РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОҐНІТИВНОГО СТИЛЮ ОСОБИСТОСТІ
НА ПРОЦЕС РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ
2.1. Методологічні основи експериментального дослідження.
В експериментальному дослідженні ми виходили із припущення, що
коґнітивно-стильові особливості особистості впливають на розуміння та
інтерпретацію текстової інформації досліджуваними.
Серед завдань експериментального дослідження слід виокремити наступні:
визначити методологічні основи дослідження розуміння й інтерпретації тексту,
коґнітивно-стильові особливості опрацювання інформації; охарактеризувати
основні методичні підходи до дослідження розуміння й інтерпретації тексту;
визначити основні методичні підходи до дослідження глобально-специфічного
коґнітивного стилю, аналітичності-синтетичності, імпульсивності-рефлективності;
виявити особливості розуміння тексту досліджуваними у поєднанні з коґнітивним
стилем; з’ясувати особливості інтерпретації текстової інформації студентами з
різними коґнітивними стилями; виявити співвідношення когнітивних стилів з
професійною спрямованістю досліджуваних; розробити практичні рекомендації щодо
оптимізації процесу розуміння текстової інформації особами з різними
коґнітивними стилями.
Таким чином, у програмі нашого експериментального дослідження визначено такі
етапи:
Діагностика коґнітивних стилів у різних груп досліджуваних. Статистичний і
психологічний аналіз експериментальних даних.
Виявлення особливостей розуміння текстів різного характеру досліджуваними з
певними коґнітивними стилями, виокремлення паттернів рис читачів.
Розробка програми оптимізації процесу розуміння тексту з урахуванням
коґнітивно-стильових особливостей.
Водночас слід сказати, що створюючи методологічні основи нашого дослідження,
формулюючи гіпотезу, ми виходили з визначення того, що об’єкт розуміння (в
нашому випадку текст) виступає соціальним об’єктом, осягнення якого
пов’язується із суб’єктивними смислами, можливостями саморозуміння суб’єкта.
Тобто, текст, це орієнтована на розуміння, відтворення, інтерпретацію, система
елементів, що мають різний рівень складності, об’єднані у єдину структуру, або
концепт тексту (Брудний О.О., Дридзе Т.М., Знаков В.В.). Кожна парадигма тексту
(тип тексту) задає певні можливості й визначає певні варіанти свого осмислення
– парадигму читання (Белянін В.П., Лотман Ю.М., Рикер П., Ямпольський М.Б.).
Проблема тексту, його інтерпретації встановила й текстову діяльність, як один
із ключових соціокультурних механізмів, що забезпечує можливість або навпаки,
обміну діяльністю та її продуктами між людьми.
Процес розуміння пов’язаний як з апріорними, так із апостеріорними здатностями
людини, тобто осягнення будь якої інформації відбувається у відповідності за її
співвідношення з категоріальною системою індивіда у найзагальніших поняттях
(рух, кількість, якість, розвиток, причина, наслідок, простір, час тощо) –
площини апріорі; й класами об’єктів, що мають не перетинатись й у своїй
сукупності мають становити увесь предметний світ – площини апостеріорі.
Без їхньої взаємодії можливість розуміння як така стає проблематичною. Звісно,
різні люди по-різному розуміють один й той самий текст, що пов’язано із різними
категоріальними системами, різним набором незбіжних класів, різними
коґнітивно-стильовими характеристиками. Наприклад, в навчальних закладах, щоб
з’ясувати правильність розуміння тексту, вчителі, вимагають викладу матеріалу
“своїми” словами, що підтверджує успішність володіння матеріалом, чи ефективно
вміщено певну інформацію у категоріальну систему учня.
Розуміння тексту пов’язується із розкриттям його суті. Тому, можна виокремити
загальні етапи розуміння, відмінностями яких є глибина розуміння (якого рівня
суті тексту сягає думка індивіда). Яскравим проявом цього є повнота,
різнобічність, суттєвість зв’язків, що виявляються в процесі пізнання. За
широтою кола явищ і предметів, що пов’язуються з об’єктом пізнання, виявляється
глибина розуміння, тобто його рівень.
Суттєвою характеристикою є різниця у виразності розуміння. Тому початковим
етапом тут є передбачення, що передує саме розумінню. Наступний етап – власне
розуміння. У загальному, нерозгорнутому вигляді, яскравою рисою цього етапу є
своєрідне попереднє відчуття розуміння, тобто неясне розуміння. Далі,
суб’єктивне відчуття того, що розуміється пов’язується із можливістю викладення
матеріалу іншому (звісно, за умови додержання певного словесного формулювання,
що належить авторові тексту). І більш вищим етапом розуміння є звільнення від
скутості словесного формулювання. Тобто, етап дійсного розуміння тексту,
індивід може творчо перепрацьовувати надану інформацію.
Водночас, як ми вже підкреслювали у нашій теоретичній частині, безпосередньому
етапові розуміння відповідає подальший етап, на якому індивід визначає
внутрішній смисл тексту, виокремлює підтекст, тобто, то в чому вкорінюється
центральний внутрішній смисл. Тобто, індивід здійснює орієнтовану діяльність у
процесі поєднання елементів вислову, виокремлюючи смислові ядра. Найсуттєвішими
умовами розуміння є високий ступінь суб’єктно-предикативних відношень, або
ознак новизни суб’єкта й віднесеність його до відомої інформації та “дозволяюча
функція” предиката. Окрім цього сутнісним чинником розуміння тексту є наявність
прозорого зв’язку між паралельними суб’єктами в текстових предикатах.
Варто звернути увагу, на те, що важливими критеріями розуміння є сукупність
розумових дій класифікації й узагальнення, а також поінформованість щодо
термінів і загальний рівень розуміння тексту в цілому. Хоча, виходячи з
експериментальних даних Є.В.Шуварікової (1995), важливими факторами розуміння
виступають віковий рі
- Київ+380960830922