РОЗДІЛ 2
Структура та основні закономірності інформаційного потенціалу документального
корпусу джерел
2.1. Класифікація документальних матеріалів
Важливим засобом організації процесу джерелознавчого аналізу є класифікація
джерел та їх групування під прицілом тих чи інших дослідницьких завдань*
[* Пофондовий перелік документів ОУН (б), Запілля УПА та радянських документів,
класифікація яких здійснена нами у підрозділі 2.1, наведений у Додатку Б. ].
Існують класифікаційні схеми джерел за: групами (Е. Сизоненко) [206, с. 6],
типами (С. Каштанов, А. Курносов), походженням (С. Валк), змістом (І.
Ковальченко) [290, с. 129 – 149], походженням, службовим призначенням,
осібністю та повторюваністю інформації (М. Варшавчик) [239, с. 49 – 51]. Крім
цього, є генеральна видова класифікація за типами, родами і видами (Л.
Пушкарев, М. Ковальський) [205, с. 188; 202].
З урахуванням специфіки джерельної бази дисертації та особливостей
дослідницьких завдань доцільно застосувати наступні різновиди групування
повстанських письмових джерел з історії ОУН (б) і Запілля УПА [202, с. 27]: 1)
видова класифікація, 2) за територіальним походженням, 3) адміністративним
походженням у рамках ОУН (б) і Запілля УПА, 4) хронологічною
репрезентативністю, 5) функціональними групами.
Загалом шляхом архівної евристики виявлено близько 700 нових документів.
З нововіднайдених документів у ЦДАВО виявлено близько 270 документів, у ЦДАГО –
приблизно 140 документів, у ДАВО – 30, у ДАРО – 240, у ДА СБУ – 11, у ДА СБУ у
Волинській області – 1.
Як уже відзначалося вище, документальні джерела, що вийшли з надр діловодства
ОУН (б) і Запілля УПА, можна поділити на три функціональні групи – розпорядчі,
звітні та внутрішньогалузеві.
Видова структура корпусу цих груп документів має наступний вигляд (див. таблицю
2.1.1 у додатку А).
Як бачимо, першість належить звітним документам (всього – 338), далі йдуть
розпорядча (188) і внутрішньогалузева документація (172). За родовою ознакою
найбільше звітів (174), наказів комендантів і референтів (125), інформацій
комендантів теренів і референтів СБ (67), чеків-вимог (35), поквітувань (34) і
списків (31).
Результати дослідження територіального походження джерел представлені у таблиці
2.1.2 додатку А.
Як видно з цієї таблиці, територіальне походження звітної документації можна
встановити практично завжди, чого не скажеш про розпорядчі та внутрішні
документи. Найкраще представлена Рівненська область, а саме Костопільський та
Сарненський райони. З Костопільщини багато документів тому, що восени 1943 р.
там знаходилася ГК УПА – можливо через це тамтешня місцева організаційна мережа
розбудовувалася стрімкіше. З Сарненщини виявлено багато різновидів документів,
що відносилися до діловодства сільських управ. Чимало документів походить з
теренів Білорусі, особливо зі Столинського району – тамтешні природні умови
(болотиста місцевість, густі ліси) сприяли діяльності структур ОУН (б) і
Запілля УПА.
За адміністративним походженням документи представляють: ГК УПА, округи,
надрайони, райони, підрайони, кущі, станиці. Кількість документів, що походять
з кожного щабля кожної з ВО подана у таблиці 2.1.3, яка розміщена у додатку А.
Помітно, що за показником адміністративного походження переважають звітні
документи. Проте слід зауважити, що до уваги майже не бралися документи
станичного рівня, оскільки вони важко читаються через погане збереження. Крім
цього, організаційне походження більшості внутрішньогалузевих документів
встановити важко, можливо за непрямими ознаками.
Якою є хронологічна репрезентативність документів, періодичних видань і
листівок ОУН (б) і Запілля УПА та їхніх періодичних видань, встановимо за
таблицями 2.1.4 і 2.1.5, що знаходяться у додатку А. Всього досліджувалося 613
документів.
У цілому, у хронологічному сенсі наймасовішими зі збережених у архівах
документів, періодичних видань і листівок є джерела за вересень (87 одиниць),
жовтень (141 одиниці), листопад (106 одиниць) і грудень (94 одиниці) 1943 року.
Таких джерел за лютий 1943 р. не віднайдено взагалі. Поділ документів,
періодичних видань і листівок ОУН (б) і Запілля УПА на ПЗУЗ на функціональні
групи представлений у таблиці 2.1.5, яка знаходиться у додатку А.
Як бачимо, розпорядчі та звітні документи найкраще представлені у часовому
проміжку від жовтня по грудень 1943 р., внутрішня документація – за січень –
березень 1944 р.
***
Щодо радянських документів, то за походженням вони поділяються на: партійні
(видані у партійних осередках КП(б)У Москви, Києва, підпільними обкомами
Волинської, Рівненської та суміжних областей, райкомами цих та сусідніх
областей); партизанські та армійські (партизанських з’єднань та загонів, що
оперували на Волині й Поліссі, Рівненського, Волинського обласних та
Українського штабів партизанського руху, відділів 1-го Українського фронту;
документи спецслужб (районних, обласних та республіканського управлінь НКВС і
НКДБ УРСР; відділів контррозвідки СМЕРШ та сьомих відділів (політичних
управлінь) 1 Українського фронту та деякі інші).
За видовою ознакою серед радянських документів маємо: інформації секретарів
обкомів і уповноважених ЦК КП(б)У, довідки секретарів обкомів, політичні
інформації обкомів для оргінструкторського відділу КП(б)У і навпаки, довідки
цього оргінструкторського відділу, зведення секретарів обкомів про хід обліку
робітників і службовців, ділове листування, радіограми, звіти з’єднань та
окремих загонів для УШПР, доповідні записки начальників обласних штабів
партизанського руху для УШПР, спеціальні повідомлення УШПР для секретаря ЦК
КП(б)У М. Хрущова
- Київ+380960830922