РОЗДІЛ 2.
ЧЛЕН СІМ’Ї ВЛАСНИКА ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ ЯК СУБ’ЄКТ
ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ СВОЇХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ
2.1. Поняття та види членів сім’ї власника жилого приміщення
Житло – це важливий елемент у матеріальній основі кожної сім’ї, який впливає на
різні сторони її розвитку і функціонування, тому існує об’єктивна необхідність
регулювання житлових прав як окремих громадян, так і житлових прав сім’ї в
цілому. У літературі висловлювалася думка, що сім’я є особливим (сукупним,
складним) суб’єктом житлових правовідносин. При цьому розрізняють дії, вчинені
в інтересах всієї сім’ї одним з її членів (найчастіше наймачем, пайовиком) і
самостійні дії членів сім’ї у своїх інтересах [366 322] [101[364] Див.: Седугин
П.И. Право на жилище в СССР. – М., 1983. – С. 129-130; Никитюк П.С. Жилищное
право. – Кишинев, 1985. – C. 24-25.]. Сім’я, на думку О.А. Красавчикова, – це
особливий суб’єкт у цивільному праві, тому традиційна цивілістична прив’язка
суб’єкта цивільного права до особи фізичної або юридичної у житлових відносинах
спрацьовує не більш успішно, ніж реєстрація автомашини на ім’я одного з
подружжя [244] [102 [246] Див.: Красавчиков О.А. Основы жилищного
законодательства: предмет регулирования и юридическая природа // Основы
советского жилищного законодательства. Свердловск, 1981. – С.19.]. У даної
точки зору є і супротивники. Вони посилаються на те, що сім’я не може бути
суб’єктом цивільних правовідносин [306] [103 [256] Див.: Мищенко Г.В. Жилищное
право: правовая природа // Правовое регулирование социально-экономических
отношений в условиях перестройки. – Барнаул, 1990. – С. 58.], не є юридичною
особою і, отже, не може виступати як сторона, а також на відсутність у членів
сім’ї договірних, представницьких і тому подібних відносин [228, 283] [104
[270] Див.: Пергамент А.И. Право и защита семьи государством. – М., 1987. –
С.96; Мананкова Р.П. Правовой статус членов семьи по советскому
законодательству. – Томск: ТГУ, 1991. – С. 135-140.].
Проте, не можна не враховувати наступного. Житлові інтереси членів сім’ї особи,
яка перебуває на квартирному обліку, враховуються при наданні жилого приміщення
[104] [105 104] До факторів, які враховуються при цьому, законодавцем віднесені
стан здоров’я, місце розташування житла, розмір жилої площі, віку та ін. –
Див.: Байрамов Р.А. Права и обязанности членов семьи в жилищных
правоотношениях. Автореф. дисс…канд. юрид. наук: 12.00.03 /Московский ордена
Ленина, ордена Октябрьской Революции и ордена Трудового Красного Знамени
государственный университет им. М.В. Ломоносова – М., 1983. – С. 7.].
Забезпеченість житлом враховується теж з розрахунку на кількість членів сім’ї,
держава додержується принципу посімейного заселення, приватизація житла
здійснюється шляхом передання за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім‘ї
займаних квартир у власність в рівних частках. Однією з підстав виникнення
суб’єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим
приміщенням, є вселення в нього в установленому порядку в якості члена сім’ї
наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку (ст.ст. 64, 65, 145,156 ЖК
УРСР) [269] [106 [269] Щодо значення вселення, його наслідків див.: Лічман Л.Г.
Судовий захист конституційного права на житло при розгляді справ про визнання
права користування жилим приміщенням // Актуальні проблеми держави і права: Зб.
наук. праць. – Вип. 4. – Одеса, 1997. – С. 173-178.]. Сімейне законодавство
зобов’язує власника житла при визначенні режиму володіння і користування, а
також при розпорядженні житлом, враховувати інтереси сім’ї, насамперед дітей,
які відповідно до закону мають право користування ним (ст. 59 СК України).
Таким чином, поєднуються майнові інтереси подружжя з інтересами дітей та інших
членів сім’ї [189] [107 [189] Див.: Жилінкова І. Поняття правового режиму майна
подружжя // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2 (17) – С. 162.
]. Щодо безпосередніх соціальних цілей правового регулювання відносин у сім’ї
вказувалось в літературі [194] [108 [189] Див.: Жилінкова Майнові відносини
членів сім’ї: цілі та засоби правового регулювання // Вісник Академії правових
наук. – № 2 (21) – 2000. – С. 107. ].
Судова практика свідчить, що вирішення більшості житлових спорів пов’язано з
визнанням особи членом сім’ї наймача або власника жилого приміщення [125] [109
[125] Визнання права як засіб захисту детально досліджений: Бринцев О. Визнання
права як спосіб його захисту в цивільному законодавстві України. – Вісник
Академії правових наук. – 2004. – № 1 (36). – С. 81. ]. Наприклад, при розгляді
цивільної справи за позовом Б.Л. до Малиновської райадміністрації м. Одеси про
визнання права користування жилою площею після смерті наймача квартири Б.І.
основними обставинами, які доказувала позивачка і на відсутність яких посилався
відповідач, була наявність фактичних сімейних відносин, сумісне проживання і
ведення спільного господарства з наймачем спірної квартири. Встановлення цих
обставин було підставою для задоволення позову [61] [110 [61] Cправа № 2-4918
/2004 // Архів Малиновського районного суду м. Одеси.]. При розгляді справи за
позовом Ч.Н. до Ч.Р. та ін. про визнання права користування жилою площею і
вселення судом було встановлено, що сторони в спірну квартиру вселились як
члени однієї сім’ї. Пізніше Ч.Р., його дружина та діти перестали бути членами
сім’ї Ч.Н. Але ця обставина відповідно до ст. 64 ч. 3 ЖК УРСР не мала
юридичного значення, тому що позивачка продовжувала проживати в займаному
спірному приміщенні. Тому суд задовольнив позов [61] [111 [61] Справа № 2-117
/2004 // Архів Малиновського районного суду м. Одеси.]. Разом
- Київ+380960830922