РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Програма і методика досліджень
Програмою досліджень було передбачено вивчити:
> шляхи оптимізації умов росту та розвитку рослин цукрових буряків при використанні фосфорного добрива ? зернисті фосфорити;
> виявити ефективність застосування фосфоритів у поєднанні з мінеральними та органічними добривами;
> вплив різних норм внесення зернистих фосфоритів в якості меліоранта на ріст, розвиток і продуктивність рослин цукрових буряків у поєднанні з азотно-калійними добривами;
> визначити енергетичні та матеріальні витрати при використанні добрива під фабричні цукрові буряки і розробити рекомендації виробництву, які забезпечили б максимальний збір коренеплодів з високими показниками технологічних якостей при найменших витратах.
Досліди з визначення оптимальних норм внесення зернистих фосфоритів як фосфорного добрива так і меліоранту з метою підвищення врожайності і якості коренеплодів цукрових буряків проводили в 1999-2001 роках на дослідному полі лабораторії діагностики та оптимізації живлення Інституту цукрових буряків УААН, у 2000-2002 роках на Ялтушківській дослідно-селекційній станції Барського району Вінницької області.
Виробничу перевірку основних результатів досліджень проведено на Ялтушківській дослідно-селекційній станції в 2002 році.
Для вирішення поставленого завдання проводили польові, вегетаційні і лабораторні дослідження згідно з методикою "Методы исследований по сахарной свекле", Киев, ВНИС, 1986. Польові досліди закладали у чотириразовій повторності. Площа посівної ділянки складала 75 м2, облікової - 50 м2. Розміщення варіантів у досліді однорядне систематичне. Вегетаційний дослід містив 8 варіантів у семиразовому повторенні.
У виробничих дослідах облікова площа у кожному варіанті складала 2,5 га у дворазовій повторності.
Польові дрібноділянкові, вегетаційні та виробничі досліди проводились із використанням цукрових буряків гібриду Український ЧС 70.
При закладці дослідів застосовували в якості мінеральних добрив - аміачну селітру (34 %), калій хлористий (60 %), суперфосфат простий гранульований (19 %), дефекат (70 %); як органічне добриво - напівперепрілий гній ВРХ (N:P:K = 0,58:0,19:0,55 %); зернисті фосфорити в своєму складі містили: Р2О5 - 6 %, К2О - 0,2 %, Na2О - 0,3 %, СаСО3 - 70 %, SiO2 - 47,9 %, TiO2 - 0,33 %, Fe2O3 - 3,70 %, FeO - 1,04 %, Al2O3 - 3,87 %, MgO - 1,13 %, MnO - 0,04 %, SO3 - 0,69 %, CO2 - 0,69 %, F - 1,4 %, Ba - 5,0Ч10-2 %, Cu - 1,2Ч10-3 %, Pb - 1,0Ч10-3 %, Zn - 1,5Ч10-3 % Nb - 5,0Ч10-3 %, Zr - 10,0Ч10-3 %, Ce - 10,0Ч10-3 %, I - 3,2Ч10-3 %, Co - 1,2Ч10-4 %, Ni - 1,5Ч10-4 %, V - 25,0Ч10-4 %, Sn - 1,0Ч10-4 %, Be - 0,15Ч10-4 %, Sc - 1,2Ч10-4 %, Mo - 8,0Ч10-5 %, Ag - 2,0Ч10-3 %.
Зернисті фосфорити іноцерамово-глауконітового типу завдяки комплексному складу можуть безпосередньо використовуватися в сільськогосподарському виробництві в якості природних фосфорно-кальцієвих агроруд.
Літологічно зернисті фосфорити іноцерамово-глауконітового типу представлені дрібно-тонкозернистим фосфат-глауконіт-кварцевим іноцерамовмістним піщаником на глинисто-карбонатному цементі сірого та темно-сірого кольору з грязно-зеленуватим відтінком. За віковою приналежністю зернисті фосфорити приурочені до нижньосиломанських террігенно-карбонатних відкладень верхнього крейда (маневинська свита).
Фракція величиною менше 0,04 мм складається, в основному, з карбонату, який містить домішки кварцу, фосфатів, монтморилоніту, глауконіту та польових шпатів. За хімічним складом вона характеризується високим вмістом СаО, та SiO2.
Об'ємна маса зернистих фосфоритів коливається в межах від 1,68 до 2,03 г/см3, що в середньому складає близько 1,8 г/см3. Природна вологість не перевищує 17-20 %. Корозійних властивостей не виявлено.
У вегетаційному досліді добрива вносили в дозах: N ? 3,0 г/посудину, К2О ? 3,0 г/посудину, Р2О5 ? 3,0 г/посудину, 6,0 г/посудину, СаСО3 - 1 норма за величиною показника гідролітичної кислотності; у польовому досліді вивчались норми внесення зернистих фосфоритів: 120, 180, 240 кг/га Р2О5, як окремо так і в поєднанні з 30 т/га гною. Фоновими добривами були; аміачна селітра та калій хлористий в нормі 120 кг/га діючої речовини кожного елементу живлення. За показником гідролітичної кислотності фосфорити застосовували в нормах 0,5; 1,0; 1,5; 2,0 по СаСО3. Варіанти досліду, що вивчалися, порівнюються із варіантом де вносили суперфосфат простий гранульований (19 %), 120 кг/га Р2О5 і дефекат (70 %) 1,0 норма за показником гідролітичної кислотності всі норми та форми добрив вносились восени під зяблеву оранку.
Розрахунок норм внесення СаСО3 проводили за формулами:
Д = Нг Ч 0,5 Ч А,
де, Д - норма 100 % СаСО3, г/посудину;
Нг - показник гідролітичної кислотності ґрунту, мг-екв/100 г грунту;
0,5 - кількість грамів СаСО3, яка необхідна для нейтралізації 1 мг-екв
кислотності в 1 кг ґрунту;
А - маса абсолютно сухого ґрунту, що закладається в посудину, кг.
Дфв = Д Ч 100 / ДР,
де, Дфв - норма вапнякового матеріалу, г/посудину;
Д - норма 100 % СаСО3, г/посудину;
100 - коефіцієнт переходу з відсотків до маси;
ДР - процентний вміст СаСО3 в добриві, %.
Д = 0,5 Ч Нг Ч S Ч h Чd / 1000,
де, Д - норма 100 % СаСО3, т/га;
0,5 - кількість грамів СаСО3, яка необхідна для нейтралізації 1 мг-екв
кислотності в 1 кг ґрунту;
Нг - показник гідролітичної кислотності ґрунту, мг-екв/100 г ґрунту;
S - 10000 м2/га;
h - глибина, на яку розсівається вапно після загортання, м;
d ? об'ємна маса грунту, г/см3 (?1,1 - 1,3);
1000 - коефіцієнт для перерахунку в тони.
Агротехніка в польовому і виробничому дослідах загальноприйнята при вирощуванні цукрових буряків.
Вегетаційні досліди проводили в посудинах Вагнера (d-21см, h-35см) ємністю 12,0 кг/посудину повітряно сухого ґрунту. Вологість ґрунту в період вегетації підтримували на рівні