РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ ВІДТВОРЕННЯ ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ
РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Науково-методичне та аналітичне забезпечення процесу відтворення технічних
ресурсів та напрямки його удосконалення
В системі управління відтворенням ТР провідна роль належить аналізу стану та
ефективності процесу відтворення, його складових. Тим часом, при всьому
різноманітті існуючих підходів до аналізу різних аспектів основних фондів
підприємства вони дають мало інформації керівництву підприємства для оцінки
раціональності та ефективності відтворювальних процесів на підприємстві, шляхів
їх оптимізації, щодо формування та доцільності економічної бази відтворення ТР,
динаміки та взаємозвўязку факторів, що обумовлюють економічну ефективність
використання і відтворення ТР в сучасних умовах господарювання. Це визначає
обмеженість застосування результатів існуючих методів аналізу, незважаючи на
велику кількість показників оцінки рівня та вартості ОФ.
Більшість методичних розробок у галузі ОФ орієнтовано на аналіз парку діючого
устаткування (або всіх основних виробничих фондів). Основні підходи, які можуть
бути виділені в теорії та практиці аналізу парку діючого устаткування,
наступні:
Структуризація парку та аналіз структурних складових шляхом порівняння з
найкращим із існуючих зразків діючої структури [13,14,15,16,17,18 та ін.].
Найбільш часто зустрічається виділення вікової та технологічної структури
[13,14,15,17], яке іноді доповнюється вартісною структурою ОВФ [73], структурою
завантаження устаткування [86] та ін. Основний недолік даного підходу –
відсутність обліку перспектив розвитку парку у звўязку із зміною вимог до
продукції, що випускається, та нових технологій, що застосовуються у світовій
практиці.
Визначення показників стану і рівня використання устаткування та порівняння з
еталоном [43,84,85, ін.].
Цей підхід найчастіше застосовується в процесі аналізу виробничої потужності
підприємства, і на цій основі даються рекомендації доцільності проведення
оновлення основних фондів або іншого виду відтворення.
Формування моделі прогресивного парку устаткування і визначення відхилень за
фактичним станом [20,22,58].
Аналіз рівня адаптації парку машин до нових умов, що формуються
науково-технічним прогресом [28,29].
Комплексний аналіз стану та рівня використання парку працюючого устаткування
[27].
Отже, жодна з перерахованих методик, не повўязана з системним аналізом
відтворювального процесу на підприємстві у його цілісності, не дозволяє
визначити ні економічну, ринкову вартість його ТР, ні потребу в коштах для їх
відтворення, функціонування та використання, забезпечення
конкурентоспроможності техніки, тобто не враховує ринкові аспекти
функціонування та використання ТР.
Відсутність методичного й аналітичного забезпечення процесу відтворення як
цілісного процесу та за його стадіями: формування, споживання, перетворення у
грошову форму – доповнюється відсутністю чіткої визначеності відповідальних
осіб за перебіг його окремих стадій.
На підприємствах існує ряд документів, що регламентують методичні засади
внутрішніх процесів відтворення. Безумовно, найбільш регламентованими
(дослідженими, обґрунтованими) є процеси, що відбуваються систематично, за
більш-менш стандартною схемою, тобто на етапі споживання.
Дослідження загального складу, змісту і окремих функцій управління ТР свідчить,
що вони сформульовані більш конкретно саме у напряму організації технічного
обслуговування, ремонту (відновлення корисних властивостей) обладнання. Проте,
зміст виконуваних завдань і обовўязків не акцентує увагу на необхідності оцінки
якості конкретної стадії процесу відтворення як обовўязкової міри ефективності
здійснення процесу в цілому, і оцінка з цієї точки зору їх вичерпності, ступеня
забезпеченості процесу відтворення, ефективності не проводиться, хоча це є
важливою складовою ефективного управління.
У системі управління якістю, зокрема при обслуговуванні та ремонті
механоустаткування підприємства, яке діє на ряді підприємств і передбачає
найкраще методичне забезпечення, існує ряд документів, що визначають порядок
технічного обслуговування устаткування, організації підготовки та проведення
капітальних та поточних ремонтів ОВФ, визначення економічної ефективності
використання нової техніки та ін. Аналіз такого комплекту документів дозволяє
зробити висновок, що найбільша увага серед окремих процесів відтворення на
підприємствах приділяється саме процесам технічного обслуговування та ремонтам
устаткування, керівництво якими здійснює управління головного механіка (УГМ).
Його основною задачею є забезпечення високопродуктивної, усталеної роботи
механічного устаткування цехів і служб комбінату. Штат УГМ звичайно складає
приблизно 0,4% від загальної чисельності працюючих на металургійному
підприємстві. Причому на посадах керівників, спеціалістів і службовців працює
20-25% практиків, а на окремих підприємствах їх кількість досягає 30% і
більше.
До складу УГМ металургійного підприємства звичайно входять:
- безпосереднє управління, що займається: координацією і плануванням роботи
цехів УГМ; закупівлями устаткування, запасних частин і напівфабрикатів;
розробкою технологічних процесів; наглядом за станом механічного устаткування
комбінату; координацією робіт з техпереоснащення і реконструкції; організацією
ремонтів механоустаткування основних цехів;
- спеціалізовані допоміжні цехи (цехи з ремонту металургійного устаткування, з
виробництва кольорового литва, ремонтно-механічні цехи, ковальський цех,
ремонтно-монтажний цех, цех з виробництва металоконструкцій).
Зг
- Київ+380960830922