1523
Країни Центральної та Східної Європи
у тому числі
8183
19033
22479
25146
26374
25015
28709
Чеська Республіка
1177
1286
3700
6310
4984
5639
9319
Польща
2119
4908
6365
7270
9341
5713
4119
Словаччина
201
220
684
390
1925
1579
4012
Російська Федерація
1449
4865
2761
3309
2714
2469
2421
Словенія
122
334
216
107
136
503
1865
Румунія
206
1215
2031
1041
1025
1157
1106
Хорватія
216
533
932
1467
1089
1561
981
Угорщина
2205
2167
2037
1977
1646
2440
854
Литва
59
355
926
486
379
446
732
Україна
288
625
747
471
593
680
784
Болгарія
74
505
537
819
1002
813
479
Весь світ
254326
481911
686028
1079083
1392957
823825
651188
Якщо у 1993-1996 рр. залучені інвестиції збільшувалися в середньому на 20,2 % у
рік, то у 1997-1999 рр. – на 49,9 %. У 2000 р., рівень середини 90-х років був
перекритий більш ніж втричі. Але вже у 2001 р. обсяги ПІІ зменшилися майже
вдвічі у порівнянні з 2000 р. І хоча темпи падіння у 2002 році зменшилися, це
все одно є негативною тенденцією.
Ще більш вражаючими виглядають абсолютні показники. В середині 90-х років обсяг
ПІІ складав приблизно 350 млрд. дол. США в рік. А вже в 1998 р., не дивлячись
на глобальну фінансову кризу, він збільшився до 686 млрд. дол. США. В 1999 р.
відбулося подальше збільшення – до 1079,1 млрд. дол. США, а в 2000 р. – до 1393
млрд. дол. США. Але у 2001 р. обсяги ПІІ зменшилися до 823,8 млрд. дол. США, а
у 2002 р. – до 651,2 млрд. дол. США (це найбільше скорочення за аналізований
період). Таке скорочення потоків капіталів у світі спричинилося через
загальносвітовий спад виробництва насамперед у трьох провідних економіках –
США, ЄС, та Японії, і через різкий спад активності на фондових ринках в
індустріальних країнах.
Принципово важливо, що колосальне зростання масштабів прямого іноземного
інвестування в світі останніми роками XX століття було забезпечено майже
виключно за рахунок взаємного обміну капіталами між розвинутими країнами.
Але початок нового тисячоліття ознаменувався змінами тенденцій інвестування
капіталів, що зумовлено поглибленням негативних тенденцій розвитку міжнародної
економіки і світової торгівлі. Найрозвинутіші країни наприкінці 2002 р. або
перебували у стані рецесії, або вживали заходи щодо стабілізації темпів