Розділ 2
АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ РЕГІОНІВ В ПРОЦЕСІ
ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО РИНКУ КАПІТАЛУ
2.1. Аналіз економічної структури регіонів України
Стан інвестиційної сфери в Україні протягом 1991-2000 р. можна охарактеризувати
як кризу інвестиційної діяльності, який відбувався на фоні системної
економічної кризи (рис.2.1.). За ці роки обсяг інвестицій в основний капітал
скоротився в 5 разів, або в середньому на 21% щорічно.
Обсяг інвестицій в основний капітал у 2002 р. складав тільки 4,7% від рівня
1990 р. Відношення інвестицій в основний капітал до ВВП за 1995-2002 р.
збільшився на 0,29%.
Рис 2.1. Зміни реального ВВП (наростаючим підсумком у % до відповідного
попереднього року, 1994-2004 рр.) [105]
Характерною рисою 2000-2002 р. є істотний зріст реального ВВП (+6%), що був
досягнутий уперше за роки незалежності. Позитивна тенденція зросту ВВП почалася
ще у вересні 1999 р. і успішно утримувалася протягом наступних років. У
промисловості також спостерігалися стабільні темпи нарощування виробництва, що
в цілому за ці роки перевищило 13%. Істотне пожвавлення виробництва в
промисловості, сільському господарстві, торгівлі, суспільному харчуванні
сприяло приростові валової доданої вартості в базових галузях економіки.
Найбільші темпи зросту обсягів продукції зафіксовані в галузях кінцевого
споживання, таких як харчової, деревообробної і целюлозно-паперової, легкої
промисловості (на 26-39%), а також в основних експортних галузях – кольорової і
чорної металургії (на 19-21%). При цьому в 2000 р. уперше за останні роки був
отриманий приріст обсягу виробництва в основній інвестиційній галузі –
машинобудуванні, де випуск продукції в порівнянні з 1999 р. зріс на 16,8%. Усе
це свідчить про те, що в національній економіці поступово зміцнюються позитивні
тенденції економічного зростання.
У 2004 р. порівняно з 2003 р. реальний валовий внутрішній продукт становив
112,0%. Протягом 2004 р. найбільше зростання валової доданої вартості
спостерігалось у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві,
будівництві, оптовій і роздрібній торгівлі, обробній промисловості. У 2004 р.
порівняно з 2003 р. обсяги промислового виробництва зросли на 12,5%.
Інвестиційна привабливість господарських об'єктів створює приплив капіталу
незалежно від його національної приналежності. Але оскільки вітчизняний капітал
краще орієнтується в ситуації, йому потрібно менше спеціальних законодавчих
умов, то він може залучатися в прибуткові сфери раніше іноземного. Тому стала
розповсюдженою сентенція, що іноземні інвестиції підуть тоді, коли підуть
вітчизняні. Це, очевидно, правильно з тим застереженням, що в країні в якийсь
період можуть бути ще не накопичені достатні капітали або вони змушені ховатися
за кордоном, і з цієї причини не можуть першими прийти на реалізацію великих
проектів. Однак індикатором кон'юнктури служить вітчизняний капітал.
Структура інвестицій в основний капітал також була значно деформована. У
порівнянні з 1990 р. істотно скоротилася частка сільського господарства (більш,
ніж у 6 разів) і будівництва об'єктів соціальної сфери (на 40%). У структурі
капіталовкладень у промисловість збільшилася частка низько-технологічних
галузей: електроенергетики – на 90%, нафтогазової промисловості – на 124%,
чорної металургії – у 2 рази, харчової промисловості – на 60%. У той же час
частка машинобудування скоротилася майже в 5 разів.
Однією з причин згортання інвестиційної діяльності держави була пріоритетна
спрямованість бюджетних грошей на погашення зовнішнього державного боргу і
фінансування соціальних витрат.
Скорочення інвестиційної діяльності в Україні відбулося в усіх джерелах
інвестування (рис. 2.2): бюджетні асигнування зведені до мінімуму, обсяги
валових доходів підприємств, призначених для капіталізації (прибуток і
амортизація), недостатні, довгострокове кредитування практично не
використовується. Іноземні інвестиції обмежені, доходи населення мізерні і
недостатні навіть для задоволення мінімальних побутових потреб.
Рис. 2.2. Індекси інвестицій в основний капітал
(у відсотках до 1990 р., 1991-2003 рр.) [105]
У 2000-2002 р. структурні зміни в грошових доходах населення зіграли свою
позитивну роль, у результаті прошарок населення в групі з низькими сукупними
доходами зменшився, а споживчий ринок істотно пожвавішав.
У 2000 р. вимоги банків щодо коштів, залучених на рахунки суб’єктів
господарювання та фізичних осіб, до попереднього періоду становили – 154%, у
2001 р. – 137%, у 2002 р. – 147%, у 2003 р. – 163% [13, 105].
Прямі іноземні інвестиції як додаткове джерело фінансування структурної
перебудови економіки України усе ще не відіграють важливої ролі, хоча
накопичені обсяги інвестицій наприкінці 2003 р. зросли порівняно з 2000 р. у
2,2 рази і досягли з урахуванням приватизації 7,1 млрд. дол. США, що складає
150 дол. США в розрахунку на душу населення [14]. У більшості
постсоціалістичних країн ці показники є більш високими. Так, у Чехії,
наприклад, цей показник дорівнює приблизно 4 тис. дол. США, в Угорщині – 2,4
тис. дол. США, у Польщі – 1 тис. дол., у Росії – 370 дол. США [14, 94].
Таким чином на початок 2000-х років в Україні склалася структура джерел
фінансування інвестиційних процесів, яку представлено в таблиці 2.1.
Таким чином, основна частка фінансування інвестиційних процесів в країні
здійснювалась за рахунок власних коштів підприємств та організацій. Аналіз
статистичних даних свідчить про те, що велика частина прямих іноземних
інвестицій у світі зосереджується в 26 розвитих країнах (73%), на
- Київ+380960830922