РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Обстежено 82 хворих на ГХ II стадії старше 60 років (60-74роки – 54 особи,
75-89 років – 28 осіб) – основна група. Середній вік пацієнтів з ГХ II стадії
становив 71,3±4,7 років, середня тривалість захворювання – 5,6±0,9 років. У 53
хворих (64,63%) перебіг ГХ був поєднаний з ішемічною хворобою серця (ІХС).
Середній вік пацієнтів в групі ГХ в поєднанні з ІХС становив 74,2±1,6 років, а
у хворих без супутньої ІХС - 69,3±1,0 років. Середня тривалість ГХ була 9,2
±2,4 років. В дослідження не були включені хворі зі злоякісним перебігом ГХ,
серцевою недостатністю, а також цукровим діабетом. Діагноз ГХ встановлювали
згідно з рекомендаціями, прийнятими на IV конгресі кардіологів України (2000).
Групу контролю склали 40 практично здорових осіб старше 60 років, за віком
ідентичним для основної групи. Крім того, обстежено 20 практично здорових осіб
18-29 років.
Всі хворі для первинного обстеження були госпіталізовані у відділ клінічної
фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України.
Усім пацієнтам через 7-м днів, які були проведені без будь – якої
антигіпертензивної терапії, було проведено низку спеціальних досліджень з метою
виключення симптоматичних гіпертензій: аналіз анамнестичних даних,
загальноклінічні (крові, сечі, аналіз сечі), біохімічні (вміст електролітів,
креатиніну, холестеролу, глюкози в крові) та інструментальні аналізи (ЕКГ, Ехо
– КГ, ДМАТ, Холтерівське моніторування серцевого ритму, ультазвукове
дослідження органів черевної порожнини, зокрема нирок та наднирників,
радіоізотопну ренографію при необхідності), огляд ендокринолога з дослідженням
при необхідності катехоламінів добової сечі, тиреоїдних гормонів сироватки
крові та йод-накопичувальної функції щитовидної залози.
Особи, що складали групу практично здорових старше 60 років, майже не мали
скарг. У деяких мала місце незначна втомлюваність, незначні болі в хребті і
суглобах (19 жінок та 13 чоловіків), послаблення слуху (12 чоловіків і 5 жінок)
та зору (5 чоловіків і 7 жінок), приглушеність тонів серця незначне розширення
меж серця ліворуч майже у всіх обстежених. При обстеженні в неврологічному
статусі змін не було виявлено, у 5 літніх чоловіків була виявлена доброякісна
гіперплазія передміхурової залози I - II ст., а також, з даним ультразвукового
дослідження, у 10 жінок і 16 чоловіків виявлені дифузні зміни в підшлунковій
залозі та ознаки латентного перебігу хронічного холециститу. Лабораторні
дослідження крові та сечі не виявили відхилень від вікової норми. Таким чином,
зміни з боку органів і систем організму, що були виявлені при обстеженні людей
старше 60 років, не виходили за рамки вікових.
Із числа обстежених хворих на ГХ більшу частину (76 %) турбував головний біль,
який локалізувався в потиличній ділянці та був пов'язаний із підвищенням AT, а
також підвищена втомлюваність (65%), зниження працездатності, порушення сну
(32%). Головний біль носив різноманітний характер: стискуючий, пульсуючий,
приступоподібний, тупий і т. д.
Поряд з головним болем, у 71 людини (51 - похилого віку, 20 - старечого віку)
відзначено запаморочення, у 17 - невпевненість при ходьбі. Крім того, у 21
людини відмічено зниження працездатності і пам'яті на поточні події.
Також були відмічені скарги на біль в ділянці серця. Клінічні симптоми
стенокардії напруги відмічались у 14% хворих в групі ГХ в поєднані з ІХС, крім
того болі в ділянці серця ниючого та колючого характеру різної тривалості
відмічали 42% хворих. Наявність цих болів вони пов'язували з підвищенням рівня
AT. На наявність підвищеного тиску у батьків вказувало 54 пацієнта (61,8%).
За даними добового моніторування ЕКГ у всіх обстежених хворих мав місце
синусовий ритм. За результатами ехокардіографії обстежені хворі на ГХ не мали
ознак систолічної дисфункції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка у
всіх перевищувала 50 %).
Вихідний рівень систолічного артеріального тиску (CAT) становив 178±2,6 мм рт.
ст., діастолічного AT (ДАТ) - 110±1,6 мм рт. ст., число серцевих скорочень
(ЧСС) - 69,0±0,90 поштовхів / хв.
За тиждень до призначення лікування всім хворим відміняли антигіпертензивну
терапію. В подальшому після початкової дози титрації (5,0 мг – для еналаприлу,
2,5 мг - для амлодипіну та небівололу) пацієнту шляхом титрування при доброму
самопочутті призначали лікування один раз в день з метою досягнення цільового
артеріального тиску ( менше 140/90 мм рт. ст.). Підбір добової дози
здійснювався на підставі титрування і показників добового моніторування АТ.
Дослідження проводили до призначення антигіпертензивної терапії, через 3 і 6
місяців лікування згідно розробленого нами дизайну дослідження ( рис. 2.1)
В якості монотерапії для хворих використали наступні препарати: інгібітор
ангіотензин-перетворюючого ферменту еналаприл, вазоселективный антагоніст
кальцію амлодипін і кардіоселективний бета-адреноблокатор небіволол.
Еналаприл (“Едніт“ фірми Гедеон Ріхтер, Угорщина) призначали 35 хворим в
середній добовій дозі 20 мг (по 10 мг двічі на добу).
Лікування амлодипіном (“Нормадипін“ фірми Гедеон Ріхтер, Угорщина) проводилося
23 хворим. Препарат призначали в дозі 10 мг щодня 1 раз на добу.
Небіволол (“Небілет“ фірми Берлін-Хемі) приймали 24 хворих та добова доза
складала 10 мг.
Зазначена гіпотензивна терапія підбиралася до досягнення цільового AT не вище
CAT 139 мм. рт ст. та ДАТ 89 мм. рт. ст., при необхідності терапію оптимізували
призначенням гідрохлортіазиду (12,5мг). Жорсткими критеріями ефективності
монотерапії препаратами вважали зниження середньодобового САТ на 10 мм. рт. рт.
та більш ві
- Київ+380960830922