РОЗДІЛ 2
СЕЛЯНСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ
2.1 Демографічна характеристика сільського населення
Функціонування селянського господарства ґрунтувалося на праці селян. Тому при
його вивченні необхідно звернутись до історії селянського населення. Крім того,
по відношенню до економіки, населення виступає з одного боку як виробник
матеріальних благ, з іншого – як їх споживач. Тому основні демографічні
показники – статєвовікова структура населення, його щільність, темпи приросту,
середня тривалість життя і т.п., були тісно пов’язані з такими
макроекономічними показниками, як забезпеченість економіки трудовими ресурсами,
розмір ринку, величина податкових надходжень і т.д.
Демографічна характеристика сільського населення в межах всієї Росії докладно
розглянута в багатьох працях [366; 38; 311; 64; 496; 312]. В масштабах України
та Харківської губернії вивчались лише деякі аспекти проблеми.
Публікації матеріалів по природному руху населення практично не дають
відомостей окремо по селянах, тому ми розглянемо демографічну характеристику
всього сільського населення. Але оскільки селяни становили понад 95 % сільських
жителів, результати нашого аналізу можна поширювати і на селянське
господарство.
По-перше, необхідно зупинитись на матеріалах про демографічну характеристику
населення. Демографічну статистику Харківської губернії другої половини ХІХ –
початку ХХ ст. можна умовно поділити на дві основні групи – поточну статистику,
тобто ту, що збиралась і регулярно публікувалась у різних виданнях і разові
обстеження – перепис населення 1897 р., сільськогосподарські переписи, земські
подвірні переписи і т. ін.
Основу демографічної статистики становлять дані про абсолютну кількість та
природний рух населення. Регулярним збором цих даних у Харківській губернії
займався Харківський губернський статистичний комітет, який передавав потім ці
матеріали в Центральний Статистичний комітет (ЦСК) МВС Росії.
Абсолютну кількість всього і сільського населення Харківський губернський
комітет визначав за допомогою поліції та волосних правлінь, які реєстрували
наявне населення на певну дату. З 1861 по 1917 рр. ЦСК через місцеві комітети
було проведено 5 загальноімперських обчислень – 1863, 1867, 1870, 1883 і 1896
рр. [441, вип. 1; 441, сер. 2, вип. 1, 10; 434, т. 1, 49].
За інші роки кількість населення обчислювались виходячи з даних про природний
та механічний рух населення (природний приріст плюс-мінус кількість
переселенців). Дані про народження, смерті й шлюби визначались таким чином:
духовенство (православне, католицьке, протестантське й ін.) та інші особи й
установи, що вели метричні книги щорічно доставляли помісячні виписки з
метричних книг у губернські обласні й міські статистичні установи, які зводили
дані по руху населення в таблиці: по кожному місту й повіту, місяцям здійснення
подій і сповіданням; крім того, померлих – по віках, а в шлюбах – наречених по
віках і сімейному стану. Ці первинні таблиці отримував уже ЦСК, де вони
доопрацьовувались й пускались до друку. Крім того, загальна кількість
народжених, померлих і шлюбів по окремих містах і повітах містились в додатках
до щорічних звітів губернаторів [522, с. 80]. Спеціальних досліджень в області
механічного руху ЦСК не робив, через що йому доводилося користуватись готовими
статистичними матеріалами інших відомств і закордонних видань (по еміграції),
витягаючи з них необхідні для своїх щорічників відомості [522, с. 96].
Дані про абсолютну кількість та природний рух населення публікувались у
спеціальних виданнях губернських статистичних комітетів та ЦСК. Харківський
губернський статистичний комітет у своїх щорічних виданнях „Памятной книжке на
… год» [334] та у „Харьковском календаре на … год» [491] поряд з іншими
статистичними відомостями по Харківській губернії наводив цифри по абсолютній
кількості населення (усьому, міському та сільському) із розподілом по
віросповіданням та станам, а також про природний рух населення (загальна
кількість народжених, померлих, кількість шлюбів). Крім того, дані за більшість
років про природний рух населення містяться у фонді Харківського губернського
комітету в Держархіві Харківської області [94, спр. 86-89, 91, 92, 94-97,
89-105, 126-128, 137, 138, 155-164, 167-170, 178, 186-191, 193-201, 203-212,
216-219, 221, 226-229, 232-234, 238, 258-268].
ЦСК публікував цифри по абсолютній кількості населення, поряд з іншими
статистичними зведеннями, у своїх багатотомних виданнях «Статистический
временник Российской империи», «Статистика Российской империи» та
«Статистический ежегодник России». Матеріали наводились зведеними по повітах і
губерніях і, як правило, окремо по міській і сільській місцевостях та окремо по
чоловіках і жінках. Крім того, починаючи з 1893 р. ЦСК у своїх виданнях по
урожайній статистиці у «Статистике Российской империи» наводив приблизну
кількість сільського населення.
Дані про природний рух населення публікувались в окремих випусках
„Статистического временника Российской империи” та „Статистики Российской
империи” під заголовком „Движение населения в Европейской России за .... год”.
Наводились дані окремо по чоловіках та жінках про народження по місяцях, про
кількість багатоплідних народжень, про кількість незаконнонароджених; про
розподіл шлюбів по місяцях, сімейному стану та віку; про померлих по місяцях та
віку (до 1883 р. по однорічним, а з 1883 по 1910 р. по п’ятирічним віковим
групам) та ін.
Для визначення точності абсолютних даних про кількість сільського населення ми
порівняли дані Харківського губернського статистичного комітету і ЦСК із даними
інших джерел. По-перше, деякі дослідники, на
- Київ+380960830922