РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТЕХНІКІВ-МЕХАНІКІВ У
ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ
2.1. Цілі навчання загальнотехнічних дисциплін
Якість професійної підготовки майбутнього спеціаліста залежить від чітко
спроектованої дидактичної системи, яка включає три основні блоки: цілі
навчання, зміст навчання та методику організації навчального процесу.
Організація процесу підготовки майбутніх фахівців за умови впровадження
системно-діяльнісного підходу може підвищити ефективність професійної
підготовки майбутніх техніків-механіків у ВАНЗ. Такий підхід пов’язаний із
розробкою та вдосконаленням існуючих моделей професійної підготовки спеціаліста
та кваліфікаційних характеристик, з виявленням причин основних протиріч та
розробкою нових технологій навчання.
Як зазначає В. В. Сєріков: “Перший крок, який належить зробити в пошуку
особистої парадигми освіти, - це усвідомлення даної проблеми в рамках предмета
педагогіки, розуміння його у всій цілісності у вигляді відомої тріади –
цільових, змістових і процесуальних характеристик навчання в їх єдності” [214,
с. 93].
Свідома діяльність людини реалізується через визначення і досягнення
запланованих цілей. Якщо діяльність не стихійна, а свідомо організована, то
починається з формування цілі, а закінчується оцінкою ступеню її досягнення.
Здійснення діяльності – це процес послідовного досягнення відповідної системи
цілей. Важливе значення має визначення цілі в навчальній діяльності.
Відсутність чітко визначеної цілі та змісту професійної підготовки майбутніх
фахівців у значній мірі позначається і на мотиваційному компоненті навчального
процесу. Студенти часто не усвідомлюють значущості тієї чи іншої навчальної
дисципліни в їх професійному становленні.
Ціль висвітлює необхідність засвоєння навчального матеріалу; формує свідоме
ставлення до навчання, усвідомлення сприйняття змісту, тобто створює
мотиваційну основу навчально-пізнавальної діяльності.
У науковій літературі існує безліч визначень поняття „ціль", але при всій їх
різноманітності в кожному з них можна знайти певні інваріантні ознаки.
Наведемо деякі із сучасних тлумачень поняття цілі:
– Ціль – один з елементів поведінки і свідомої діяльності людини, який
характеризує передбачення результату діяльності і шляхи його реалізації за
допомогою визначених засобів. Ціль – спосіб інтеграції різних дій людини в
деяку послідовність або систему [240].
* Ціль – бажаний стан об’єкта в майбутньому [145].
* Ціль – інформація про суб'єктивну цінність (корисність), яку людина має намір
досягти [120].
* Ціль – це „модель майбутніх результатів" [207, с. 84].
* Ціль – „довгостроковий бажаний результат" [2, с. 382].
* Ціль – „відтворення у вигляді ідеальних образів того, чого ще немає, але що
повинно виникнути внаслідок тих чи інших впливових дій на дійсність” [147, с.
41].
Проблема цілі і цілеутворення є об’єктом філософських ( Н.Н. Трубников,
Н.Г. Макаров, А.Л. Чунаєва, Т. Н. Козакевич, Б.С. Братусі ), а також
педагогічних
( А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, О. В. Лебедєв, Б. Т. Лихачов,
Г.Н. Прозументова ) досліджень, в яких визначаються відношення цілі і
цілеутворення, здійснена спроба класифікації цілей, розглянута їх доцільність в
історичному, філософському і гносеологічному аспектах та в педагогічній науці.
Деякі дидактичні аспекти проблеми цілей досліджені в наукових працях П.У.
Крейтсберга [120]. Вони пов'язані з уточненням принципів класифікації цілей
навчання, а також з проблемою структурування педагогічних цілей у дидактиці та
їх ієрархізації.
Зазначимо, що в сучасній педагогічній практиці визначення цілей здійснюється в
таких формах:
1. Через зміст теми чи її питань (наприклад: ,,вивчити теорему Варіньона”,
„вивчити методику розрахунку циліндричних прямозубих передач").
При вказаному способі цілеутворення виникають питання:
а) чи міститься в приведених цілях конструктивна основа для проектування
навчального процесу?
б) Чи можна з таких формулювань робити висновок про досягнення цілі? Очевидно,
ні.
2. Через діяльність викладача (наприклад: ,,забезпечити студентів системою
наукових знань про основні закони, теорії, методи науки”, ,,формувати у
студентів систему знань. умінь і навиків використання отриманих знань для
розв’язування практичних завдань” тощо).
Постановка цілей зосереджена на власній діяльності викладача. Плануючи свої
дії, викладач не має можливості аналізувати їх наслідки, оскільки результати
навчання не визначаються у такий спосіб постановки цілей.
3. Через внутрішні процеси і зрушення в навчальній діяльності (наприклад:
„формувати вміння самостійного аналізу умови задачі та способів її
розв'язування”, „розвивати пізнавальну самостійність студентів у процесі
розв'язування задач”).
У зазначених формулюваннях проявляються узагальнені освітні цілі на предметному
рівні, а не на рівні окремого заняття чи окремого студента.
4. Через навчальну діяльність студентів (наприклад: „проведення розрахунків на
міцність при згині”, „розв'язання задач на рівновагу матеріальних об'єктів”).
При такій постановці цілей випадають як оцінка результату навчання, так і його
наслідки.
Нові педагогічні технології передбачають постановку цілей через результати
навчання, які проявляються в діях студентів, надійно усвідомлюються,
визначаються і перевіряються викладачем чи експертом.
Проведений аналіз стосовно елемента освітнього процесу “цілі навчання” дозволяє
виділити такі кроки їх утворення:
1. Постановка цілей і їх максимально можливе уточнення.
2. Чітка орієнтація процесу навчання на навч
- Київ+380960830922