РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1.Структура і зміст концепції ефективного розвитку промислових підприємств
Теоретичне дослідження проблем ефективного розвитку промислових підприємств як
об'єкта економічного управління обумовлено ключовою задачею сучасного етапу
розвитку національної економічної системи, визначеної у Посланні Президента
України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні основи
стратегії економічного й соціального розвитку України на 2002-2011 роки» [81] ,
а також вимогами офіційних джерел [1-9].
Успішний перехід економіки нашої держави до стійкого довгострокового росту в
умовах конкурентного середовища, що змінюється, пов'язаний з рішенням широкого
кола проблем, серед яких можна виділити здатність держави соціально
переорієнтувати економічну політику в цілому й можливість реалізації
промисловими підприємствами й іншими економічними суб'єктами цілей ефективного
розвитку [22,25,27,28,36].
Визначення ведучої ролі ефективності розвитку промислових підприємств викликає
необхідність розробки і реалізації концепції ефективного розвитку як
теоретичної основи розробки і впровадження механізмів, здатних забезпечити
основній економічній ланці – підприємству довгостроковий і стабільний ріст в
умовах ринкової економіки [37,65,87], що неможливо без концентрації ресурсів і
зусиль на пріоритетних напрямках науково-технічного й господарського розвитку.
Позитивні зміни на рівні промислових підприємств можливі завдяки впровадженню в
практику механізмів стимулювання розвитку, передбачених Концепцією державної
регіональної політики і прийнятою Верховною Радою України Державною стратегією
регіонального розвитку України й Законом України «Про стимулювання
регіонального розвитку» [1,8]. На їхній основі уже в даний час створюються нові
інноваційні структури, діяльність яких спрямована на впровадження наукомістких
розробок, високих технологій і конкурентноздатної на світових ринках
продукції.
Ключовою проблемою реалізації цих підходів виступає інноваційне відновлення
промислового виробництва [125,134], створення сприятливого інвестиційного й
підприємницького клімату для розвитку промислових підприємств.
Характерною рисою економічної політики як на національному, так і на
регіональному рівнях на сучасної етапі і на перспективу виступає орієнтація на
підвищення ефективності у всіх ланках економічної системи, всіляка
інтенсифікація виробництва і науково-технічного прогресу. Успішне вирішення цих
задач вимагає комплексного аналізу показників ефективності, що з методологічної
точки зору цілком правомірно. Ефективний розвиток промислових підприємств
необхідно розглядати одночасно з боку корисності й витрат суспільної праці. У
зв'язку з цим формування суспільно необхідних витрат на забезпечення
ефективності розвитку прямо залежить від ступеня задоволення кінцевих потреб,
оскільки додаткові витрати у сфері виробництва обумовлюють відповідні
скорочення витрат у сфері споживання.
Методологічні підходи до аналізу сутності економічної категорії ефективного
розвитку, а також його місця й ролі в системі економічних відносин намічені в
працях ведучих українських і російських учених економістів - А.И. Амоши, С.
Глазьєва, А. Чухно, Л. Шостака, [12,13,25,166, 175 ], та ін., а також іноземних
економістів – М. Сульмана П. Хейне, [147,164], та ін. На думку Л. Шостака, з
якою неможливо не погодитись, ефективність розвитку пов'язана зі структурною
трансформацією, що відіграє центральну роль у поясненні логічних основ
економічного росту.
Процеси росту мають вигляд S-образної кривої. Як показує міжнародна практика, у
всіх країнах економічний ріст випливає з цієї залежності, але форми цієї кривої
різні. Тобто країни розрізняються між собою за ступенем швидкості, відповідно
до якого вони пересуваються від однієї фази розвитку до іншої і всередині цих
фаз. Тому важливою вимогою до визначення економічної сутності ефективності
розвитку є пояснення розходжень у формі S-образної кривої, обумовлених
розходженнями між країнами і в часі розвитку [20, 175, 176].
Істотну роль у визначенні форми S-образного росту, а, отже, його ефективності
відводять факторам пропозиції (росту запасів факторів виробництва (землі, праці
й капіталу), удосконалюванню технологій) і факторам попиту. На думку Л.
Шостака, деякі джерела попиту ендогенні (у тому сенсі, що залежать від росту
чистого прибутку і не можуть бути використані для пояснення економічного
росту), але ряд із них - екзогенні (тобто не залежать від росту прибутку, а
навпаки: ріст цих екзогенних джерел попиту впливає на ріст прибутку). Одні з
них - інвестиції, що грають двоїсту роль - як у збільшенні продуктивного
потенціалу (продуктивних сил), так і в ініціюванні попиту, а два інших -
державні витрати й експорт [175]. Усі вони істотно впливають на інтенсивність
розвитку на рівні підприємств - не настільки значно за впливом на ефективність
ресурсних розподілів, але в більшому ступені через стимулювання сукупного
попиту на ці ресурси і через подальшу індукцію росту факторів пропозиції.
Таким чином, ефективний розвиток є комплексним процесом, підданим впливові
широкої розмаїтості факторів як із боку пропозиції, так і попиту [133]. Аналіз
впливу сукупного попиту на такі перемінні, як інвестиції, державні витрати й
експорт, є істотним моментом у поясненні ефективного використання наявного
виробничого потенціалу різних країн і його росту в часі.
Будь-який ефективний розвиток повинен ґрунтуватися на розширенні продуктивного
потенціалу, і інвестиції є лише одним із способів такого розширення через ефект
пропозиції. Важливо, щоб інвестиції були спрямовані
- Київ+380960830922