розділ 2.1).
Науково-технічна стаття (далі НТС) як інституалізований дискурс
остенсивно-інференціальної комунікації здійснює контроль за представленням
знань, маніпулює мисленням, поведінкою адресатів, тобто з позиції критичного
аналізу дискурсу передбачає реалізацію владних відносин між адресантом і
адресатом.
Наука – “спеціальна форма політичної активності, яка проводиться науковцями за
зачиненими дверима” [249, с. 195]. Практично неможливо відмежувати владний
аспект від технічного спеціалізованого контексту, де циркулює не лише
науково-технічна інформація, але й лінгвістичний та текстуальний механізми
наукового дискурсу, які передають не лише наукову, й особисту позицію автора з
обговорюваної проблеми. Однак, якщо в законодавчому дискурсі владні відносини
проявляються в явному домінуванні адресанта та повній субординації адресата, то
в науково-технічній статті домінантність автора може бути як явною, так і
прихованою. Подібно до М.В. Ільїна [146, с. 66] вважаємо: якщо адресант
науково-технічної статті обрав лінію поведінки за схемою “А1 у чітко визначений
спосіб, який не допускає сумніву, вказує А2, як слід вивчати наукову проблему,
проводити науково-технічне дослідження тощо”, то його домінантність буде явною.
Якщо ж адресант дотримується схеми “А1 пропонує А2 свою точку зору на проблему,
допускаючи повну / часткову підтримку чи заперечення своїх ідей, не вказуючи
прямо, як А2 повинен діяти”, то його домінантність буде прихованою. Інакше
кажучи, НТС має дейктичну формулу типу “я / ми – зараз тобі / вам повідомляємо
(інформуємо) про те, що відбулося / відбувається / відбудеться”. Сила їх
комунікативного впливу пов’язана із фактором істинності / неістинності самої
текстової пропозиції (хоча адресант і несе відповідальність за істинність
фактів, які пропонує). Темпоральний дейксис НТС – минулий (“що відбулося”),
теперішній (“що відбувається”) чи майбутній час (“що відбудеться”).
Ми вважаємо за можливе виділити власні критерії, які визначають явну чи
приховану домінантність адресанта науково-технічної статті. На нашу думку,
основними критеріями явної домінантності адресанта науково-технічної статті є:
1) вищий комунікативний статус (на який завжди вказує займенник “я”), котрий
зумовлює реалізацію науково-технічної комунікації в асиметричній ситуації; 2)
більший ІКП порівняно з ІКП адресата; 3) сильна позиція в дискурсі, яка
реалізується в тому, що адресант чітко окреслює уявному адресатові, як слід
діяти в конкретній науково-технічній ситуації, нав’язує свої погляди.
Критеріями прихованої домінантності адресанта науково-технічної статті, як нам
видається, є: 1) рівний / вищий / нижчий комунікативний статус автора, який
виражається за допомогою інклюзивного “ми”, використання якого імплікує
симетричність рольових відносин; 2) рівний чи менший ІКП порівняно з ІКП
адресата; 3) слабка позиція в дискурсі, зумовлена тим, що адресант радить
адресатові діяти так, як він (адресант) вважає за доцільне, спонукає підтримати
авторські погляди і з цією метою іноді пропонує більше інформації, ніж
необхідно. На нашу думку, саме тип домінантності адресанта та його орієнтація
на модель гіпотетичного адресата зумовлює особливості текстотворення
науково-технічної статті, які далі детально розглянемо. Одначе, найперше,
з’ясуємо специфіку адресантно-адресатних відношень у науково-технічній сфері.
На відміну від ЗД, комунікація в науково-технічній сфері відбувається за
демократичною схемою, в основі якої – переконання. Адресант лише координує
діяльність адресата, останній має право вибору: виконувати чи ні запропоноване
повідомлення. У межах такої демократичної схеми адресант науково-технічної
статті може бути як “сильним”, так і “слабким” комунікантом. Сильний адресант
схильний авторитарно втлумачувати інформацію адресатові, сприймаючи останнього
як не зовсім обізнаного, не рівного собі інтелектуально. Така ситуація є
проявом явної домінантності адресанта. З іншого боку, адресант НТС завжди
потребує партнера, з яким він ділиться своїми науковими здобутками, тому й
схильний детально аргументувати свої ідеї, іноді видавати більше інформації,
ніж необхідно, намагаючись зацікавити адресата, тобто адресант є “слабким”.
Така “інформативна” поведінка виражає приховану домінантність адресанта.
Однак нам видається очевидним, що позиція адресанта (сильна – нейтральна –
слабка) в НТС залежить від обсягу його індивідуального когнітивного простору та
рівня комунікативної компетенції. Так, якщо ІКП автора є більшим від ІКП
адресата ( адресант – визнаний авторитет у своїй галузі, а адресат – молодий,
не зовсім досвідчений учений), то комунікативна компетенція адресанта є
більшою, отже і його позиція в дискурсі буде сильною. Якщо ІКП обох
комунікантів рівний (адресант та адресат виступають як колеги, які взаємно
обмінюються науковою інформацією), то їх комунікативна компетенція рівна також,
отже позиція адресанта нейтральна. Якщо ІКП адресанта менший від ІКП адресата
(автором є науковець-початківець, обізнаний у своїй вузькій сфері, але з
можливим браком глибоких практичних знань, адресатом же є досвідчений учений),
то комунікативна компетенція адресанта нижча, отже і його позиція в дискурсі
слабка.
Слід зазначити, що особливістю розподілу ролей у науковій комунікації взагалі є
те, що адресанти та адресати наукових дискурсів – це не дві категорії
комунікантів, співробітництво яких створює наукову комунікацію, а одна. Адресат
НТС – це також адресант чи потенційний адресант тексту цього жанру. Отже, при
сприйнятті НТС адресат займає активну позицію, тобто погоджується / спростовує,
бере
- Київ+380960830922