РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дисертаційна робота виконана у відділенні для вагітних із серцево-судинною
патологією та відділенні проблем здоров’я жінок фертильного віку Інституту
педіатрії, акушерства і гінекології АМН України у 1999-2003 р.р.
При виконанні роботи нами були обрані наступні напрямки дослідження:
клініко-статистичний аналіз архівних історій пологів жінок, хворих на
нейроциркуляторну астенію з функціональними порушеннями зовнішнього дихання;
клініко-параклінічне обстеження жінок, хворих на НЦА у динаміці вагітності;
визначення стану органів та систем, з боку яких виявляється клінічна
симптоматика при загостренні НЦА; дослідження особливостей розвитку
фето-плацентарного комплексу залежно від варіанту перебігу НЦА, типу та ступеня
вираженості синдрому респіраторних розладів; наукове обґрунтування, розробка і
вивчення ефективності комплексу заходів щодо лікування основного захворювання,
лікування та профілактики гіпоксії у системі мати-плацента-плід у вагітних з
НЦА.
Для проведення клініко-статистичного та клініко-параклінічного дослідження
перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених було обстежено 120 вагітних
жінок, хворих на НЦА з функціональними порушеннями зовнішнього дихання та 30
практично здорових вагітних, які склали контрольну групу.
Для характеристики стану вегетативної нервової системи використовували наступні
проби: проба Ашнера-Даньіні, що грунтується на визначенні зміни пульсу при
натискуванні на очні яблука. Сповільнення пульсу оцінювали як ваготонію, а
прискорення – як симпатикотонію; проба Данієлопулу, або ортокліностатична проба
– при якій визначалась різниця систолічного АТ і ЧСС у положенні лежачи і
стоячи. При цьому підвищення частоти пульсу на 40 за 1хв. у порівнянні з
вихідною і відсутність істотних змін АТ свідчить про перевагу симпатичного
відділу ВНС [11, 105].
Вегетативний тонус оцінювали шляхом визначення наступних показників:
Вегетативний індекс Кердо (ВІ): ВІ = (1 – ДАТ/ЧСС)Ч100, де ДАТ – діастолічний
АТ, ЧСС – частота серцевих скорочень. При „вегетативній рівновазі” ВІ дорівнює
0. Позитивний знак індексу свідчить про перевагу симпатичних впливів,
негативний знак індексу – ознака підвищення парасимпатичного тонусу.
Хвилинний об’єм крові (непрямим способом Лільє-Штрандера і Цандера): Амплітуда
АТ = САТ – ДАТ; АТ середній = (САТ+ДАТ) / 2;
АТ редукований = амплітуда АТ / АТ середній Ч 100;
ХО = АТ редукованийЧЧСС, де САТ – систолічний АТ, ХО – хвилинний об’єм крові.
Індекс хвилинного об’єму крові QVm: QVm= (амплітуда АТЧЧСС)/ (амплітуда
АтнЧЧССн), де АТн (належний) та ЧССн (належний) визначаються за таблицею
І.О.Касірського (1971);
Коефіцієнт Q Хільдебранда: Q = ЧСС/ЧД, де ЧД – частота дихання [105, 113, 124].
Вегетативне забезпечення діяльності організму досліджували шляхом проведення
ЕКГ-проб з гіпервентиляцією та ортостатичним положенням [120, 143].
Всім хворим проводилось визначення місцевого дермографізму. Інтенсивність
реакції оцінювали у балах від 1-го до 3-х (слабка, середня, сильна). Білий
дермографізм, який вказує на підвищення тонусу периферичного судинозвужуючого
апарату, вважали пов’язаним з переважанням симпатичних проявів. Виражений,
червоний, тривалий, стійкий дермографізм з підвищенням над поверхнею шкіри,
свідчив про підвищення функції парасимпатичної ВНС [93, 104, 124].
Для визначення стану ВНС ми також застосували шкалу вегетативних симптомів
А.М.Вейна, яка грунтується на визначенні різних ознак, що переважають при
симпатичних або парасимпатичних проявах [119].
Після 3-хденного перебування в стаціонарі хворим проводилось одноразове
24-годинне моніторування AT за допомогою апарату „BPM OSC Compact 550” фірми
„MBO IEG” (Німеччина) [242]. Одержані дані аналізували з урахуванням щоденників
хворих за комп’ютерною програмою „АВРМ base”. Обчислювали наступні показники:
середній систолічний (САТ), діастолічний (ДАТ), пульсовий (ПАТ) та середній
гемодинамічний (Сер. AT) AT, частоту серцевих скорочень (ЧСС) впродовж доби і
окремо за денний та нічний періоди. Оцінювали варіабельність систолічного,
діастолічного AT та ЧСС за добу, день та ніч за величиною стандартного
відхилення. Патологічними показниками AT вважали цифри AT, що перевищували
140/90 мм рт. ст. вдень та 120/80 мм рт. ст. вночі [71, 79]. Швидкість
ранкового підвищення AT, як САТ, так і ДАТ, вираховували за період з 4 до 10
год за різницею між максимальним і мінімальним значеннями AT за формулою:
V=(ATmax-ATmin)/Т, де AT за вказаний період мінімальний і максимальний, а Т –
час підвищення AT від мінімального до максимального [157, 188]. Добовий індекс
гіпертензії (ДІ) визначали окремо для CAT і ДАТ: ДІ = (СерАТдень –
СepATніч)/Сep АТдень [2, 54, 77, 78, 193, 232].
Для дослідження функції зовнішнього дихання у хворих на НЦА проводилася
спірографія на комп’ютерному спірографі „Спіросіфт-2000” у спокої та при
фізичному навантаженні, з подальшим комп’ютерним аналізом отриманих
результатів. Для вивчення переважання холінергічної чи адренергічної регуляції
бронхіальної прохідності викорис-товували інгаляційні проби з бронхолітиками –
беротеком та атровентом. Результати спірографічного обстеження оцінювали у
вигляді відсоткового значення від належних величин із урахуванням статі, віку
та зросту. Діапазоном нормативних показників вважали 80-120% від належних [46].
Вивчалися наступні показники: дихальний об’єм (ДО), частота дихання (ЧД),
хвилинний об’єм дихання (ХОД), життєва ємність легень (ЖЄЛ), форсована життєва
ємність легень (ФЖЄЛ), об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), індекс
Тифно (ІТ), максимальна об’ємна швидкість середини видих
- Київ+380960830922