РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Принципи технології та етапи формування екологічно доцільної поведінки
молодших школярів
Виховна технологія – це науково обґрунтована система педагогічних засобів,
форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного
завдання [158; 160; 164]. Технологія формування екологічно доцільної поведінки
молодших школярів базується на принципах екологічного виховання та засадах
особистісно орієнтованих технологій виховання.
“Принципи виховання – вихідні положення, що випливають із закономірностей
виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги
до його змісту, методики та організації” [43, 270]. Отже, принципи виховання
визначають напрям, стратегію і зміст практичних дій вихователів і вихованців,
що виявляються як норми виховної діяльності у різних освітньо-виховних
системах, оптимальні науково-обгрунтовані регулятори виховної практики.
Належачи до методологічних основ виховання, принципи впливають на дієвість
особистісно орієнтованих технологій, безпосередньо визначають характер їх
практичного розгортання. Особистісно орієнтовані технології базуються на таких
взаємоузгоджених принципах:
1) цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій;
2) особистісно розвивального спілкування;
3) використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні
особистості;
4) систематичного аналізу вихованцем власних і чужих вчинків [13, 169-175].
Основні принципи екологічного виховання (коеволюції; гуманізації; взаємозв’язку
знань і практичної діяльності; інтеграції; безперервності й системності;
взаємозв’язку глобальних, регіональних і локальних підходів до розкриття
проблем навколишнього середовища; взаємозв’язку інтелектуальних,
емоційно-почуттєвих та діяльнісних проявів особистості) узгоджуються з
загальними принципами виховання і відбивають специфіку екологічного виховання
[72; 77; 213; 219; 240; 254].
Крім згаданих вище, у розробленій технології враховано такі загальнопедагогічні
принципи:
1) цілеспрямованості – підпорядкованість роботи передбачуваній меті -
формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, усвідомлення мети
роботи вчителем та школярами, забезпечення конкретності та перспективності у
роботі. Усвідомлення вчителем та молодшими школярами мети та завдань формування
екологічно доцільної поведінки спрямовує роботу на якісне вирішення поставлених
завдань, дотримання наступності у досягненні конкретизованих цілей,
прогнозування результатів; надає процесу наукового характеру, допомагає учням в
самореалізації [38; 260].
2) суспільної спрямованості, зв’язку з життям – формування екологічно доцільної
поведінки у молодших школярів з врахуванням кращих традицій виховання
українського народу, залучення їх до активної участі в житті класу, школи;
ознайомлення учнів із правилами поведінки в довкіллі, що склалися в народі
протягом століть, формування таких рис характеру, як повага до живого, землі,
хліба, відповідальне ставлення до використання природних ресурсів, чуйність у
ставленні до рослин і тварин, прагнення доглядати за ними. Народні
морально-етичні цінності мають невичерпні можливості для формування в учнів
відповідальності за стан довкілля, потреби брати активну участь у розв’язанні
екологічних проблем (В.Г.Кузь [123]; М.Т.Стельмахович [221]).
3) використання праці як засобу розвитку й виховання учнів початкової школи.
Завдяки застосуванню на заняттях місцевого краєзнавчого матеріалу, заохочення
дитячої активності у різних видах природоохоронної діяльності у школі і вдома,
у молодших школярів формується шанобливе ставлення до результатів праці інших,
почуття відповідальності за свої дії та вчинки у природі [167, 173; 168,
296-298].
4) наступності, поетапності, системності та конкретності педагогічного процесу.
Цей принцип визначає логіку й послідовність процесу формування екологічно
доцільної поведінки.
Виходячи з сутності та механізму формування екологічно доцільної поведінки
особистості, виділяємо такі компоненти, що впливають на формування зазначеної
поведінки:
· знання - це перевірені практикою й усвідомлені результати пізнання
навколишнього середовища та взаємодії з ним; знання і уявлення про людину як
частину природи, екологічні явища, взаємозв’язки та взаємозалежності в природі,
норми та правила поведінки у навколишньому середовищі. Правила поведінки в
природі відкриваються, усвідомлюються молодшими школярами, стають їхніми
власними переконаннями, поступово переходять у звичку. Комплексний характер
екологічних знань вимагає міжпредметного підходу до їх врахування у навчальному
процесі.
· емоційно-ціннісне ставлення до природи виявляється у творчих, пізнавальних,
естетичних потребах взаємодії з природою; гуманістичних, природоохоронних
мотивах, цілях екологічної діяльності, сформованості внутрішніх регуляторів
екологічно доцільної поведінки; здатності до суб’єктифікації природних об’єктів
та їх суб’єктного сприйняття. Молодші школярі прагнуть спілкуватися з об’єктами
природи, отримують задоволення від спілкування, прагнуть виразити свої емоції у
творчій діяльності.
· дії та вчинки у природі, уміння і навички складають важливу прикладну частину
формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. Уміння пов’язані з
оволодінням прийомами виконання дій на основі здобутих знань для вирішення
поставлених завдань. На основі вироблених умінь у молодших школярів формуються
навички екологічно доцільної поведінки, практичної природоохоронної діяльності,
дії та вчинки щодо збережен
- Київ+380960830922