РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЇХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА
ПЕРЕВІРКА
2.1. Шляхи і способи розвитку комунікативної культури
На основі проведеного аналізу наукових джерел з проблеми дослідження, вимог до
підготовки соціальних інспекторів, їх освітніх потреб і стану готовності
виконувати професійну комунікативну діяльність, практики навчання, було
здійснено конструювання педагогічних умов розвитку комунікативної культури
соціальних інспекторів у процесі підвищення кваліфікації, під якими ми
розуміємо положення, що обумовлюють організацію і визначають сутність розвитку
комунікативної культури соціальних інспекторів у системі післядипломної освіти.
До них належать: 1) забезпечення формування структурних компонентів
комунікативної культури (мотиваційно-ціннісного та поведінкового) як цілісних
системних утворень, які знаходяться в ієрархічній взаємозалежності; 2) розвиток
у соціальних інспекторів рефлексивного ставлення до кожного компонента
комунікативної культури; 3) застосування модульного підходу до навчання, зміст
якого враховує специфіку професійної комунікативної діяльності соціального
інспектора; 4) використання групових форм організації навчання, яке ґрунтується
на принципах соціально-психологічного тренінгу: активності та ініціативності,
дотримання правил спільної роботи, “тут і тепер”, взаємопідтримки.
Зупинимось більш детально на характеристиці цих умов.
Усуненню суперечності між розумінням комунікативної культури як складної
інтегральної якості соціального інспектора та фрагментарним характером її
розвитку можливе за умови забезпечення формування структурних компонентів
комунікативної культури (мотиваційно-ціннісного та поведінкового) як цілісних
системних утворень, які знаходяться в ієрархічній взаємозалежності. Основними
методологічними принципами конструювання цієї умови є принципи інтегративності
розвитку комунікативної культури та орієнтації на її структуру. Згідно з ними
навчально-виховний процес слід наповнити змістом, який забезпечує достатню
повноту знань, що дозволяють розвинути комунікативну культуру відповідно до
вимог професійної діяльності, а розвиток комунікативної культури починати з
формування складових елементів мотиваційно-ціннісного та поведінкового
компонентів, які надалі ускладнюються, утворюючи інтегральну якість.
Структуризація змісту комунікативної підготовки соціальних інспекторів
відповідно до ієрархічного принципу дає змогу логічно обґрунтувати розкриття
зв’язків між мотиваційно-ціннісним та поведінковим компонентами, які є
системними утвореннями, і забезпечує, таким чином, послідовність їх
формування.
Згідно із структурною будовою комунікативної культури, вона є цілісністю, що
обіймає два рівні організації її складових. Оскільки мотиваційно-ціннісний і
поведінковий компоненти мають відносну самостійність, то не можна забезпечити
формування всієї системи при розгляді лише певного компонента. Тому у процесі
підвищення кваліфікації соціальних інспекторів доцільно рівноцінно відображати
компоненти комунікативної культури і цілеспрямовано впливати на їх формування.
Цей процес повинен враховувати те, що розвиток комунікативної культури
починається з оволодіння ними системою знань, цінностей і норм, які закладають
підґрунтя для корекції цінностей і мотивів працівника, активізують його
навчання і самовиховання (див. рис. 1.5). Повнота знань про різні аспекти
комунікативної діяльності соціальних інспекторів та її ціннісно-нормативну
основу створює умови для розвитку умінь такої діяльності.
Навчальний матеріал, відповідно, повинен послідовно розкривати сутність
спілкування у системі соціального захисту населення, цілеспрямовано
активізувати процес інтеріоризації професійних і соціальних цінностей та
етичних норм соціальної роботи, формування професійно-особистісних якостей,
систематизувати соціально-психологічні знання. Блок інформації про поведінковий
компонент комунікативної культури включає знання, які розкривають
причинно-наслідкові зв’язки між ефективністю спілкування і взаємодії та рівнем
розвитку комунікативних, інтерактивних і перцептивних умінь соціального
інспектора. Крім того, у процесі навчання слід забезпечити реалізацію принципу
динамічності, за якого сформованість кожного елементу цих блоків знань
виявляється як результат їх переходу одного в інше, поступове формування
теоретичних знань і практичних умінь, які знаходяться в ієрархічній
взаємозалежності. Таким чином, розвиток комунікативної культури соціальних
інспекторів у процесі підвищення кваліфікації повинен враховувати синергетичні
відношення мотиваційно-ціннісного і поведінкового компонентів комунікативної
культури, які розкривають особливості становлення і функціонування її складових
як цілісних системних утворень, і мати комплексну зорієнтованість на їх
формування.
Під час проектування організації цілеспрямованої спеціальної діяльності з
розвитку у соціальних інспекторів комунікативної культури ми виходили з
необхідності подолання суперечності між професійною підготовкою соціального
інспектора та вимогами до комунікативної діяльності, між ієрархічним
взаємозв’язком структурних компонентів цієї інтегральної якості особистості
працівника та сприйняття ним набутих знань як розрізнених понять, принципів і
закономірностей, що не пов’язані з практичною діяльністю. Педагогічною умовою,
яка дозволяє усунути цю суперечність, ми вважаємо розвиток у соціальних
інспекторів рефлексивного ставлення до кожного компонента комунікативної
культури, який можливий при наявності рефлекси
- Київ+380960830922