Розділ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
У МАГІСТРІВ ВІЙСЬКОВО-СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ВИХОВАННЯ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Визначені у першому розділі принципові положення щодо УПВВ дозволяють перейти
ОГП у своїй діяльності від інтуїтивного рішення виховних завдань до логічно
виваженого; переведення його уваги із зовнішнього фактора “що робити”, на
внутрішній – “як це зробити”, що допоможе відійти від “замкненого на
індивідуальність інтуїтивного рішення виховних завдань” [326, с. 573-574].
Крім того, розв’язання проблеми УПВВ у військових частинах (з’єднаннях)
зумовлено необхідністю, по-перше, формування у військових педагогів готовності
здійснювати “військово-педагогічний менеджмент” [240], яка формується у ВВНЗ;
по-друге, утвердження нового продукту виховного процесу – особистості, яка
здатна до самовизначення, самоорганізації, самоактуалізації у мінливих умовах
сучасності; по-третє, гуманізації, демократизації і соціального розвитку
військового середовища; по-четверте, гармонізації взаємовідносин між різними
соціальними групами, яка формує громадянське суспільство держави.
Алгоритмом пошуку теоретичного обґрунтування дидактичної технології формування
готовності до УД у майбутніх магістрів ВСУ ми обрали логіку розв’язання
проблеми управлінської підготовки гуманітарно-технічної еліти, що запропонована
О.Г. Романовським [359] у процесі створення ним концепції підготовки студентів
до УД, а також підходи Є.Ю. Литвиновського у дослідженні проблематики
професійної підготовки ОГП у НАОУ [240].
Відповідно до цієї логіки, вирішувались такі завдання: визначити цілі, завдання
і зміст формування готовності до УД у слухачів факультету підготовки фахівців
із гуманітарних питань НАОУ та його принципи під час їхньої професійної
підготовки; теоретично обґрунтувати дидактичну технологію її формування у
майбутніх магістрів ВСУ; на цій основі визначити критерії оцінювання ПГ у
слухачів до УПВВ у військових частинах (з’єднаннях).
2.1. Цілі, завдання, зміст і принципи формування готовності до управління
процесом виховання військовослужбовців у майбутніх магістрів
військово-соціального управління
У сучасних умовах набуває актуальності проблема цільової підготовки і
раціонального використання високопрофесіональних ОГП із глибокими знаннями
сутності і закономірностей управління, вміннями виховувати і направляти воїнів
на ефективне виконання службових обов’язків, мобілізуючи та інтегруючи їх
індивідуальні мотиви, прагнення й інтереси.
Згідно з Законом України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року, підготовка
фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” здійснюється за одним із
функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим),
науково-педагогічним і управлінським [143]. Підготовка магістрів у НАОУ
здійснюється саме за управлінським (організаційно-управлінським) напрямом
діяльності за відповідними освітньо-професійними програмами підготовки
фахівців, в яких визначаються нормативні та варіативні навчальні дисципліни,
обов’язкові для кожного слухача.
Особа, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень “магістр”, повинна володіти
глибокими знаннями з обраної спеціальності, уміннями інноваційного характеру,
творчими управлінськими навичками та вміннями в галузі ВСУ; набути певний
досвід використання одержаних знань і вміти продукувати (створювати) елементи
нових знань для вирішення завдань у відповідній сфері професійної діяльності.
Концепція військової освіти в Україні передбачає підготовку магістрів ВСУ на
гуманітарному факультеті НАОУ – фахівців ОТЛУ [205].
Згідно з Концепцією гуманітарного і соціального розвитку у ЗСУ [206] магістри
ВСУ мають відігравати вирішальну роль в ефективному УПВВ, створювати гуманне
виховуюче соціальне середовище у військових частинах (з’єднаннях),
реалізовувати справжні виховні ідеали українського народу у військовому
вихованні.
Проведення гуманітарної політики у військовій сфері, тобто цілеспрямованої
діяльності органів військового управління щодо “забезпечення навчання,
виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників, їх
духовного, культурного та фізичного розвитку, реалізації конституційних прав і
свобод” [206] є основним положенням реалізації Концепції гуманітарного і
соціального розвитку у ЗСУ. Це буде успішним завдяки ефективній управлінській
підготовці майбутніх магістрів ВСУ в НАОУ. Зростання людського фактора в
будь-якому виді діяльності вимагає від ОГП не тільки професійної
компетентності, але й ґрунтовної гуманітарної підготовленості, перш за все,
наявності психолого-педагогічних і управлінських знань, високої духовності,
загальної культури, усвідомлення життєвих цінностей та ідеалів. Усвідомлення
ними того, що ефективне УПВВ – це головна їх функція у навчально-виховній
діяльності є запорукою зменшення злочинів, подій, катастроф, різного роду
порушень військової дисципліни не тільки у військовому, а й цивільному
середовищі.
Таким чином, магістр військово-соціального управління – це кваліфікація
військового фахівця, який на підставі отриманої базової вищої освіти в галузі
“Військові науки” і кваліфікації бакалавра ВСУ або повної вищої освіти та
кваліфікації спеціаліста, а також практичного досвіду роботи у військах (силах)
на командних, штабних і виховних посадах тактичного рівня отримав поглиблені
спеціальні знання, навички та вміння інноваційного характеру, має первинний
досвід їх застосування та здатний продукувати нові знання для вирішення
проблемних професійних завдань у галузі ВСУ оперативно-так
- Київ+380960830922