розділ 2 якої визначає основні права, свободи та
обов’язки людини та громадянина.
Відповідно до ч.3 ст. 42 Конституції держава захищає права споживачів, здійснює
контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє
діяльності громадських організацій споживачів.
Ст. 50 встановлює, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля
та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується
право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових
продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація
ніким не може бути засекречена.
2. Міжнародні договори.
Згідно зі ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Згідно зі ст.2 Закону України “Про захист прав споживачів”, якщо міжнародним
договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про
захист прав споживачів, то на її території застосовуються правила міжнародного
договору.
З метою проведення узгодженої політики у галузі захисту прав споживачів 25
січня 2000 р. між країнами-членами СНД було укладено Угоду про основні напрямки
співробітництва держав-членів Співдружності Незалежних Держав у галузі захисту
прав споживачів. Угода була ратифікована Верховною Радою України 7 березня 2002
року [41].
3. Загальні норми цивільного права, а також окремі види зобов’язань, що
застосовуються до відносин зі споживачами (наприклад, купівля-продаж,
перевезення, підряд та інш.);
4. Ряд нормативних актів, які регулюють як загальні правові, економічні та
соціальні відносини, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності
(наприклад, визначають види та організаційні форми підприємств, правила та
умови їх створення, реєстрації, реорганізації та ліквідації), так і певною
мірою містять норми, спрямовані на забезпечення реалізації прав та інтересів
споживача.
5. Ряд нормативних актів, які поряд із регулюванням господарської діяльності,
що здійснюється з метою задоволення потреб громадян в наданні послуг,
спрямовані на цільовий захист прав споживачів у сфері цих послуг.
До таких нормативних актів відносяться Закони України “Про зв’язок”, “Про
транспорт”, “Про бібліотеки та бібліотечну справу”, “Про державне регулювання
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами”, “Про якість та безпеку харчових продуктів та
продовольчої сировини”.
Крім того, до цієї групи також мають бути віднесені Закони України “Про
туризм”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про страхування”, “Про
фінансові послуги” тощо.
6. Норми кримінального та адміністративного законодавства, які також
регламентують певні відносини, пов’язані із здійсненням підприємницької
діяльності, з метою захисту прав споживачів.
Прикладами таких норм є:
* стаття 227 Кримінального кодексу України “Випуск або реалізація
недоброякісної продукції”;
деякі статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
* стаття 155 “Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі,
громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються
підприємницькою діяльністю”, стаття 155-2 “Обман покупця чи замовника”, стаття
156 “Порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами”,
стаття 156-1 “Порушення законодавства про захист прав споживачів”, стаття 167
“Випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів”, стаття
168 “випуск у продаж нестандартної продукції”, стаття 168-1 “Виконання робіт,
надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів,
норм і правил”, стаття 170-1 “Випуск, реалізація продукції (товарів) без
сертифіката відповідності”.
7) Чисельні підзаконні нормативні акти, що встановлюють механізм реалізації
окремих положень зазначених вище Законів, які, в свою чергу, доцільно поділити
на дві підгрупи.
а) Першу з цих підгруп складають затверджені постановами Кабінету Міністрів
України різноманітні правила, які регламентують здійснення певних видів
підприємницької діяльності. До основних (найпоширеніших у застосуванні) із цієї
підгрупи відносяться наступні нормативні акти:
Порядок зайняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування
населення:
Правила продажу непродовольчих товарів;
Перелік сезонних товарів, гарантійні терміни щодо яких обчислюються з початку
відповідного сезону;
Перелік товарів, з яких утворюється обмінний фонд;
Перелік товарів належної якості, які не підлягають обміну (поверненню);
Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами;
Правила продажу продовольчих товарів;
Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
Правила торгівлі на ринках;
Правила роботи підприємств громадського харчування;
Правила побутового обслуговування населення тощо.
б) Другу підгрупу складають підзаконні акти, які визначають повноваження
контролюючих органів, що здійснюють контроль за дотриманням законодавства
України про захист прав споживачів у центральних та місцевих органах виконавчої
влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної
політики щодо захисту прав споживачів. Ними є:
Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності";
Порядок проведення контрольної перевірки правильності розрахунку із споживачами
за надані послуги і реалізовані товари", затверджений постановою КМУ;
Накази колишнього Держстандарту України № 105 від 08.02.00 "Про впорядкування
перевірок суб'єктів господарської діяльнос
- Київ+380960830922