РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА МАТЕРІАЛИ
2.1. Мікробіологічні методи дослідження
Бактеріоскопічне дослідження вмісту вагіни, уретри та цервікального каналу
проводилось для визначення морфологічних та тінкторіальних властивостей
мікробної флори, що населяє ділянки забору матеріалу, визначити та
діагностувати запальний процес (Наказ № 1570 МОЗ СРСР від 4.12.1986).
Забір матеріалу з поверхні ектоцервіксу, уретри, цервікального каналу
проводився за допомогою шпателю Ерба. Препарат заливали 1 % водним розчином
кристалвіолету, промивали водопровідною водою та заливали розчином Люголю, доки
мазок не почорніє. Залишки розчину Люголя змивали та знебарвлювали мазок в 96°
етиловому спирті під візуальним контролем, доки промивна рідина не
знебарвлювалась до блідо-сірого кольору. Після промивання препарат
дофарбовували 1 % водним розчином червоного нейтрального, промивали до чистої
промивної води та висушували.
Ядра клітинних елементів (лейкоцити, епітеліальні клітини), при правильному
забарвленні за Грамом, частково утримували основний фіолетовий барвник, тобто в
центрі вони були забарвлені в фіолетовий колір, а по периферії в
оранжево-червоний (критерії вірності забарвлення). Цитоплазма клітинних
елементів забарвлювалась у блідо-рожевий колір [170].
Пряме мікроскопічне дослідження мазків забарвлених по Граму проводилось всім
жінкам до лікування, через 1 та 2 місяці після закінчення лікування.
Бактеріологічне дослідження мазків з уретри, цервікального каналу, піхви
проводили для ідентифікації збудників та визначення їх чутливості до
антибіотиків (Наказ МОЗ України від 03.08.99р. № 192 „Про заходи щодо
покращення бактеріологічної діагностики”). Кількісно оцінювали збудників
методом посіву матерілу з уретри, цервікального каналу та піхви. Матеріал
збирали за допомогою змоченого у фізрозчині стерильного ватного тампону. Потім
вносили у фізіологічний розчин, струшуючи, та засівали за Голдом на кров’яний
агар, агар Ендо, Сабуро, цукровий бульон й тіогліколеве середовище. Посіви
інкубували при температурі +37 °С, оглядали кожен день протягом трьох днів. При
появі росту на твердих поживних середовищах проводили підрахунок колоній різної
морфології, враховуючи їх співвідношення.
З кожного середовища, де було виявлено ріст мікроорганізмів, робили мазки на
скельця, забарвлювали їх за Грамом, і, у відповідності з результатами
мікроскопії, проводили повторні посіви на відповідні поживні середовища з
наступною ідентифікацією. Визначали не тільки видовий склад мікроорганізмів, а
й кількість утворених морфологічно однотипних колоній [130].
Кількість стафілококів визначали шляхом підрахунку колоній на 5 % кров’яному та
жовточно-сольовому агарі, стрептококів – на 5 % кров’яному агарі, „цукровому
бульоні”, метиленовому молоці, середовищі Хіса, колоній Candida albicans на
кров’яному агарі, середовищах Ендо, Сабуро (Додаток № 3 до наказу МОЗ СРСР №
720 від 31.07.78 р. „Інструкція з бактеріологічного дослідження носіїв
патогенного стафілокока і проведенню санації”).
Після визначення типу мікроорганізму всім жінкам до лікування проводили
бактеріологічне дослідження з визначенням чутливості мікроорганізмів до
лікарських препаратів. За допомогою стандартних дисків, (метод дифузії в
агарі). Для цього на поверхню спеціального щільного живильного середовища
засівали культуру мікроорганізмів та накладали паперові диски, просякнуті
висушеними розчинами антибіотиків різних груп та інкубували при оптимальній
температурі протягом 18-24 годин й вимірювали зони затримки росту бактерій
навколо дисків з антибіотиками. За розмірами цих зон визначали належність
бактерій до чутливих, помірно резистентних та стійких штамів [118, 130, 170].
Визначення мікробіоцинозу піхви проводилось всім пацієнткам перед початком
лікування та через 8-10 тижнів після закінчення лікування за допомогою
визначення рН піхвового вмісту та амінотесту (Наказ МОЗ СРСР № 1175 „Про
уніфікацію клінічних лабораторних методів досліджень” М., 1979 р). Метод
визначення рН вагінального вмісту базується на встановленні зміни кислої
реакції вагінального секрету на лужну, яка відбувається в результаті
метаболізму мікроорганізмів (рН змінюється від 5,5 до 7,0). Суть методу
виявлення амінного запаху у вагінальному секреті полягає у визначенні
патологічних амінів (путресцину й кадаверину), які утворюються внаслідок
метаболізму анаеробних мікроорганізмів. У лужному середовищі патологічні аміни
перетворюються на хімічні речовини, які мають запах риби. Дослідження проводили
шляхом нанесення 10 % розчину гідроксиду калію на предметне скло з краплею
вагінального вмісту [130].
2.2. Методи діагностики інфекцій, що передаються статевим шляхом
Виявлення морфологічних структур хламідій у досліджуваному матеріалі,
забарвленому за методом Романовського – Гімзи. Забір інфекційного матеріалу
проводили з слизової оболонки цервікального каналу шийки матки та уретри на
глибині 1,5 см. Взяття матеріалу проводили перед або відразу після менструації
після попереднього вилучення слизової пробки з цервікального каналу. Одразу
після взяття досліджуваний матеріал наносили на поверхню чистого знежиреного
скла. Мазок висушувалиі. Фіксацію мазків проводили хімічно чистим ацетоном. На
досліджуваний препарат наносили основний барвник „азур-еозин” за Романовським,
потім додавали дистильовану воду. Забарвлений препарат промивали під проточною
водою, диференціювали (під візуальним контролем) підкисленим етанолом,
промивали водою, висушували, досліджували при імерсійній мікроскопії. Виявляли
компактно або дірчасто розташован
- Київ+380960830922