РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ ТИПИ ТЕРМІНІВ СПОРІДНЕНОСТІ
Терміни спорідненості в різних мовах мають різний морфемний склад, порівн. укр.
теща ‘мати дружини’, хінді сас ‘а) мати чоловіка, б) мати дружини’ , англ.
mother ‘мати’ – mother-in-law ‘а) мати чоловіка, б) мати дружини’, ваал. buguy
‘а) батько чоловіка, б) батько дружини’ – buguydargan ‘а) мати чоловіка, б)
мати дружини’ [175, с. 37]. Таким чином, в українській мові та хінді це
кореневі ТС, в англійській мові – лексикалізовані словосполучення, у мові
ваалюбал – бісуфіксні ТС.
У цій главі досліджується морфологічна структура термінів спорідненості з
метою: а) зчислення структурних типів ТС, а також встановлення їх реалізації у
мовах набору, б) встановлення особливостей техніки формування ТС, в) виявлення
типологічної продуктивності певних структурних типів ТС; г) типологічної
класифікації ТС, д) формулювання типологічних узагальнень імовірнісного
характеру.
Наявність певних способів формування ТС залежить від дериваційної техніки, що
існує в тій чи іншій мові [200, с. 17]. Як відомо, слово в мовах різних типів
має різну структуру, і саме морфологічні особливості різних мов покладено у
основу типологічної класифікації. Так, в індоєвропейських та австралійських
мовах, які входять до набору, поширена афіксація, в алтайських – композиція. Як
стверджують лінгвісти, в природі не існує “чистих” мовних типів [172, с. 26; 4,
с. 16; 153, с. 20]. Навіть якщо спостерігається загальний збіг мовних одиниць
одного і того ж самого рівня в різних мовах, під час детального їх розгляду
можна виявити серйозні відмінності. Отже, в кожній мові можна зустріти окремі
ТС, які мають морфологічну структуру, нетипову для цієї мови вцілому. Але
виявлення ізоморфних та аломорфних рис щодо морфологічної структури ТС, та їх
кількісне обчислення дають можливість перевірити і порівняти типологічні
класифікації, розроблені на різному матеріалі, які існують на даному етапі
розвитку типології як напрямку лінгвістики .
Зчислення структурних типів ТС
Слова будь-якої мови можуть складатися з наступних морфем: кореневої морфеми,
яка собі основне значення слова, суфіксної морфеми, або суфікса, який займає
позицію після кореневої морфеми, та префіксної морфеми, яка розташована перед
кореневою морфемою [5; 200]. Завдяки цьому, для зчислення структурних типiв ТС
були використанi наступнi опозицiї:
наявнiсть / вiдсутнiсть афiксiв;
наявнiсть / вiдсутнiсть двох чи бiльше основ (за цією ознакою виділялися
композити);
наявнiсть / вiдсутнiсть подвоєння ТС;
наявнiсть / вiдсутнiсть атрибутивних вiдношень мiж словами, що складають ТС.
Можливими виявилося існування таких структурних типiв ТС:
кореневі ТС,
афіксні ТС,
складні або ТС-композити,
афіксні складні ТС,
редупліковані ТС,
ТС-словосполучення.
2.2. Кореневі ТС
Цей тип ТС видiлено на основi ознаки вiдсутностi афiксiв.
Кореневі ТС шести мов із 40 (американо-індійських мов чипевіан, війот, оджибва,
крі, йурок та австралійської мови аліварра), відрізняються від інших наявністю
у структурі слова обов’язкового присвійного афікса. Це означає, що сам термін
спорідненості не вживається окремо, а тільки із так званими “зв’язаними
займенниками” [162, с. 2], які ще називають “афіксними прономінальними
компонентами” [197, с. 65] та “посесивними граматичними показниками” [19, с.
166]. Але цей компонент є словозмінним і змінюється у залежності від ситуації,
наприклад, алів. anuwatja ‘моя дружина’, anuwingkwa ‘твоя дружина’, anuwikwa
‘його дружина’ [169, с. 90]. Щодо місця прономінального компоненту в слові, то
в американо-індійських мовах це префікс (одж. n-oss ‘мій батько’, війот yi-dux
‘мій брат’ [226, с. 517]), в аліварра – суфікс, наприклад, am-atja ‘моя
мати’[169, с. 91].
Кореневі ТС можуть бути двох типів: семантично непохідні та семантично похідні
(див. п.п. 2.2.1 та 2.2.2).
2.2.1. Семантично непохідні ТС
Кореневі семантично непохідні ТС являють собою iсторично сформованi самостiйнi
лексичнi одиницi, що не можуть бути розкладенi на окремi значущi компоненти.
Такі терміни відзначені у всіх мовах набору, наприклад, рос. отец, мать; нім.
Vater ‘батько’, Mutter ‘мати’; тур. орul ‘син’, kiz ‘дочка’.
У деяких мовах набору кореневі ТС можуть утворюватися завдяки: 1) чергуванню
звуків основи, 2) зміні довготи голосного, 3) зміні тону, 4) наявності у ТС
сингармонічної пари.
2.2.1.1. Чергування звуків основи
Чергування звуків основи зустрічається в палеоазіатських мовах, що
розглядаються (у нівх.: ытык ‘батько’, ымык ‘мати’ [64, с. 487] та юкаг.: этиэ
‘батько’, эмиэ ‘мати’ [48, с. 239]), а також у американо-індійській мові
чипевіан (se-chua ‘мій син’, se-tua ‘моя дочка’, se-che ‘мій молодший брат’,
se-te ‘моя молодша сестра’ [226, с. 518]). Наведені вище приклади показують, що
у основі ТС відбувається чергування приголосних, яке призводить (у всіх
випадках) до заміни ознаки чоловічої статі ознакою жіночої статі усередені
одного покоління. У нівхській та юкагирській мовах однаково відбувається
чергування [t] > [m] у ТС, які позначають кровних родичів першого висхідного
покоління, а саме батька та мати. Подібне чергування приголосних характерне для
розмовного та вокативного варіантів деяких індоєвропейських мов набору,
наприклад, укр. тато та мама ([t] > [m]), англ. daddy ‘тато’ та mommy ‘матуся,
мама’ ([d] > [m]). Увагу також привертає наявність у фонетичному складі
вищеназваних слів звуку [m], яку пояснюють походженням даного оформлення ТС від
лат. mamma, вокативу, вживаного дитиною при зверненні до матері, другим
значенням якого було також найменування груді [265, с. 694].
У мові чипевіан чергування [ch] > [t] – викликає однакові зміни семантичної
ознаки у н
- Київ+380960830922