Психотерапія в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади та шизофренію.

РОЗДІЛ 2
МАтеріал І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика матеріалу дослідження
За умови інформованої згоди нами досліджено 198 осіб, які знаходились на
лікуванні в міській психіатричній лікарні м. Горлівка у 2002-2003 рр. Першу
групу склали 108 пацієнтів, що страждали на невротичні розлади. 90 хворих із
діагнозом шизофренії увійшли до другої групи. Давнина захворювання серед
пацієнтів першої групи складала 3,7±1,1 років, серед другої – 12 ± 2,4 років.
Клінічна структура психічних порушень у досліджених пацієнтів представлена на
рис. 2.1 та 2.2.
Рис. 2.1. Клінічні форми невротичних розладів, характерних для пацієнтів першої
групи.
Так, у питомої ваги хворих на НР пацієнтів діагностовано неврастенію F 48.0
(45,3%), для 39,0% осіб притаманними виявились тривожні або змішані
тривожно-депресивні порушення (F 41.2 та F 41.1). Інші нозологічні одиниці
(агорафобія F 40.0, наявність змішаних обсесивних мислей і дій F 42.2 та
змішані дисоциативні (конверсійні) розлади F 44.7) діагностовано у приблизно
однакової кількості пацієнтів (близько 5 % кожна). Таким чином, серед хворих на
невротичні порушення переважали пацієнти із астенічними та
тривожно-депресивними проявами.
Рис. 2.2. Клінічні форми шизофренії, характерні для пацієнтів другої групи.
Усі досліджені з другої групи хворіли на параноїдну шизофренію F 20.0, яка в
залежності від типу перебігу розподілялася наступним чином: у 26,7 % пацієнтів
діагностовано безперервний тип з маревним або галюцинаторно-маячним
симптомокомплексом (F 20.00), у 31,1 % – епізодичний із прогредієнтним
розвитком дефекту (F 20.01), який відрізнявся досить вираженим поліморфізмом
приступів. В 15,1 % випадків на тлі безперервного перебігу з паранойяльними
розладами або інтерпретативним маренням відзначався розвиток нападів з
перевагою маячних і галюцинаторних розладів, в інших — захворювання виявлялося
винятково у виді нападів, що мають перебіг як гострі стани з паранойяльним або
інтерпретативним маренням. У періоді між психотичними епізодами спостерігався
прогредієнтний розвиток негативної симптоматики. Для 42,2 % характерним
виявився епізодичний тип перебігу зі стабільним дефектом (F20.02), тобто стійка
негативна симптоматика не мала поступового розвитку у під час між нападами.
Досліджувані групи розподілялись на три підгрупи (основні, контрольні та
порівняльні): до основних увійшли хворі на розлад психіки та поведінки з
коморбідною ТЗ, в лікуванні яких застосована розроблена нами психотерапія в
комплексному лікуванні ТЗ (по 30 осіб); до других (контрольних) – пацієнти із
захворюванням психіки та наявністю ТЗ, в лікуванні ТЗ яких використовували
тільки медикаментозні засоби (по 30 осіб); до третіх (груп порівняння) – особи
із психічними та поведінковими розладами, що не супроводжуються ТЗ (48 осіб
першої групи та 30 – другої) (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл на групи досліджуваного контингенту.
Нозологічна структура розладів психіки, характерних для хворих усіх підгруп
першої групи представлена на рис. 2.4.
Рис. 2.4. Нозологічна структура розладів психіки у хворих на невротичні
розлади.
Аналізуючи наявні дані, можна дійти до висновку про клінічну конгруентність в
рамках групи. Однак, слід зазначити, що серед осіб, які входили до ІІІ підгрупи
(тобто тих, хто ніколи не палив, або припинив паління не менш ніж три роки
тому), порівняльно з іншими підгрупами спостерігалась більш велика кількість
пацієнтів із діагнозом «неврастенія», що свідчить про їхню схильність до
іпохондризації та відчування тривоги за своє здоров’я.
Клінічна феноменологія психічних порушень серед пацієнтів, що увійшли до трьох
підгруп другої групи представлена на рис. 2.5.
Рис. 2.5. Нозологічна структура розладів психіки у хворих другої групи.
Структура психопатологічних синдромів хворих другої групи представлена на рис.
2.6.
Рис. 2.6. Структура психопатологічних синдромів пацієнтів з шизофренією.
Результати вивчення соматичного статусу досліджених пацієнтів, розподіл та
питома вага наявних порушень соматичного здоров’я, які мають місце серед
пацієнтів обох груп, представлені в табл. 2.1 та на рис. 2.7 та 2.8.
Таблиця 2.1
Розлади соматичного стану у обстеженого контингенту (%)
Уражені системи органів
Підгрупи хворих на невротичні розлади
Підгрупи хворих на шизофренію
І, n=30
ІІ, n=30
ІІІ, n=48
І, n=30
ІІ, n=30
ІІІ, n=30
серцево-судинна
43,3
50,0
20,8
33,3
40,0
26,7
дихально-легенева
23,3
30,0
4,2
43,3
43,3
13,3
шлунково-кишкова
36,7
33,3
10,4
60,0
63,3
56,7
сечовиділювальна та статева
30,0
13,3
20,8
26,7
33,3
23,3
З рис. 2.7 видно, що питома вага пацієнтів першої групи (поза залежністю від
підгрупи) страждають на розлади серцево-судинної системи (43,3 %, 50,0 % та
20,8 % відповідно), серед хворих, що належать до основної та контрольної
підгруп, більшість соматичних страждань складають порушення дихально-легеневої
(23,3 % і 30,0 % відповідно) та шлунково-кишкової (36,7 % і 33,3 % відповідно)
систем, а для осіб підгрупи порівняння характерним є високий рівень поразки
сечовиділювального та статевого апарату (20,8 %).
Рис. 2.7. Соматичні захворювання, характерні для пацієнтів з невротичними
розладами.
Рис. 2.8 ілюструє, що максимально ураженою у хворих другої групи є
шлунково-кишкова система (60,0 %, 63,3 % та 56,7 % відповідно) (вочевидь, за
рахунок довгострокового прийому специфічної антипсихотичної терапії), велика
кількість пацієнтів, особливо основної та контрольної підгруп, страждають на
захворювання легенів (по 43,3% відповідно), що значно більше, ніж серед такого
же контингенту І-ї групи. Звертає на себе