Ви є тут

Економіко-організаційний механізм оподаткування підприємств

Автор: 
Тимошенко Олена Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U000227
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЮЧОГО МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Особливості системи оподаткування підприємств
Система оподаткування підприємств в Україні поєднує принципи двох податкових
систем, найхарактерніших для світової практики – європейської й американської.
В американській системи акцент ставиться на оподаткування прибутків підприємств
та доходів населення, тоді як європейська система орієнтована на оподаткування
доданої вартості. Жорсткість української системи оподаткування визначається
синхронним поєднанням згаданих систем з її базовою метою – подолання
дефіцитності бюджету. Отже, із самого початку побудови вітчизняної системи
оподаткування проявилась її фіскальна спрямованість.
Як зазначалось у попередньому розділі дисертаційної роботи, податки виконують,
крім фіскальної, розподільчу, регулюючу та стимулюючу функції. В Україні, як
свідчить практичне справляння податків, виконується передусім
бюджетонаповнююча, тобто фіскальна функція податків. Тоді як, регулююча та
стимулююча, які безпосередньо впливають на економічний розвиток підприємств та
процес розширеного відтворення виробництва взагалі не виконуються. Таким чином,
податки найбільш яскраво виражають свою сутність через фіскальну функцію, яку
вони виконують.
Проаналізуємо й виявимо тенденції надходження податкових платежів та
ефективність економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств саме
в фіскальному аспекті цієї проблеми.
Відомо, що за рахунок податкових надходжень формується більша частина доходів
зведеного бюджету.
Структуру податкових надходжень Зведеного бюджету України в розрізі основних
податків за 1992-2002 роки відображають дані таблиці [150, 151], яка наведена в
додатку Б.
Структуру податкових надходжень за 1992 та 2002 роки відобразимо графічно на
рисунках 2.1 і 2.2.
Рис. 2.1. Структура податкових надходжень Зведеного бюджету України
за 1992 рік
Рис. 2.2. Структура податкових надходжень Зведеного бюджету України
за 2002 рік
На діаграмах прийнято такі умовні позначення: 1 - податок на прибуток
підприємств; 2 – прибутковий податок з громадян; 3 – податок на додану
вартість; 4 – акцизний збір; 5 – інші податки і збори.
Як видно з даних додатку Б та з діаграм на рисунках 2.1 та 2.2, за
досліджуваний період, у структурі податкових надходжень Зведеного бюджету
України спостерігається значна деформація. Виявлено тенденцію до поступового
зменшення питомої ваги податку на додану вартість і податку на прибуток
підприємств, а також одночасно - до зростання часток у податкових доходах
прибуткового податку з громадян і акцизного збору. Загалом, ці чотири податки
останнім часом забезпечують понад 80% усіх податкових надходжень до бюджету,
відтак подальшу увагу зосередимо саме на них [106, с.17].
За досліджуваний період найбільшу питому вагу в структурі податкових надходжень
Зведеного бюджету України займає податок на додану вартість. У 1992 р. його
частка становила 48,8%, протягом наступних років вона поступово зменшувалась і
в 2001 р. була на рівні 28,2%. Лише в 2002 р. відбулося зростання питомої ваги
ПДВ у структурі податкових надходжень бюджету України і його частка становила
29,7%. Збільшення сум надходжень ПДВ у 2002 р. пов’язується, насамперед, із
більш високими темпами зростання імпорту, ніж як було передбачено. Так, якщо
планом на 2002 р. передбачалось отримати 7777 млн. грн. ПДВ від товарів
вітчизняного виробництва та 5110 млн. грн. ПДВ – від імпортованих товарів, то
фактично перший показник було виконано на 85,9%, другий - на 132,8% [106,
с.24].
Не зважаючи на те, що в абсолютних величинах сума ПДВ має тенденцію до
стрімкого збільшення, у структурі податкових доходів його частка зменшується.
Це є наслідком звуження бази оподаткування за рахунок розширення пільг
сільськогосподарським виробникам, підприємствам, розташованим у спеціальних
економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, а також є результатом
неефективності системи адміністрування ПДВ (остання дозволяє накопичувати
досить великі суми боргу, а також створює можливості для безпідставного
відшкодування ПДВ з бюджету). За 1998 –2001 роки ефективна ставка ПДВ знизилась
від 15,3 до 8,9%, а продуктивність податку, яка розраховується як відношення
ефективної ставки до стандартної ставок – від 76,5 до 44,6% [42, с. 19].
Як видно з одержаних на основі розрахунків даних (додаток Б), спостерігається
закономірна тенденція до приросту прибуткового податку з громадян як в
абсолютних, так і у відносних величинах. Надходження від прибуткового податку в
2002 р. порівняно з 1995 р. збільшилися на 9228,5 млн. грн., або в 6,8 рази,
причому доходи Зведеного бюджету зросли лише втричі.
Законодавство, яке регламентувало сплату прибуткового податку з громадян до 1
січня 2004 р. [1], мало яскраво виражену фіскальну спрямованість і не
забезпечувало досягнення цілей соціальної справедливості та стимулювання
економічного зростання. Стрімке збільшення середньої заробітної плати призвело
до суттєвого посилення податкового навантаження на реальні доходи населення та
втрат у прогресивності оподаткування. У період з 1997 по 2002 рік гранична
ставка оподаткування доходів на рівні середньої заробітної плати зросла від
16,5 до 23%, тоді як ефективна – від 13,4 до 18,2%. Високі ставки податку з
доходів фізичних осіб створювали стимули для ухилення від сплати податку та
розширення “тіньової” діяльності. Звичайно, крім високих граничних ставок по
прибутковому податку, негативно впливали на механізм оподаткування й інші
фактори, зокрема, високий процент (близько 38% фонду оплати праці) відрахувань
до соціальних фондів, які здійснює