РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Фізико-географічна характеристика регіону
2.1.1. Географія регіону. До території заходу України входять вісім
адміністративних областей: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська,
Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська та Волинська (рис. 2.1).
Розташовані вони на значній відстані від морського узбережжя в середній частині
Європи. Рельєф західних областей України підвищується в південному напрямі,
переходячи на південному сході у західні відроги Волино-Подільської височини,
на південному заході повільно зливаючись зі Східними Карпатами [34].
Північ досліджуваної території займає волога західна частина Українського
Полісся в межах Поліської акумулятивної рівнини. Українське Полісся в межах
західних областей поділяється на дві фізико-географічні області –– Волинське і
Мале Полісся. Волинське Полісся простягається від річки Західний Буг на схід до
Українського кристалічного щита. До його складу входять більша частина
Волинської та північно-західна частина Рівненської областей. Мале Полісся
розташоване між Волинською лісостеповою височиною на півночі і Подільською
лісовою височиною на півдні. Головними геоморфологічними особливостями
Волинського Полісся є перевага алювіальних рівнин, широкий розвиток
горбистоморенного рельєфу, наявність денудаційних форм рельєфу на крейдовій
основі та розвиток карстових форм. Характерними рисами природних умов Малого
Полісся є рівнинність території, незначне коливання висот, велике поширення
пісків у складі поверхневих відкладів і слабоврізані повільні річки [27, 29].
На схід розташоване власне Подільське структурне плато, яке займає більшу
частину території Тернопільської області. Його висота зменшується в
південно-східному напрямі, а характерною рисою рельєфу є карстові утвори у
формі лійкоподібних западин, пов’язані з відкладами гіпсу. Особливим в рельєфі
плато є Товтровий кряж, утворений водоростевими, моховатковими і кораловими
вапняками. Частину Подільської височини, обмежену зі сходу вододілом річок
Золотої Липи і Стрипи, а зі заходу — межиріччями Зубри і Щирця, з півдня —
долиною Дністра, виділяють в Опілля [34]. Для його ландшафту характерні
горбисті кряжі та горби з терасами. Опілля розташоване на межі сходу Львівської
та півночі Івано-Франківської областей. До північного заходу від середньої
частини Опілля відходить Львівське плато, яке утворює виступ із ряду
плосковершинних ерозійних останців. Крайня північнозахідна закінченість Поділля
представлена грядою Розточчя – головного Європейського вододілу. Рельєф
Розточчя характеризується межуванням розлогих річкових долин і заболочених
улоговин із крутосхилими або платоподібними підняттями, на поверню яких часто
виходять скельні породи [27].
Територію на півдні Львівської та Івано-Франківської областей займає
Передкарпаття — район розвитку складно дислокованих міоценових товщ, на котрі
зсунуті скибові структури Східних Карпат. В Прикарпатті виділяють
Дністровсько-Сянську рівнину, Підгір’я, Покуття і Прикарпатську височину [27].
Дністровсько-Сянська рівнина займає долину Дністра від його верхів’я до устя
р. Свічі. Вона характеризується плоскою поверхнею і незначними перепадами
висот. Покуття являє собою частину Волино-Подільського плато, що заходить на
правий берег Дністра в межах Івано-Франківської обл. Передгір’я охоплює середню
частину Чернівецької області між р. Прут і краєм Карпат. Прикарпатська височина
розташована на північний схід від Східних Карпат в напрямку до них. Прикарпаття
являє собою горбисту височину з різко вираженою вертикальною диференціацією
ландшафту.
Південно-західну частину досліджуваної території займають Східні або Українські
Карпати. Вони є центральною частиною гірської дуги, що тягнеться з північного
заходу на південний схід, і розташовані в межах Львівської, Івано-Франківської,
Закарпатської та Чернівецької областей. Зовнішню смугу Східних Карпат
становлять Східні Бескиди, Горгани, Покутсько-Вододільний хребет. У найвищій
внутрішній смузі підносяться Полонинсько-Чорногорські Карпати, що відокремлені
Березне-Ліпшонською долиною від вулканічного хребта. На півдні Українських
Карпат розташовані Рахівський масив і Чивчинські гори. Область Східних Карпат є
досить різнорідна за своєю геологічною структурою гірська споруда, в якій
поєднуються скибова, складчаста та вулканічна структури [11, 33]. Основна
частина Східних Карпат утворена флішами, які складаються із пісковиків,
глинистих і глинисто-піщаних сланців крейдового і палеогенового віку.
Рахівський кристалічний масив складений із кристалічних порід. Заключним
елементом орографії південного схилу Українських Карпат є Закарпатська рівнина.
Її поділяють на дві частини: більшу на захід від Тиси — Чоп-Мукачівську
низовину і меншу на північ від Тиси — Солотвинську улоговину [33].
В цілому територія досліджень, не дивлячись на її порівняно невеликі розміри,
виділяється широким спектром типів рельєфу (плоскі рівнини, горбисті височини,
низько– і середньогір’я) та генетичним різноманіттям геологічних відкладів
(морські, льодовикові, воднольодовикові, еолові, річкові та ін.). Ця
мозаїчність відображає складну еволюцію природи краю, а різноманіття дозволяє
виділити тут декілька природно-ландшафтних комплексів. Вони суттєво
відрізняються за своїми кліматичними, гідрологічними, орографічними та
едафічними умовами і відповідно зміненим складом фауни і флори, що має
суттєвий вплив на поширення, чисельність і біологію досліджуваного нами виду.
2.1.2. Клімат. Територія західних областей України вирізняється перехід
- Київ+380960830922