Ви є тут

Посттромбоемболічна легенева гіпертензія у хворих з супутньою ішемічною хворобою серця: особливості морфо-функціонального стану серця та ефективність медикаментозної корекції при довготривалому спостереженні.

Автор: 
Клунник Марія Олексіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U001582
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Загальна характеристика клінічних спостережень
Робота базується на клінічному обстеженні та вивченні морфо-функціонального
стану серця 3875 хворих на ІХС, з яких було відібрано 60, у кого хронічна ІХС
поєднувалася з ПТЕЛГ. Ці хворі мали різний стан систолічної функції ЛШ: вона
була збережена (фракція викиду (ФВ) ЛШ > 45%) у 30 хворих, що склали І групу і
знижена (ФВ < 45%) у 30 хворих ІІ групи. В якості контрольної групи обстежено
60 хворих на ІХС із стабільною стенокардією напруги І – ІІІ ФК, серед них 30
хворих із збереженою функцією ЛШ (група ІІІ) і 30 хворих із зниженою
систолічною функцією ЛШ (група IV).
Розподіл хворих чотирьох груп за статтю, віком, формами ІХС представлені в
табл. 2.1. Як видно з її даних, хворі всіх груп суттєво не відрізнялись за
віком. Так, середній вік хворих групи І складав 60,4±2,0 (від 45 до 77 років),
хворих ІІ групи – 65,5± 3,0 (від 59 до 73 років), хворих ІІІ групи – 63,8±2,0
(від 48 до 76 років) і в IV групі – 64,9±3,0 (від 57 до 71 років), всі p>0,05.
Більшу частину обстежених нами хворих складали чоловіки, на їх долю припадало
від 73,3% до 83,3% хворих: 22 (73,3%) хворих І групи, 25 (83,3%) хворих ІІ
групи, 23 (76,6%) хворих ІІІ групи і 24 (80,0%) хворих IV групи (всі p>0,05).
На час включення в дослідження (з 1999 по 2003 роки) хворі знаходились на
стаціонарному лікуванні у відділеннях реабілітації, інфаркту міокарда та
хронічної коронарної патології Центральної клінічної лікарні м. Києва - бази
кафедри госпітальної терапії №1 Національного медичного університету імені О.
О. Бо­гомольця, після чого спостерігались амбулаторно.
Діагноз хронічної ІХС виставляли на підставі перенесеного ІМ без зубця Q в
анамнезі із вогнищевими змінами на ЕКГ, наявності характерних нападів
стенокардії, ішемічних змін на ЕКГ в динаміці, наявності зон гіпокінезії ЛШ при
ЕхоКГ та, в сумнівних випадках - коронаровентрикулографії [239, 250].
Діагноз ПТЕЛГ ставили на підставі характерної клініки епізодів ТЕГЛА в анамнезі
на тлі тромбофлебіту глибоких вен нижніх кінцівок та наявності факторів ризику,
скарг та даних фізікального обстеження, змін ЕКГ, даних рентгенологічного
обстеження (див. нижче) та даних допплер ЕхоКГ (підвищення СТЛА, дилатація
правих відділів серця), а в складних для діагностики випадках (9 хворих) –
характерних даних ангіопульмонолографії, у відповідності до рекомендацій ВООЗ
(1973) та інших публікацій [107, 241]. Критерієм включення в дослідженя була
наявність у хворих підвищення СТЛА до 55 мм рт ст та вище, що згідно [51, 131]
підтверджувало наявність артеріальної прекапілярної ЛГ при її визначенні на
підставі виміру градієнту регургітації на трьохстулковому клапані за допомогою
доплерівського дослідження [72, 324] та при катетеризації ЛА.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за віком, статтю та формами ІХС (M±m)
ВСЬОГО
Хворі на ПТЕЛГ із ІХС
Хворі із ІХС без ПТЕЛГ

Абс
Абс
Абс
Абс
ПОКАЗНИК
Абс
І група
ІІ група
ІІІ група
IV група
(n=30)
(n=30)
(n=30)
(n=30)
Вік
60,4+2,0
65,5+3,0
63,8+2,0
64,9+3,0
(45 - 77 років)
(59 – 73 роки)
(48 - 76 років)
(57 - 71 рік)
Стать:
ч.
94
78,30
22
73,30
25
83,30
23
76,60
24
80,00
ж.
26
21,70
26,70
16,70
23,40
20,00
Продовж. табл. 2.1

ВСЬОГО
Хворі на ПТЕЛГ із ІХС
Хворі із ІХС без ПТЕЛГ

Абс
Абс
Абс
Абс
ПОКАЗНИК
Абс
І група
ІІ група
ІІІ група
IV група

(n=30)
(n=30)
(n=30)
(n=30)
Форми ІХС:

стаб сенокардія
14
11,70
13,30
6,67
16,70
10,00
напруги
ІІ ФК

стаб. стенокардія
27
22,50
26,70
23,30
20,00
20,00
напруги
ІІІ ФК

Гострий коронарний
29
24,27
20,00
26,70
23,30
26,70
синдром без елевації с. ST

Дифузний
10
8,23
10,00
3,33
13,30
6,60
кардіосклероз

Постінфарктний
40
33,30
30,00
12
40,00
26,70
11
36,70
кардіосклероз

Жоден із хворих, що були включені в дослідження, не страждав на системну
артеріальну гіпертензію вище ІІ ступеня за ВООЗ (1999), клапанними вадами
серця, а також цукровим діабетом, що потребував би медикаментозної терапії, та
серйозними супутніми захворюваннями органів дихання та інших органів та
систем.
Як видно із даних табл. 2.1, хворі всіх груп суттєво не відрізнялись за формами
ІХС на час включення в дослідження (р>0,05). Як видно з її даних, більшість
хворих була госпіталізована з приводу cтабільної стенокардії напруги – вона
спостерігалась у 12 пацієнтів І групи (40,0%), 9 хворих ІІ групи (30,0%), 11
хворих ІІІ групи (36,7%) та у 9 хворих IV групи (30,0%), всі p>0,05. Гострий
коронарний синдром без елевації сегменту ST спостерігався у 6 пацієнтів І групи
(20,0%), 8 хворих ІІ групи (26,7%), 7 хворих ІІІ групи (23,3%) та у 8 хворих IV
групи (26,7%), всі р>0,05. На час обстеження у всіх цих хворих була досягнена
стабілізація стану ІХС. Постінфарктний кардіосклероз спостерігався у 9 хворих І
групи (30,0%), 12 хворих ІІ групи (40,0%), 8 пацієнтів ІІІ групи (26,7%) та 11
хворих IV групи (36,7%), всі p>0,05. І дифузний кардіосклероз спостерігався у 3
хворих Ш групи (10,0%): у 1 пацієнта ІІ групи (3,3%), у 4 пацієнтів ІІІ групи
(13,3%) та у 2 хворих IV групи (6,7%), всі р >0,05.
Гіпертонічна хвороба мала