РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Аналіз трансформаційних процесів соціально-економіч-ного середовища
діяльності вітчизняних підприємств
Період переходу від одного економічного базису до іншого пов'язаний з
докорінною зміною таких складових економічної системи, як продуктивні сили,
техніко-економічні, виробничі та організаційно-економічні відносини і, зокрема,
відносини економічної власності та господарського механізму [315] (додаток Б:
табл. Б.1 – Б.4).
Формування постсоціалістичної економіки здійснюється в напрямі створення
змішаної економічної системи капіталістичного типу [107] (див. додаток Б: табл.
Б.1 – Б.7).
Перехідні ж економічні процеси протікають у двох різновекторних напрямах, з
одного боку – первісного накопичення капіталу, а з другого - намагання
соціалізувати трансформаційні економічні процеси. Ці напрями є значною мірою
суперечливими, що у результаті сприяє кризовим явищам як в економічній, так і в
політичній та соціальній сферах [165, 166]. Пошук шляхів стабілізації та
розвитку вимагає глибокого аналізу трансформаційних процесів в економіці
України та встановлення факторів, які здійснюють на неї негативний вплив. Його
потрібно проводити, базуючись на розкритих у першому розділі положеннях
системної парадигми менеджменту. Це зумовлено поставленою метою та завданнями
дисертаційного дослідження. Виходячи з концепції системності, аналіз
пропонується проводити відповідно до таких ієрархічних рівнів економіки:
макроекономічний рівень, який визначає характер загальнодержавного середовища і
пов'язаний з динамікою змін складових економічної системи країни;
мезоекономічний рівень, який відображає міжгалузеву, галузеву і регіональну
структури економіки, і формує взаємодію суб'єктів господарювання в рамках
вертикальних господарсько-фінансових структур і горизонтальних взаємовідносин з
органами влади;
мікроекономічний рівень, пов'язаний з поведінкою суб'єктів господарювання в
безпосередньому оточенні ринку їхньої діяльності та відноситься до внутрішнього
середовища суб’єктів господарювання і відображає фактичний стан, потенціал,
механізми господарювання, поведінку та особливості міжособистих та особистих
відносин.
Проведення аналізу з виділених рівнів, на нашу думку, сприятиме обґрунтованому
дослідженню стану та особливостей трансформаційних процесів економічного
розвитку країни і визначатиме як можливості його стабілізації, так і загрози
(економічну небезпеку) поглиблення економічної кризи. Особливої уваги
заслуговують фактори, що характеризують стан трансформаційних процесів на
макрорівні [165, 323].
Макрорівень реформування: нормалізація відтворювальних процесів в економіці. У
1991-2001 p.p. ВВП України скоротився порівняно з 1990 p. у 2,5 рази. Вдвічі
зменшилися обсяги виробництва продукції промисловості та сільського
господарства, майже в три рази — товарів народного споживання [315]. Це
характеризує передусім кризу моделі відтворення національної економіки, яка
сформувалася під впливом тотальної лібералізації на початку 90-х років. У
розвитку цієї моделі нами виділяються два етапи: 1991-1994 pp. та 1995-2001
p.p.
Першому етапу були властиві лібералізація та обвальний спад виробництва. Саме
на нього припадало 4/5 скорочення обсягів ВВП на душу населення. В 1994 p.
валовий внутрішній продукт становив 59,6 % рівня 1991 p. [300] Енергосировинні
та експортні галузі одержали певні переваги, які відкрила їм лібералізація цін
та відрив валютного курсу від паритетів купівельної спроможності тощо. Однак це
супроводжувалося прискореним руйнуванням обробної промисловості, а також
сільського господарства, які страждали від зростання цін на енергоносії,
звуження внутрішнього платоспроможного попиту та конкуренції товарів іноземного
походження. Посилилися процеси структурної деформації промислового комплексу. У
1,5-2 рази скоротилися частки машинобудування, легкої та харчової
промисловості. Утворився великий розрив між темпами зростання цін та
номінальної заробітної плати. Зниження ємкості внутрішнього попиту призвело до
відтоку коштів із виробничого сектора до сфери обігу, посилило дефіцит
оборотних засобів підприємств та організацій, обмежило їх інвестиційний
потенціал.
Для другого етапу характерні процеси активної протидії кризовим явищам,
поступового скорочення темпів падіння ВВП — до 0,4 % в 1999 p. [305] Нові,
більш обнадійливі процеси економічного розвитку з'явилися в першій половині
2001 p. і продовжуються до цього часу. Для їх закріплення та переростання в
сталу тенденцію необхідно здійснити повний комплекс заходів для підвищення
ефективності відтворення ВВП в Україні.
Найбільш гострими є проблеми відродження реального сектора економіки,
продуктивної діяльності галузей, що виробляють товари та послуги [323]. Про їх
теперішній стан свідчать макроекономічні показники України за 2000-2001 р.p.
наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні макроекономічні показники України за 1995-2000 р.р.
Показник
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Реальний ВВП, % зміни до попереднього року
-12,2
-10,0
-3,0
-1,9
-0,4
6,0
Споживчі ціни, % зміни до грудня попереднього року
2,8 рази
1,4 рази
110,1
120,0
119,2
125,8
Грошова маса М2 (на кінець року), % зміни до попереднього року
112,9
31,8
38,0
24,0
40,7
32,0 (11 міс.)
Грошова маса М2 , % до ВВП
12,6
11,1
13,3
15,0
17,1
18,6 (11 міс.)
Дефіцит бюджету, % до ВВП
-6,6
-4,9
-6,6
-2,2
-1,5
1,5 (11 міс.)
Зовнішнє фінансування деффіциту бюджету, % до ВВП
1,46
1,52
1,61
0,83
-0,06
-0,38 (11 міс.)
Внутрішнє фінансування деффіциту бюджету, % до ВВП
...
1,9
- Київ+380960830922