РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ
СТАРШОКЛАСНИКІВ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-
ВИХОВУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА……………………………..71
2.1. Загальна характеристика соціально – виховуючого
середовища та його вплив на формування духовних цінностей
старшокласників……………………………………………….71
2.2. Апробація діагностичних методик формування духовних
цінностей старшокласників у ході констатуючого
експерименту…………………………………………………..99
2.3. Оцінка результативності експериментальних методик
формування духовних цінностей старшокласників………..122
Висновки до другого розділу………………………………………………….164
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..168
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………..193
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку української держави
особливої актуальності набуває проблема формування духовних цінностей
старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища. Це пов’язано
насамперед із процесом ціннісно-смислової дезорієнтації, що поширюється у
соціальному середовищі України. Нівелювання загальнолюдських ідеалів, поширення
технократичних тенденцій, що не підкріплені духовним зростанням людини,
породжує домінування спотвореного мислення й антигуманних дій. Тому процес
формування духовних цінностей старшокласників повинен спиратися на ідеали
Добра, Істини, Краси, сприяти утвердженню позитивних загальнолюдських
вартостей.
Крім того, назріла нагальна потреба у створенні цілісної соціально-педагогічної
технології формування духовних цінностей. Необхідність розробки такої
технології зумовлюється стратегічними завданнями Національної доктрини розвитку
освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми “Освіта”
(Україна ХХІ століття), суть яких полягає у формуванні освіченої, творчої
особистості, становленні її фізичного і морального здоров’я, забезпеченні
пріоритетності розвитку людини, відтворенні й трансляції культури та
духовності.
Характерною ознакою високодуховної особистості є її гуманна поведінка,
високоморальні вчинки, прагнення реалізувати у власному житті загальнолюдські
цінності, потяг до істини та прекрасного. Проблема формування духовності
молодого покоління – надзвичайно складна, її вирішення потребує спеціально
організованої соціально-педагогічної роботи у поєднанні з навчально-виховною
діяльністю. Загальноосвітня школа постає як соціально-педагогічне середовище,
яке визначає специфіку особистісного, зокрема, духовного розвитку учнів. Саме
тому однією з актуальних проблем соціальної педагогіки є розробка і
впровадження у практику технологій, які спроможні забезпечити
соціально-виховуючий характер педагогічної взаємодії.
На теоретико-методологічному рівні проблеми духовності особистості висвітлені в
працях К. Абульханової-Славської, Т. Алєксєєнко, В.Бачиніна, Б. Безсонова,
В. Біблера, Є.Бистрицького, В.Демиденка, М. Кагана, Є.Козлова, Т.Костіної,
Ю.Орлова, Л.Печко, С.Пролєєва, П.Симонова, В. Федотової. Питання соціального
механізму розвитку духовності особистості досліджувалося В.Барановським;
духовність як фактор успішної соціальної адаптації людини Н.Бородюк, духовна
детермінанта соціальної взаємодії – Г.Вороніним, соціально-освітні чинники
формування духовності особистості – А.Корецькою.
Духовність у контексті завдань сучасного культурно-освітнього простору
розкривається у працях І.Беха, О. Вишневського, І. Зязюна, В.Ігнатової,
І.Матюши, О.Сухомлинської, Г.Шевченко; психологічним аспектам духовності
присвячені дослідження – М. Боришевського, О.Зеліченка, Н.Коваль, В. Москальця,
Е.Помиткіна, Т.Титаренко, Ж. Юзвак та ін.
Проблеми ціннісних орієнтацій досліджували зарубіжні вчені (Г. Олпорт,
Т. Парсонс, Г. Спенсер) та вітчизняні (А. Аза, М. Бобнєва, О. Богомолова,
О. Борковська, О. Зотова, К. Гуліа, З. Маєцький, В. Ольшанський, І. Попова,
А. Табунс, М. Тітмой, З. Файнбург, В.Шердаков, В. Ядов).
У контексті проблеми дослідження та з огляду на поставлені у дисертації
завдання, науковий інтерес викликають студії, присвячені проблемам формування
духовних цінностей та орієнтацій (Л. Айзерман, Н. Бушельова, Л. Горюнова,
І. Демакова, Б. Ільїна, А.Коростельова, Н.Никандрова, Х.Решмідта, Ю.Шарова,
Н. Щуркова та ін.).
Особливе значення у процесі формування духовних цінностей учнівської молоді
належить соціальному середовищу, соціально-педагогічним факторам. Взаємозв’язок
формування морального досвіду та духовних цінностей, „базова культура
особистості як внутрішня основа соціалізації” були предметом дослідження
І. Беха, Н. Заверико, А. Капської, І. Підласого, С. Савченка, С. Харченка.
Характеристика процесу соціалізації як системи, розробка основ її теорії
виразно простежуються у працях Є. Белінського, М. Головатого, Г.Лактіонової,
М. Лукашевича, А. Мудрика, Л. Степанової та ін. Проектуванням соціального
розвитку особистості учнів загальноосвітніх шкіл займався В.Киричук,
соціально-виховними технологіями – Г.Селевко.
Дослідження проблем соціального середовища, взаємозв’язку соціокультурного
простору та розвитку особистості представлено у роботах різних дослідників
(В. Бочарова, Л. Буєва, М. Іщенко, Г. Корда, С. Кримський, Ю. Мануйлов,
Л. Новикова, Н. Селіванова, М. Сорокін, Л. Сохань, В. Петровський,
І. Якиманська, В. Ясвін та ін.). Особливу актуальність мають роботи В.Семенова
(взаємодія школи та соціального середовища), Г.Дементьєва (формування
особистості під впливом соціального середовища) тощо.
У дисертаційних дослідженнях останніх
- Київ+380960830922