РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТВОРЧОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ 74
2.1. Методика та організація експериментальної роботи 74
2.2. Технологія реалізації педагогічних умов професійно-творчого саморозвитку майбутнього вчителя 98
2.3. Аналіз результатів експерименту 134
Висновки до другого розділу 151
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 177
ВСТУП
Сучасний стан українського суспільства визначається переломним характером та динамізмом, що призводить до трансформування не тільки економічних підвалин, але й системи духовних цінностей. У цих умовах виникає необхідність виховання особистості, здатної не тільки на репродуктивну діяльність, але й на прийняття нестандартних рішень, здатної до постійного самовиховання, самовдосконалення та саморозвитку, тобто особистості творчої. Ця проблема ще більше актуалізується, коли мова йде про особистість майбутнього вчителя, відповідального за формування інтелектуального потенціалу нації.
Відомо, що, тільки будучи сам творчою особистістю, педагог зможе розвивати творчі здібності у дітей, готувати активних членів суспільства, які зможуть вирішувати життєві проблеми, самостійно мислити. У зв'язку з цим стає зрозумілим, що творче ставлення педагога до своєї діяльності є однією з найважливіших якостей спеціаліста нового типу, який прагне створити нову парадигму освіти.
У той же час розвиток сучасної педагогіки характеризується підвищеною увагою до внутрішнього потенціалу людини, створенням освітнього середовища, що сприяє творчому саморозвитку особистості. Існуюча в системі вищої педагогічної освіти гостра потреба в підготовці інтелектуальних, ініціативних фахівців з розвиненим творчим мисленням супроводжується зростаючою незадоволеністю освітнім процесом, який не приділяє належної уваги самостійності, активності студентів у розвитку професійно-важливих якостей і здібностей. У той же час, ефективність майбутньої професійно-педагогічної діяльності студента залежить не тільки від отриманих у ВНЗ (вищому навчальному закладі) професійних знань і умінь, але і від рівня сформованої здатності до подальшого професійно-творчого саморозвитку.
Аналіз досліджуваної проблеми вимагає теоретико-методологічного осмислення поняття "професійно-творчий саморозвиток особистості" відповідно до особистісно-орієнтованої спрямованості освіти. Базовими для розробки досліджуваної проблеми є роботи про загальні закономірності педагогічного процесу у вищій школі, моделі особистості майбутнього фахівця-педагога, відповідні технології навчання та виховання (Л.І.Анциферова, С.І.Архангельський, Ю.К.Бабанський, Є.С.Барбіна, В.М.Гриньова, О.А.Дубасенюк, В.І.Євдокимов, М.Б.Євтух, І.А.Зязюн, Н.О.Киричук, Є.О.Климов, Л.В.Кондрашова, В.М.Косирєв, О.М.Леонтьєв, В.І.Луговий, Л.Н.Макарова, В.С.Малявко, О.Г.Мороз, Л.С.Нечепоренко, О.Г.Пашков, І.П.Підласий, В.А.Семиченко, Н.Ф.Тализіна, Н.М.Тарасевич, Т.С.Яценко).
Переосмислюється поняття "особистість" у світлі гуманістичного підходу (Б.Г.Ананьєв, О.Г.Асмолов, Л.І.Божович, Ф.Є.Василюк, С.І.Гессен, Д.О.Леонтьєв, В.І.Слободчиков, С.Д.Смирнов та ін.); поняття "саморозвиток особистості" стає базовим для характеристики цілей, змісту і засобів освіти (В.І.Андрєєв, Є.В.Бондаревська, Б.З.Вульфов, В.Д.Іванов, В.М.Колісників, Н.Б.Крилова, А.К.Маркова, М.Д.Нікандров, В.А.Петровський, В.В.Сериков, С.О. Сисоєва, В.О.Сластьонін, С.Д.Смирнов, Т.О.Стефановська, П.І.Третьяков, Є.М.Шиянов, Г.А.Цукерман); актуалізується розробка поняття "творчість", зокрема, як спосібу ефективного саморозвитку і професійно-особистісної самореалізації (В.І.Андрєєв, Д.Б.Богоявленська, А.В.Брушлинський, Г.Я.Буш, Н.Ф.Вишнякова, І.С.Волощук, А.Ф.Єсаулов І.П.Калошина, В.О.Моляко, Л.С.Подимова, Я.О.Пономарьов, Т.І.Сущенко,); розглядаються педагогічні аспекти самореалізації як активної пізнавальної та творчої діяльності у нових умовах освітнього процесу (Г.І.Волинка, І.А.Зязюн, І.Іванов, М.О.Лазарєв, В.І.Лозова, В.І.Муляр, Н.М.Тарасевич).
Закордонні дослідники також звертаються до проблем самоактуалізації і саморозвитку (Р.Бернс, Ш.Бюлер, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс, Є.Сьютич та інші).
Саморозвиток потенційних можливостей і внутрішніх ресурсів особистості, інтенсифікація творчого потенціалу студентів, їхня повноцінна самореалізація в навчально-професійній і майбутній професійній діяльності обумовлюють необхідність вивчення функціональних компонентів і засобів професійно-творчого саморозвитку особистості. Процес перетворення й удосконалення сучасної педагогічної системи припускає пошук нових ідей, технологій, форм і методів організації навчального процесу у ВНЗ з метою професійно-творчого саморозвитку особистості на основі її внутрішніх мотивів, системи цінностей і професійних цілей. Інноваційність психолого-педагогічних досліджень (К.О.Абульханова-Славська, О.О.Вербицький, Т.М.Давиденко, В.В.Давидов, В.П.Зінченко, М.В.Кларін, В.В.Краєвський, Н.В.Кузьміна, О.І.Міщенко, О.Я.Найн, Є.Г.Сіляєва, Г.К.Селевко, Н.Є.Шуркова, І.С.Якиманська й інші), їх спрямованість на професійне самовизначення та самостановлення, формування рефлексивної культури творчого мислення, свідома взаємодія суб'єктів педагогічного процесу в спільній навчально-професійній діяльності, інтенсивний розвиток механізмів особистісного та професійно-творчого саморозвитку є логічним наслідком розширення і становлення нових цінностей освіти. Це свідчить про актуальність дослідження сутності та механізму професійно-творчого саморозвитку особистості майбутнього вчителя, виявлення й аналізу педагогічних умов, що сприяють ефективній реалізації даного процесу.
Важливим моментом особистісно-орієнтованої освіти є створення і впровадження спеціальних моделей і програм, що забезпечують реальну можливість побудови і реалізації індивідуальних траєкторій професійно-творчого саморозвитку, щ