РОЗДІЛ 2
Обставини об’єктивного і суб’єктивного характеру, що підлягають доказуванню у
справах про підпали з метою приховування злочинів
Одним із завдань кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів,
викриття винних … з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до
відповідальності, і жоден невинний не був покараний. (стаття 2 КПК).
В теорії кримінального права злочин розглядають як суспільно небезпечне діяння
людини, яке від інших видів діяльності відрізняється сукупністю юридичних
ознак, що встановлені кримінальним законом і мають назву – склад злочину.
Доведення усіх елементів, які утворюють склад злочину здійснюється в процесі
розслідування передбаченими в законі процесуальними засобами. Доказування їх у
кримінальній справі здійснюється не безпосередньо, а через встановлення
відповідних ознак, які їх характеризують. Тому у даному розділі будуть піддані
аналізу і дослідженню обставини, які характеризують елементи складу такого
злочину як підпал з метою приховання інших злочинів, а також способи їх
встановлення на початковому етапі розслідування.
2.1. Подія злочину та способи її встановлення
Подія злочину є однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальній
справі про підпал з метою приховання інших злочинів. Це безпосередньо випливає
із п.1 статті 64 КПК України. Зважаючи на те, що термін “подія злочину” є
достатньо широким, про що мова буде іти далі, законодавець спробував
конкретизувати, що під цим слід розуміти: час, місце, спосіб та інші обставини
вчинення злочину. Як бачимо у даному переліку названо ознаки об’єктивної
сторони складу злочину хоча і не всі. Зокрема, про наслідки скоєння злочину
говориться в пункті 4 статті 64 КПК України. У пункті 1 статті 64 КПК України
не говориться і про головну ознаку об’єктивної сторони складу злочину – дії чи
бездіяльність, відповідальність за які передбачена кримінальним законом.
Очевидно, законодавець має на увазі їх під терміном “подія злочину”. Так, Г.М.
Міньковський, В.Г. Танасевич і О.О. Ейсман вважають, що цей термін, “властивий
мові кримінально-процесуального закону, використовується для визначення кола
обставин, що характеризують в основному істотні ознаки об’єктивної сторони та
об’єкта злочину…” При доказуванні обставин, визначених як подія злочину, завжди
слід встановлювати дії, наслідки і наявність причинного зв’язку між першим і
другим [169,164-165].
Таким чином, поняття подія злочину є достатньо широким. Довести, що у діянні,
яке розслідують є подія злочину, означає встановити усі елементи складу
злочину. Відсутність або недоведеність одного з них свідчить про те, що події
злочину не було. Мабуть саме тому після терміну подія злочину, законодавець
робить спробу пояснити, про які саме обставини іде мова (час, місце, спосіб та
інші обставини вчинення злочину). Наведене свідчить, що мова іде лише про
обставини, які характеризують один елемент складу події злочину, об’єктивну
сторону. Слушним з цього приводу є зауваження Л.М. Карнєєвої, що “злочинною
подія може бути визнана лише в одному випадку, коли утворюючі її фактичні
обставини відповідають складу одного із злочинів, а отже, відсутність події
злочину одночасно означає відсутність складу злочину в діянні, що викликало ці
події”. Доведеність же наявності події злочину означає не що інше, як
відповідність утворюючих цю подію фактичних обставин складу злочину [64,30].
Дану думку поділяє В.А. Банін, який вважає, що під “подією злочину”
законодавець має на увазі встановлення обставин, що складають всі елементи
складу злочину, а не деякі з них [8,72]. Але за такого розуміння терміну “подія
злочину”, як правильно відзначає М.М. Михєєнко, стає зайвим дослідження вини
обвинуваченого і шкоди, заподіяної злочином, що за діючим
кримінально-процесуальним законодавством (п.п. 2, 4 статті 64 КПК) є
самостійними обставинами, які підлягають доказуванню в кримінальній справі
[113,108].
Думка В.А. Баніна узгоджується з поняттям “подія злочину” в широкому
розумінні, і містить у собі сукупність всіх ознак протиправного,
суспільно-небезпечного, винного і караного діяння. Як відомо, немає злочину, а
отже, і його події при відсутності хоча б одного з чотирьох елементів складу
злочину (об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона) [168,198].
Неможливо не погодитися з М.М. Михєєнко у тому плані, що застосовання термінів
“подія злочину”, “винуватість обвинуваченого”, “шкода, заподіяна злочином
(статті 6, 64, 223 КПК), варто визнати явно невдалим [113,108].
Необхідно враховувати, що визначення предмету доказування у кримінальній
справі нерозривно пов’язане із сформульованими в статті 324 КПК питаннями, які
повинні бути вирішені при винесенні вироку. З переліку питань, наведених у цій
статті до пункту 1 статті 64 КПК України безпосередньо до зазначеного
відноситься: “Чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується
підсудний?” Як бачимо, мова іде не про злочин, а саме існування діяння, у
вчиненні якого звинувачується особа. На це питання суд може відповісти, якщо у
справі досить повно і правильно встановлено обставини, що характеризують
об’єктивну сторону діяння. Доведеність інших елементів складу злочину при
постановлянні вироку здійснюється під час вирішення судом інших питань,
передбачених статею 324 КПК.
Розглянуті статті перебувають у безпосередній логічній єдності. Тому для
визначення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах на
досудовому слідстві і вирішенні судом питань при постановленні вироку мають
застосовуватися однакові терміни. Тому до статті 64 КПК України доціль
- Київ+380960830922