РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Експериментальне дослідження
Головною метою експериментальних досліджень було вивчення імуномодулюючих
властивостей препарату “Амізон” в умовах бактеріальної інфекції та лікувального
ефекту комбінованого застосування його з в-лактамним антибіотиком,
рекомендованим для застосування в гнійній щелепно – лицевій хірургії.
Дослід проводився на 85 білих безпородних щурах обох статей (маса 137±2,98г),
які знаходились на звичайній дієті в умовах віварію. Моделювання
гнійно-запального процесу в рані проводилось за методикою Г.Н. Першин, Е.Н.
Падейська [146].
Нами було проведено три серії експериментальних досліджень.
В першій серії дослідів вивчалось лікування щурів з експериментальним гнійно –
запальним процесом у рані препаратом “Оксацилін”. Дослід проводився на 55
щурах, які були розділені на три групи.
Перша група складалась з 25 інтактних тварин, яким рани не наносили та
лікування не проводилось.
Другій групі, яка складалась із 15 тварин, під ефірним наркозом на верхній
третині стегна наносили рану площею 120 мм2. Рану інфікували шляхом введення
суспензії в об’ємі 0,2 мл під краї рани. Суспензія вміщувала 106 кл/мл в
ізотонічному розчині хлориду натрію штаму S. aureus F 49 АТСС 25923, вирощеного
на середовищі Чистовича з метою поновлення патогенних властивостей еталонного
музейного штаму. Тваринам із цієї групи лікування не проводилось (контроль).
Тварин із дослідної групи (15 щурів) ми починали лікувати через 48 годин після
виникнення гнійно – запального процесу в рані. Для раціональної терапії гнійно
– запального процесу в рані у щурів була визначена чутливість музейного штаму
стафілокока до антибіотиків за допомогою паперових дисків, просякнутих різними
антибіотиками (модифікація класичного методу запропонованого Кірбі і Буєром
[155], яка в наш час визнана стандартним тестом).
Оксацилін вводили в дозі, еквівалентній середньотерапевтичній добовій дозі
препарату для людини в перерахунку по поверхні тіла тварини по методу V.E.
Pagem, I.M. Barnes [146], ця доза складала 50 мг/кг. Антибіотик у вказаній дозі
в об’ємі 1 мл вводили двічі на добу внутрішньом’язево, протягом 6 діб.
У другій серії дослідів вивчалось лікування амізоном 15 щурів з
експериментальним гнійно – запальним процесом у рані.
Тваринам даної дослідної групи після виникнення гнійно – запального процесу у
рані проводили лікування амізоном. Препарат вводили зондом внутрішньо, по 3
мкг/кг маси тіла в об’ємі 1 мл один раз на добу протягом 6 діб.
Третя серія дослідів проводилась на 15 білих щурах. Мета цієї серії дослідів –
перевірити ефективність комбінованого застосування амізона разом з оксациліном
для лікування гнійно – запального процесу у рані.
У даній групі після виникнення гнійно – запального процесу у рані ми проводили
комбіноване лікування. Оксацилін вводили у дозі 50 мг/кг в об’ємі 1 мл двічі на
добу внутрішньом’язево, протягом 6 діб. Амізон вводили зондом внутрішньо, по 3
мкг/кг маси тіла в об’ємі 1 мл один раз на добу протягом 6 діб.
Тваринам із контрольної та дослідних груп рани закривали стерильною серветкою,
яку закріплювали липким пластиром.
У подальшому 85 щурів виводили з досліду через певні проміжки часу шляхом
декапітації під короткочасним ефірним наркозом згідно правил Європейської
конференції захисту хребетних тварин, які використовуються для
експериментальних та наукових досліджень у наступні проміжки часу: до початку
експерименту - вихідні дані, на 3-й день від початку лікування, на 7-й та 11-й
день після лікування.
Усім тваринам із контрольних та дослідних груп проводились імунологічні,
мікробіологічні дослідження в динаміці, а також оцінювались макрометричні
показники: вага тварин та визначення швидкості епітелізації рани на основі
визначення зміни її площі у одиницю часу за методикою Л.Н.Поповой [108].
Визначення швидкості епітелізації гнійної рани
Методику у 60 щурів здійснювали наступним чином. На рану накладали
простерилізований в автоклаві лист целофану, на якому чорнилами обрисовували її
контури. Потім целофан з отриманим контуром клали на міліметровий папір та
визначали площу рани, підраховуючи кількість квадратних міліметрів у середині
контуру. Аналогічно проводили дослідження на 3-й, 7-й, 11-й день досліду.
Відсоток зменшення площі рани визначали за формулою:
(S-Sn)·100/S·t,
де S –площа рани при попередньому вимірюванні; Sn- площа рани при даному
вимірюванні; t-число діб між вимірами.
Метод мікробіологічного дослідження
Кількісний склад мікрофлори рани було досліджено у 60 тварин. Мікробне число
рани рахували за методикою М.И.Кузина і співавт. Після обробки рани
антисептиком під ефірним наркозом із глибини рани висікали невеличкі шматочки
тканини. Досліджений матеріал зважували в стерильних умовах на торсійних вагах,
розтирали в ступці і розводили 0,85 % ізотонічним розчином хлориду натрію з
розрахунку 1:10. Готували десятикратне розведення, із кожної пробірки брали по
0,1 мл і засівали на чашки Петрі з м’ясо-пептонним агаром. Проводили підрахунок
колоній, які виросли на чашках Петрі після інкубації матеріалу в термостаті при
температурі 37о протягом доби. Вираховували середню кількість мікроорганізмів у
перерахунку на 1 г тканини. Визначали число колонійутворювальних одиниць
[108].
Методи оцінки гуморального, клітинного імунітету та неспецифіч-ної реактивності
організму в експериментальних тварин.
Імунологічні показники гуморального, клітинного імунітету та неспецифічної
реактивності організму проводились у всіх 85 експериментальних тварин у
динаміці. Забір крові у білих щурів проводився під ефірним наркозом до початку
лікування та на 3-й, 7-й, 11-й
- Київ+380960830922